У сучасних умовах важливим чинником впливу на фінансовий ринок є наслідки світової фінансової кризи, що розгорталась у 2007 – 2008 роках та розпочалася з локальної кризи фінансового ринку США, передумовою якої стало стрімке зростання іпотеки та ринку нерухомості упродовж 2002-2006 років. У передкризовий період на іпотечному ринку США було створено нові фінансові інструменти - «пули закладних» які слугували об’єктом значних вкладень для транснаціональних інституційних інвесторів: інвестиційних компаній (Merrill Lynch, Goldman Sachs, Lehman Brothers, Bear Stearns), страхових компаній (AIG), фінансових компаній (GMАC FS, Cerberus), пенсійних фондів. Спад ринку нерухомості США зумовив зниження ринкової вартості іпотечних цінних паперів та призвів до зниження капіталізації інституціних інвесторів з наступним банкрутством деяких з них (Lehman Brothers, Bear Stearns). Зниження вартості цінних паперів інвестиційних фондів США сприяло втраті вартості активів банківських установ ЄС, адже досить значна частина фондових інвестицій була здійснена європейськими банками (наприклад, BNP Paribas втратив 2,75 млрд. дол., вкладених у американські інвестиційні фонди). Таким чином, через фондовий сегмент європейського фінансового ринку, інтегрованого у глобальну фінансову систему та тісно пов’язаного з американським фондовим ринком, криза перекинулася на банківську систему європейських країн, а далі механізм її дії був близький до американського – відбулось зниження вартості активів та порушилась ліквідність банківської системи, що призвело до скорочення кредитування, а зрештою, загальмувало економічне зростання через зниження рівня фінансового забезпечення господарських суб’єктів.
На відміну від європейських країн, в Україні фінансова криза розгорнулася пізніше (2008-2009 рр.) та мала ендогенний характер виникнення та розвитку. Передумови кризи було створено на національному рівні, про що свідчить не лише її пізніше розгортання порівняно з світовою фінансовою кризою, але й механіка розвитку в напрямі перенесення кризових явищ від банківського до небанківського сегменту. Безпосередньою причиною розгортання фінансової кризи стали певні суб’єктивні обставини, зумовлені проблемами з ліквідністю окремих банківських установ (Промінвестбанк, «Надра», «Родовід», Укргазбанк, «Київ»), але структурні суперечності, в першу чергу залежність інвестицій у реальному секторі та споживання від кредитів комерційних банків, призвели до швидкого скорочення доступності фінансових ресурсів та гальмування темпів економічного зростання.
Механізм розгортання та перенесення кризи на небанківський сегмент засвідчив, що передумовою виступає неефективність інститутів – регуляторів, які не здатні існуючими інструментами та методами регулювання (в першу чергу адміністративними) дієво впливати на розвиток фінансового ринку. Таким чином, відсутність у механізмі регулювання ефективного системного бачення принципів розбудови всіх сегментів фінансового ринку призводить до виникнення структурних суперечностей і сприяє виникненню фінансових криз.
Ефективний розвиток інституційної структури залежить від належного інституційного забезпечення з системним та поетапним визначенням завдань вдосконалення фінансового ринку по кожному з інституційних рівнів.
Структурними елементами процесу вдосконалення інституційної структури визначено інституційне забезпечення (правові та регуляторні акти), заходи вдосконалення діяльності регуляторів, інститутів - виконавців фінансових угод та інститутів інфраструктури фінансового ринку України, створення формальних параметрів вдосконалення інституційної структури. Для встановлення формальних параметрів процесу вдосконалення інституційної структури запропоновано розробити: комплексну систему оцінки ефективності фінансового ринку; стратегію розвитку інституційної структури фінансового ринку; процедуру реструктуризації фінансового ринку України; послідовність (програму) реструктуризації фінансового ринку України; план заходів змін у інституційній структурі фінансового ринку та комплексну оцінку результатів вдосконалення інституційної структури фінансового ринку України.
В сучасних умовах для запобігання та подолання кризових явищ необхідно вдосконалити діяльність вітчизняних фінансових інститутів шляхом реструктуризації регуляторної діяльності інститутів-регуляторів, щоб створити дієвий механізм розвитку фінансового ринку України. Необхідно забезпечити передумови для отримання адміністративної та економічної незалежності НКЦПФР та здійснити впровадження економічних методів регулювання відповідних ринкових сегментів.
На відміну від європейських країн, в Україні фінансова криза розгорнулася пізніше (2008-2009 рр.) та мала ендогенний характер виникнення та розвитку. Передумови кризи було створено на національному рівні, про що свідчить не лише її пізніше розгортання порівняно з світовою фінансовою кризою, але й механіка розвитку в напрямі перенесення кризових явищ від банківського до небанківського сегменту. Безпосередньою причиною розгортання фінансової кризи стали певні суб’єктивні обставини, зумовлені проблемами з ліквідністю окремих банківських установ (Промінвестбанк, «Надра», «Родовід», Укргазбанк, «Київ»), але структурні суперечності, в першу чергу залежність інвестицій у реальному секторі та споживання від кредитів комерційних банків, призвели до швидкого скорочення доступності фінансових ресурсів та гальмування темпів економічного зростання.
Механізм розгортання та перенесення кризи на небанківський сегмент засвідчив, що передумовою виступає неефективність інститутів – регуляторів, які не здатні існуючими інструментами та методами регулювання (в першу чергу адміністративними) дієво впливати на розвиток фінансового ринку. Таким чином, відсутність у механізмі регулювання ефективного системного бачення принципів розбудови всіх сегментів фінансового ринку призводить до виникнення структурних суперечностей і сприяє виникненню фінансових криз.
Ефективний розвиток інституційної структури залежить від належного інституційного забезпечення з системним та поетапним визначенням завдань вдосконалення фінансового ринку по кожному з інституційних рівнів.
Структурними елементами процесу вдосконалення інституційної структури визначено інституційне забезпечення (правові та регуляторні акти), заходи вдосконалення діяльності регуляторів, інститутів - виконавців фінансових угод та інститутів інфраструктури фінансового ринку України, створення формальних параметрів вдосконалення інституційної структури. Для встановлення формальних параметрів процесу вдосконалення інституційної структури запропоновано розробити: комплексну систему оцінки ефективності фінансового ринку; стратегію розвитку інституційної структури фінансового ринку; процедуру реструктуризації фінансового ринку України; послідовність (програму) реструктуризації фінансового ринку України; план заходів змін у інституційній структурі фінансового ринку та комплексну оцінку результатів вдосконалення інституційної структури фінансового ринку України.
В сучасних умовах для запобігання та подолання кризових явищ необхідно вдосконалити діяльність вітчизняних фінансових інститутів шляхом реструктуризації регуляторної діяльності інститутів-регуляторів, щоб створити дієвий механізм розвитку фінансового ринку України. Необхідно забезпечити передумови для отримання адміністративної та економічної незалежності НКЦПФР та здійснити впровадження економічних методів регулювання відповідних ринкових сегментів.
