Радик В.В., 2020
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-31с
Мейдофф заснував Bernard L. Madoff Investment Securities LLC у 1960 році й був головою правління аж до моменту його арешту. Компанія займала лідируючі позиції на Волл Стріт, а у 2008 році стала шостою найбільшою компанією.
На відміну від інших типових фінансових пірамід, які базуються на неіснуючому бізнесі, компанія Мейдоффа мала дві ланки: одна реальна з надання брокерських послуг, а інша – фінансова піраміда замаскована під інвестиційний фонд.
Зазвичай фінансові піраміди пропонують доходи від 20 та більше відсотків та швидко руйнуються. Проте компанія Мейдоффа пропонувала щорічні доходи від вкладених коштів на рівні 10 % саме це відіграло ключову роль у підтримці шахрайської схеми. Наприклад, один з фондів Мейдоффа описував свою стратегію як фокусування на придбанні індексу S&P 100 та повідомляв про 10,5 % річного доходу протягом 17 років. Навіть наприкінці 2008 року, незважаючи на фінансову кризу, цей фонд повідомив про дохідність на рівні 5,6 %, хоча індекс S&P 100 за той самий період впав на 38 % [1]. Насправді ж Мейдофф не вкладав ніякі кошти, а всі доходи від інвестицій, починаючи з 1990-их років були сфабриковані.
Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) проводила розслідування діяльності Мейдоффа у 1999 та 2000 роках у зв’язку з приховуванням фірмою замовлень своїх клієнтів від інших трейдерів. А у 2001 році представник SEC зустрівся з Гаррі Маркополосом, стосовно його звинувачень про шахрайські дії Мейдоффа. Однак навіть після цього SEC стверджувала, що не виявила жодних порушень чи проблем у фірми. За результатами повторної перевірки SEC у 2005 році доказів щодо шахрайства знову не було виявлено. Маркополос звинувачував у цьому голову Нью-Йоркського відділу SEC Меган Чонг [4]. Таким самим був результат розслідування у 2007 році.
Схема почала розпадатися восени 2008 року, коли прискорився загальний спад на фондовому ринку. Інвестори хотіли одержати назад 7 мільярдів дол. США, однак Мейдофф таємно розмістив кошти своїх клієнтів на депозит у Chase Manhattan Bank та виплачував їм саме з цього рахунку, коли вони намагалися забрати кошти. Щоб продовжувати виплачувати старим інвесторам їхні кошти Мейдоффу були потрібні нові вкладники, однак до листопада цього ж року тільки 300 млн дол. США нових коштів було вкладено, коли клієнти вимагали назад 320 млн дол. США 10 грудня він зізнався своїм синам про аферу і запропонував передчасно виплатити 170 млн дол. США своїм родичам та іншим пов’язаним особам, із 200 млн дол. США, які залишалися на рахунку фірми. Сини звернулися до державних органів і 11 грудня 2008 року Мейдофф був заарештований Федеральним бюро розслідувань за звинуваченням у шахрайстві з цінними паперами.
12 березня 2009 року Мейдоффа було визнано винним в 11 злочинах, зокрема втілення у життя найскладнішої фінансової піраміди в історії. 29 липня 2009 року його було засуджено до 150 років за ґратами з відшкодуванням у розмірі 170 млн дол. США. Прокурори оцінили розмір шахрайської схеми на 64.8 млрд. дол. виходячи з кількості вкладників Мейдоффа, яких станом на 30 листопада 2008 року налічувало 4800 клієнтів [3].
За підсумками афери половина прямих інвесторів Мейдоффа не втратила своїх грошей, а станом на середину 2019 року загалом вкладникам було повернуто 13 млрд дол. США (76 % від загального обсягу задоволених претензій).
Зовнішні аналітики роками відчували занепокоєння щодо фірми Мейдоффа. Наприклад, Едвард Торп скаржився ще в 1991 році, а Маркополос попередив SEC про свої підозри у травні 2000 року.
Найбільшим тривожним сигналом було те, що протягом 1991-2005 років Мейдофф повідомив лише про сім збиткових місяців, до того ж ці збитки були статистично незначними. Доходи фірми зростали під майже ідеальним кутом у 45 градусів, коли ринки були занадто волатильними щоб навіть за найкращих умов це було можливим.
Після викриття інвестиційного скандалу з Мейдоффом, генеральний інспектор SEC провів внутрішнє розслідування фактів, які не вдалося розкрити агентством, незважаючи на ряд тривожних сигналів та підказок. У вересні 2009 року SEC випустила звіт про те, як вона пропустила ці сигнали, та визначила неодноразові можливості для експертів SEC виявити шахрайство. У відповідь на рекомендації у звіті вісім співробітників SEC були оштрафовані; ніхто не був звільнений.
Банк JPMorgan Chase, де Мейдофф зберігав основну частку коштів від афери, у 2014 році визнав, що не подав звіту про підозрілу активність, незважаючи на ряд підозр щодо діяльності Мейдоффа, а прокурори звинувачували банк у відсутності належних процедур протидії відмиванню (легалізації) доходів, одержаних злочинним шляхом [2].
