Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2020 » Шевчик В.В. Низький рівень довіри до фінансової системи
Информація до матеріалу
 (голосов: 1)
26-05-2020, 10:46

Шевчик В.В. Низький рівень довіри до фінансової системи

Категорія: Фінансовий ринок 2020

Шевчик В.В., 2020
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-34с
Низький рівень довіри до фінансової системи

Недовіра фізичних та юридичних осіб до фінансової системи країни в цілому та до банківських установ зокрема, які є системо утворюючими інститутами вітчизняної фінансової системи, призводить до переміщення нагромаджень населення та фінансових ресурсів юридичних осіб у тіньовий сектор, а також спонукає відток капіталу за кордон. Інформаційна асиметрія на фінансовому ринку, яка є ключовою причиною вкрай низького рівня довіри до фінансових установ, призводить до розвитку та вкорінення в українському соціально-інституційному просторі в цілому та в банківському секторі зокрема синдрому «змушеного споживача» та «відбору, що погіршується» (аdverse selection), які характеризуються неефективною роботою фінансового ринку та неефективним розміщенням ресурсів на ньому.
Рівень ймовірності реалізації цього ризику в країні, якщо ситуація радикально не зміниться, є дужий високий, близько 70-80 %. Це пов’язано з наступними чинниками.
По-перше, на українському фінансовому ринку, де невелика кількість інвесторів безпосередньо контролює фінансові потоки власних фінансових установ, рівень інформаційної прозорості встановлюється у добровільно-примусовому порядку під жорстким тиском НБУ, НКЦПФР та Нацкомфінпослуг. Всесвітньо відоме рейтингове агентство Standard&Poor's відзначає зниження індексу прозорості українських фінансових установ для іноземних інвесторів. Дослідники констатують невтішний факт – низка українських фінансових установ ще більше відстали від міжнародних стандартів розкриття інформації та інформаційної прозорості. Це пояснюється тим, що коли вітчизняні фінансові установи відчували інтерес до себе з боку іноземних інвесторів (до фінансової кризи), вони докладали активних зусиль для більшої відкритості.
По-друге, низька якість оцінок вітчизняних рейтингових агентств. В Україні діє 12 рейтингових агентств, і тільки шість з них – мають статус уповноважених рейтингових агентств.
По-третє, через недостатньо розвинені фінансові ринки українці мало цікавляться новинами з фінансового сектору. Трьома «грошовими» питаннями, які відслідковує більшість населення, є динаміка індексу інфляції (20 %), зміни у рівні пенсійного забезпечення (10 %) та зміни цін на ринку нерухомості (10 %).
По-четверте, поведінка середнього українського споживача фінансових послуг є несамостійною, залежною, з опорою на традиційно вузький простір довіри, частіше нераціональною в умовах постійно відтворюваної ринкової інформаційної та операційної асиметрії. Особливо ця асиметрія посилюється у зв'язку з істотно викривленими уявленнями про фінансові послуги не тільки через брак відповідної інформації, а й через надлишок рекламної інформації, що дезорієнтує під час вибору необхідної послуги та контрагента (важливо, що надлишок інформації під час надання фінансових послуг вважається таким само небажаним, як і її брак, та чітко регулюється в міжнародінй практиці як один із компонентів інформаційної асиметрії).
По-п’яте, лише 11 % українців мають ощадний депозит у банку, ця послуга знаходиться на восьмому місці серед найбільш поширених банківських продуктів. Майже третина населення країни, 39 %, не залучені до офіційної фінансової системи і взагалі не мають банківського рахунку. У той самий час за попитом на додаткову інформацію щодо фінансових послуг депозит знаходиться на другому рядку, поступившись першим місцем лише кредитуванню. Зіставлення цих суперечностей надає всі підстави стверджувати, що низька активність з боку населення щодо розміщення депозитних внесків у банках є зумовленою браком доступної, необхідної та надійної інформації. Якби вкладники в більшій мірі були обізнані про депозитні продукти і послуги, і наявна в них інформація мала б високий ступінь достовірності й точності, то вклади в банках за ступенем популярності і використання займали б перші позиції.
По-шосте, світова фінансова криза сприяла викриттю проблем, пов'язаних зі створенням і використанням «осередків непрозорості» в банківській системі України. За даними дослідження Інституту Комерційної цінності (US) більше третини українців сподіваються на те, що можливі зміни в законодавстві протягом наступних п’яти років перш за все стосуватимуться покращення ситуації з прозорістю та відкритістю фінансових інститутів.
Докризовий рівень довіри населення до банків вже реалізований. Рівень недовіри до банків у 2015 р. становив майже 80 %. На 20 фінансових установ припадає майже 75 % усіх вкладів українців. При цьому майже чверть усіх вкладів фізичних осіб припадає на одну банківську установу. В цілому 35,4 % споживачів зовсім не довіряють банкам, 33,2 % переважно не довіряють банкам, 15,3 % не можуть відповісти, переважно довіряють – 16 % і повністю довіряють лише 1,1 %
З метою ефективного управління ризиком пропонується:
1. Запровадити комплекс заходів щодо зниження інформаційної асиметрії на основі розвитку спеціалізованих учасників ринків, таких як фінансовий спостерігач, та фінансовий омбудсмен, консультанти та інші.
2. Впровадити заходи із стимулювання ринкової дисципліни, які мають включати в себе не тільки вимоги щодо розкриття банками додаткових даних, але і низку заходів, спрямованих на вдосконалення механізмів передачі необхідної інформації учасникам ринку, підвищення її доступності і легкості інтерпретації. Для розв'язання цього завдання необхідно формувати єдиний інформаційний простір та інформаційні стандарти, що надасть інвесторам можливість одержувати необхідні дані. На відміну від розширення списку показників, які фінансові установи повинні розкривати, перевагу слід надавати заходам з підвищення достовірності та доступності інформації.
3. Проводити адаптацію банківського законодавства України до норм і стандартів банківського права Європейського Союзу (acquis communautaire), яка передбачає поступове приведення відповідно до європейських стандартів законодавчих та нормативних актів НБУ.
4. Визначити послідовність та пріоритетність запровадження змін у банківське регулювання згідно з новою міжнародною Угодою про капітал (Базель III) на основі застосування принципів динамічного резервування, підвищення вимог до якісного та кількісного рівня достатності власного капіталу та визначення критеріїв системної значущості банків.
5. Розробити систему ранньої діагностики можливого негативного впливу діяльності окремих банківських установ на стабільність і ефективність розвитку банківської системи України.
6. Підвищити рівень координації цілей та заходів державних органів нагляду за фінансовою системою.
Список використаних джерел:

1. Низький рівень довіри до фінансового регулятора гальмує розвиток усього фінансового сектору. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dt.ua/finances/vidnovlennya-doviri-do-bankiv-zavdannya-nbu-302948_.html
2. Фінансова грамотність як чинник формування суспільної довіри до інститутів фінансового ринку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.ubs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/799/1/kuznietsova_financial_literacy_as.pdf
3. А. В. Сомик. ПІДВИЩЕННЯ ДОВІРИ ДО БАНКІВ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/52739/6/Somyk_Pidvyshchennia_doviry%20.pdf;jsessionid=E42E6F2B9FFA1774E9DC562C2ED1B3F5
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
Апрель 2020 (6)
Март 2020 (6)
Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
^