Стратегічні орієнтири » Державні фінанси 2020 » Мельник М.С. Новітні методи виявлення та аналізу підозрілих операцій щодо відмивання грошей з позиції оцінювання ризиків
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 94
  • Автор: Max Melnyk
  • Дата: 25-05-2020, 18:41
 (голосов: 0)
25-05-2020, 18:41

Мельник М.С. Новітні методи виявлення та аналізу підозрілих операцій щодо відмивання грошей з позиції оцінювання ризиків

Категорія: Державні фінанси 2020

Мельник М.С., 2020
ЛНУ ім.Івана Франка, ЕКФ-33С

Новітні методи виявлення та аналізу підозрілих операцій щодо відмивання грошей з позиції оцінювання ризиків

Інформація – головний елемент будь-якої із функцій управління. Володіння повною, достовірною, актуальною і оперативною інформацією надає ринкових переваг, знижує фінансовий ризик, ефективно підтримує прийняття рішень. Незважаючи на те, що у практиці управління ситуації невизначеного ризику та недостовірної інформації трапляються частіше, ніж ситуація визначеності, все ж існує проблема її правильного підбору, відбору та фільтрації.
Система управлінської інформації – це сукупність об’єктів і суб’єктів управлінського аналізу, інструментів та методів обробки даних, технологій формування і візуалізації інформації, регламентів супроводу інформаційних потоків [343]. При аналізі діяльності банківських установ наглядові органи (зокрема Національний банк України) використовують великий об’єм управлінської інформації, що направляється від банків у формі формалізованих звітів і реєстрів. У системі протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, до таких документів належать:
1) картка реєстрації суб’єкта первинного фінансового моніторингу;
2) звіт про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу (форма № 200.01);
3) звіт про кількість клієнтів, що підлягають ідентифікації у фінансовій установі (форма № 201.01) та ін.
Безперечно, система управлінської інформації, яка формується під впливом процесів протидії відмиванню «брудних» грошей, потребує аналізу достатньо великого масиву інформації на рівні як банківської установи, так і державному рівні (мікро- і макрорівні). Реалізації цієї системи перешкоджають низка чинників, серед яких провідним є обмежений доступ до інформації, а саме заборона до розголошення державної, банківської та комерційної таємниці.
Проте на основі проведеного дослідження нормативної і періодичної літератури, при здійсненні банками фінансового моніторингу, виокремлюємо певні завдання статистичного аналізу інформаційних потоків, які можуть реалізуватись окремими суб’єктами системи фінансового моніторингу України у межах їх повноважень:
- організацію статистичного обліку та звітності за операціями, що підлягають фінансовому моніторингу;
- виявлення статистичних закономірностей здійснення фінансового моніторингу в банках;
- послідовне вдосконалення методики розроблення та аналізу системи статистичних показників з урахуванням досягнень економічної науки.

Рис.1 Стратегічні напрями розвитку національної системи фінансового моніторингу

Відповідно до пунктів 4 і 27 частини другої статті 6 Закону суб’єкти первинного фінансового моніторингу зобов’язані: – забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та розробляти критерії ризиків; – вживати належних заходів для обмеження ризику зловживань, пов’язаних з послугами, що надаються з використанням новітніх технологій, зокрема, забезпечують проведення операцій без безпосереднього контакту з клієнтом. Крім того, згідно з частиною третьою статті 6 Закону, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний самостійно здійснювати класифікацію своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених Держфінмоніторингом України та органами, що здійснюють регулювання та нагляд за їх діяльністю, під час проведення ними фінансових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними таких операцій.
До повноважень Держфінмоніторингу України згідно зі статтею 18 Закону належить визначення та затвердження за погодженням із суб’єктами державного фінансового моніторингу критерії ризиків. Крім того, згідно з пунктом 3 частини другої статті 14 Закону суб’єкти державного фінансового моніторингу, зокрема, зобов’язані здійснювати регулювання та нагляд з урахуванням політики, процедур та систем контролю, оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму з метою визначення відповідності заходів, що здійснюються суб’єктами первинного фінансового моніторингу, та зменшення ризиків під час діяльності таких суб’єктів у цій сфері.
Крім того, пропонується абзац перший частини першої статті 16 Закону викласти в новій редакції: “Фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше ознак, визначених цією статтею, або містить ризики, визначені суб’єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризиків, визначених Спеціально уповноваженим органом”. Статтю 1 Закону необхідно доповнити дефініцією “виникнення підозр”. Пропонується доповнити визначенням такого змісту: “Виникнення підозр – наявність у суб’єкта первинного фінансового моніторингу інформації, яка дає підстави вважати, що фінансова операція пов’язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, або розповсюдженням зброї масового знищення”. Частину третю статті 6 Закону пропонується викласти у новій редакції такого змісту: “. Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний самостійно здійснювати класифікацію своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, визначених Спеціально уповноваженим органом, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про високий ризик проведення ними таких операцій”.
Оскільки відповідно до пункту 5 частини другої статті 6 Закону суб’єкти первинного фінансового моніторингу (у тому числі і банки) зобов’язані забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення, виникає проблема, яка полягає в тому, що банки фактично на свій власний розсуд можуть подавати інформацію про фінансові операції в будь-який час. Наприклад, через рік або два після її здійснення. При цьому не слід забувати, що банки надають 96–97 % інформації, яку Держфінмоніторинг України отримує від усіх суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Крім того, стаття 15 Закону містить норми, які встановлюють для банків винятки щодо необхідності подання інформації, а саме про:
– здійснення розрахунку за фінансовою операцією у готівковій формі;
– проведення фінансових операцій за правочинами, форма розрахунків за якими не визначена;
Зазначена норма, на нашу думку, не повною мірою відповідає інтересам держави, оскільки створює дискримінаційні переваги для суб’єктів первинного фінансового моніторингу – банків. Також для повної імплементації цієї рекомендації необхідно унормувати процедуру подання суб’єктами первинного фінансового моніторингу до Держфінмоніторингу України інформації про свої підозри, пов’язані з діяльністю осіб або їх активами, якщо є підстави вважати, що вони мають кримінальний характер. Водночас частину першу статті 15 Закону доцільно було б доповнити новими ознаками, зокрема: – зарахування або списання коштів з карткового рахунку юридичної або фізичної особи/фізичної особи-підприємця; – перерахування коштів за кордон у вигляді повернення інвестицій; – перерахування коштів за кордон у вигляді повернення позики, фінансової допомоги, погашення кредиту, якщо цьому не передувало зарахування коштів на рахунок із-за кордону; – отримання готівкових коштів з рахунків юридичних та фізичних осіб/фізичних осіб – підприємців за виключенням заробітної плати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Протидія легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму / С. Г. Гуржій, С. М. Клюшке, В. М. Кірсанов та ін. / Держ. ком. фін. моніторингу України. – К. : Такі справи, 2008. – 560 с. 130.
2. Прошунин М. М. Финансовый мониторинг (противодействие легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, и финансированию терроризма) : учеб. пособ. / М. М. Прошунин ; под. ред. С. В. Запольского. – М. : РАП : Статут, 2009. – 224 с
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2021 (4)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
^