Bloomberg Business News повідомив у 2016 році, що інвестори приблизно 2,5 мільярдів дол. не доклали жодних зусиль, щодо повернення втрачених коштів. Аналітики підозрюють, що ці особи мовчали, оскільки їхні інвестиції відбувалися за рахунок коштів від незаконної діяльності, такої як торгівля наркотиками чи ухилення від сплати податків [5].
Отже, Мейдофф створив найбільшу фінансову піраміду в історії, однак її можна було викрити значно раніше, якби банки, зокрема JPMorgan Chase, мали впроваджену ефективну систему фінансового моніторингу, оцінки ризиків та попередньої перевірки клієнтів, SEC глибше перевірила діяльність компанії Мейдоффа і звернула більшу увагу на повідомлення зовнішніх аналітиків та значну невідповідність кореляції показників діяльності фірми та аналогічних показників за подібними фірмами й фінансового ринку загалом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. All Just One Big Lie [Електронний ресурс] // Washington Post. – 2008. – Режим доступу: https://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2008/12/12/AR2008121203970.html?hpid=topnews.
2. JPMorgan Chase To Pay $1.7 Billion In Largest Bank Forfeiture In History, Settles Criminal Madoff Charges [Електронний ресурс] // Forbes. – 2014. – Режим доступу: https://www.forbes.com/sites/nathanvardi/2014/01/07/jpmorgan-chase-to-pay-1-7-billion-in-largest-bank-forfeiture-in-history-settles-criminal-madoff-charges/#2b1850e50f68.
3. Madoff mysteries remain as he nears guilty plea [Електронний ресурс] // Reuters. – 2009. – Режим доступу: https://www.reuters.com/article/us-madoff/madoff-mysteries-remain-as-he-nears-guilty-plea-idUSTRE52A5JK20090311?pageNumber=2&virtualBrandChannel=0&sp=true.
4. The Madoff files: Berine’s billions [Електронний ресурс] // Independent. – 2009. – Режим доступу: https://www.independent.co.uk/news/business/analysis-and-features/the-madoff-files-bernies-billions-1518939.html.
5. The Mystery Madoff Victims Who Left $2.5 Billion on the Table [Електронний ресурс] // Bloomberg. – 2016. – Режим доступу: https://www.bloomberg.com/news/articles/2016-03-04/the-mystery-madoff-victims-who-left-2-5-billion-on-the-table.
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-31с
ФІНАНСОВА ПІРАМІДА БЕРНАРДА МЕЙДОФФА
Мейдофф заснував Bernard L. Madoff Investment Securities LLC у 1960 році й був головою правління аж до моменту його арешту. Компанія займала лідируючі позиції на Волл Стріт, а у 2008 році стала шостою найбільшою компанією.
На відміну від інших типових фінансових пірамід, які базуються на неіснуючому бізнесі, компанія Мейдоффа мала дві ланки: одна реальна з надання брокерських послуг, а інша – фінансова піраміда замаскована під інвестиційний фонд.
Зазвичай фінансові піраміди пропонують доходи від 20 та більше відсотків та швидко руйнуються. Проте компанія Мейдоффа пропонувала щорічні доходи від вкладених коштів на рівні 10 % саме це відіграло ключову роль у підтримці шахрайської схеми. Наприклад, один з фондів Мейдоффа описував свою стратегію як фокусування на придбанні індексу S&P 100 та повідомляв про 10,5 % річного доходу протягом 17 років. Навіть наприкінці 2008 року, незважаючи на фінансову кризу, цей фонд повідомив про дохідність на рівні 5,6 %, хоча індекс S&P 100 за той самий період впав на 38 % [1]. Насправді ж Мейдофф не вкладав ніякі кошти, а всі доходи від інвестицій, починаючи з 1990-их років були сфабриковані.
Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC) проводила розслідування діяльності Мейдоффа у 1999 та 2000 роках у зв’язку з приховуванням фірмою замовлень своїх клієнтів від інших трейдерів. А у 2001 році представник SEC зустрівся з Гаррі Маркополосом, стосовно його звинувачень про шахрайські дії Мейдоффа. Однак навіть після цього SEC стверджувала, що не виявила жодних порушень чи проблем у фірми. За результатами повторної перевірки SEC у 2005 році доказів щодо шахрайства знову не було виявлено. Маркополос звинувачував у цьому голову Нью-Йоркського відділу SEC Меган Чонг [4]. Таким самим був результат розслідування у 2007 році.
Схема почала розпадатися восени 2008 року, коли прискорився загальний спад на фондовому ринку. Інвестори хотіли одержати назад 7 мільярдів дол. США, однак Мейдофф таємно розмістив кошти своїх клієнтів на депозит у Chase Manhattan Bank та виплачував їм саме з цього рахунку, коли вони намагалися забрати кошти. Щоб продовжувати виплачувати старим інвесторам їхні кошти Мейдоффу були потрібні нові вкладники, однак до листопада цього ж року тільки 300 млн дол. США нових коштів було вкладено, коли клієнти вимагали назад 320 млн дол. США 10 грудня він зізнався своїм синам про аферу і запропонував передчасно виплатити 170 млн дол. США своїм родичам та іншим пов’язаним особам, із 200 млн дол. США, які залишалися на рахунку фірми. Сини звернулися до державних органів і 11 грудня 2008 року Мейдофф був заарештований Федеральним бюро розслідувань за звинуваченням у шахрайстві з цінними паперами.
12 березня 2009 року Мейдоффа було визнано винним в 11 злочинах, зокрема втілення у життя найскладнішої фінансової піраміди в історії. 29 липня 2009 року його було засуджено до 150 років за ґратами з відшкодуванням у розмірі 170 млн дол. США. Прокурори оцінили розмір шахрайської схеми на 64.8 млрд. дол. виходячи з кількості вкладників Мейдоффа, яких станом на 30 листопада 2008 року налічувало 4800 клієнтів [3].
За підсумками афери половина прямих інвесторів Мейдоффа не втратила своїх грошей, а станом на середину 2019 року загалом вкладникам було повернуто 13 млрд дол. США (76 % від загального обсягу задоволених претензій).
Зовнішні аналітики роками відчували занепокоєння щодо фірми Мейдоффа. Наприклад, Едвард Торп скаржився ще в 1991 році, а Маркополос попередив SEC про свої підозри у травні 2000 року.
Найбільшим тривожним сигналом було те, що протягом 1991-2005 років Мейдофф повідомив лише про сім збиткових місяців, до того ж ці збитки були статистично незначними. Доходи фірми зростали під майже ідеальним кутом у 45 градусів, коли ринки були занадто волатильними щоб навіть за найкращих умов це було можливим.
Після викриття інвестиційного скандалу з Мейдоффом, генеральний інспектор SEC провів внутрішнє розслідування фактів, які не вдалося розкрити агентством, незважаючи на ряд тривожних сигналів та підказок. У вересні 2009 року SEC випустила звіт про те, як вона пропустила ці сигнали, та визначила неодноразові можливості для експертів SEC виявити шахрайство. У відповідь на рекомендації у звіті вісім співробітників SEC були оштрафовані; ніхто не був звільнений.
Банк JPMorgan Chase, де Мейдофф зберігав основну частку коштів від афери, у 2014 році визнав, що не подав звіту про підозрілу активність, незважаючи на ряд підозр щодо діяльності Мейдоффа, а прокурори звинувачували банк у відсутності належних процедур протидії відмиванню (легалізації) доходів, одержаних злочинним шляхом [2].
Bloomberg Business News повідомив у 2016 році, що інвестори приблизно 2,5 мільярдів дол. не доклали жодних зусиль, щодо повернення втрачених коштів. Аналітики підозрюють, що ці особи мовчали, оскільки їхні інвестиції відбувалися за рахунок коштів від незаконної діяльності, такої як торгівля наркотиками чи ухилення від сплати податків [5].
Отже, Мейдофф створив найбільшу фінансову піраміду в історії, однак її можна було викрити значно раніше, якби банки, зокрема JPMorgan Chase, мали впроваджену ефективну систему фінансового моніторингу, оцінки ризиків та попередньої перевірки клієнтів, SEC глибше перевірила діяльність компанії Мейдоффа і звернула більшу увагу на повідомлення зовнішніх аналітиків та значну невідповідність кореляції показників діяльності фірми та аналогічних показників за подібними фірмами й фінансового ринку загалом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. All Just One Big Lie [Електронний ресурс] // Washington Post. – 2008. – Режим доступу: https://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2008/12/12/AR2008121203970.html?hpid=topnews.
2. JPMorgan Chase To Pay $1.7 Billion In Largest Bank Forfeiture In History, Settles Criminal Madoff Charges [Електронний ресурс] // Forbes. – 2014. – Режим доступу: https://www.forbes.com/sites/nathanvardi/2014/01/07/jpmorgan-chase-to-pay-1-7-billion-in-largest-bank-forfeiture-in-history-settles-criminal-madoff-charges/#2b1850e50f68.
3. Madoff mysteries remain as he nears guilty plea [Електронний ресурс] // Reuters. – 2009. – Режим доступу: https://www.reuters.com/article/us-madoff/madoff-mysteries-remain-as-he-nears-guilty-plea-idUSTRE52A5JK20090311?pageNumber=2&virtualBrandChannel=0&sp=true.
4. The Madoff files: Berine’s billions [Електронний ресурс] // Independent. – 2009. – Режим доступу: https://www.independent.co.uk/news/business/analysis-and-features/the-madoff-files-bernies-billions-1518939.html.
5. The Mystery Madoff Victims Who Left $2.5 Billion on the Table [Електронний ресурс] // Bloomberg. – 2016. – Режим доступу: https://www.bloomberg.com/news/articles/2016-03-04/the-mystery-madoff-victims-who-left-2-5-billion-on-the-table.
