УДК 336
© Мриглод М.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Факторинг у системі управління фінансовими потоками промислових підприємств України
Управління грошовими потоками є одним із найбільш значних функціональних напрямів фінансового менеджменту. Сьогодні воно органічно входить в систему управління доходами і витратами, рухом активів і капіталу, керування усіма аспектами операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Особливо ефективним управління грошовими потоками має бути, коли підприємства відчувають значну нестачу фінансових ресурсів. В таких умовах необхідний пошук нових механізмів залучення коштів, що будуть адаптовані до конкретних умов господарювання. Компанії західноєвропейських країн, зіткнувшись із схожими проблемами 30 років тому, використали новий на той період фінансовий продукт, що отримав назву факторинг.
Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», факторинг – це «придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги із взяттям на себе виконання таких вимог і приймання платежів» [1].
Дослідженням проблем в галузі факторингових операцій займались такі вчені: Л.М. Сокур, К.В. Слюсаренко, Ю.Попов, Я. Чубарова, Л.В.Руденко, Ю.М. Лисенко, Ю.С. Скакальський та інші. Хоча питанням факторингу присвячено багато наукових праць і велика кількість науковців доводять його цінність та необхідність, в Україні ринок факторингових послуг залишається досить молодим і перебуває на етапі становлення.
Актуальність даної теми полягає в тому, що ті переваги, які факторинг надає його користувачам (контроль за грошовими потоками, управління дебіторською заборгованістю, захист від ризиків та ін.), підтверджують здатність факторингу брати участь в механізмі управління фінансовими потоками підприємств та можливість подальшого розвитку в Україні.
Відповідно до опублікованих наприкінці квітня 2011 року даних Factors Chain International загальносвітовий оборот факторингової індустрії у першому кварталі 2011 року сягнув 1,6 трлн. євро. Найбільшими ринками факторингових послуг у Європі залишаються Великобританія (226,2 млрд. євро), Франція (153,5 млрд.) та Італія (143,7 млрд.). У цих країнах, як і в деяких інших європейських державах, «відношення факторингового обороту до ВВП» становить близько 10-15%. Українські показники поки що значно скромніші і становили 540 млн. євро, залишившись практично незмінними порівняно з попереднім роком [2].
Основна мета факторингу на сьогодні у країнах з ринковою економікою, що розвиваються, є стимулювання збуту. Крім того цінність факторингу полягає в його комплексності [3].
Факторинг на практиці виконує три функції: фінансування, моніторинг дебіторської заборгованості, страхування ризиків.
Оптимальним рішенням для промислових підприємств в Україні факторинг є тоді, коли традиційні джерела фінансування вже вичерпали свої можливості, компанії не мають достатнього обсягу активів для надання застави, сезонні коливання попиту спричиняють брак ресурсів, кошти компанії «заморожені» в дебіторській заборгованості, стрімке зростання бізнесу потребує накопичення додаткового капіталу, внаслідок високого попиту на продукцію підприємствам необхідно створювати додаткові товарні запаси.
Послуга факторингу включає в себе, як моніторинг дебіторської заборгованості, відповідні процедури з нагадування клієнтам про здійснення платежів, тобто контроль за своєчасною оплатою покупцями проданих товарів, прогнозування термінів інкасації. Кінцевою метою цієї послуги є поліпшення фінансового стану підприємства завдяки зміцненню платіжної дисципліни покупців, прискоренню товарообігу, зменшенню термінів обігу дебіторської заборгованості і зрештою – скорочення її обсягу.
Основною його перевагою є прискорення оборотності оборотних активів клієнта. Без факторингу дебіторська заборгованість вимагає додаткових джерел фінансування, так як дана заборгованість певний період знаходиться на балансі постачальника [4].
Фактор також покриває значну частину ризиків клієнта, зокрема кредитні, валютні, процентні, ліквідності, тим самим забезпечує стабільне функціонування господарської діяльності підприємств.
Серед завдань, які виконує факторинг, досить вагомими в процесі управління грошовими потоками промислових підприємств є [5]:
1. Економічні завдання:
захист від поточних і непередбачених втрат;
збільшення оборотності оборотних активів;
зміцнення фінансової незалежності підприємства.
2. Маркетингові завдання:
відкриття нових ринкових сегментів для реалізації продукції;
розширення асортименту продукції на складі за рахунок додаткових обігових коштів;
зниження ризиків за умови продажу у кредит;
встановлення контролю над платіжною дисципліною дебіторів.
3. Фінансові завдання:
зменшення дефіциту й вартості оборотних активів;
поліпшення ліквідності балансу;
зменшення кредитного навантаження;
отримання довгострокового необмеженого беззаставного фінансування;
прогнозування і забезпечення стабільності грошових надходжень;
гарантування сплати коштів від покупців у визначений термін;
збільшення прибутковості та скорочення обсягів дебіторської заборгованості.
Сьогодні близько 70 компаній України мають право на проведення факторингових операцій, але практично їх реалізують майже 20. За даними Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, на кінець першого півріччя 2010 р. 91,7% наданого факторингового фінансування припадало на підприємства торговельної галузі (торговельне фінансування). Проаналізувавши розподіл укладених фінансовими компаніями договорів факторингу в ІІ кварталі 2010 р. можна побачити, що найменшу питому вагу з укладених договорів факторингу за основними галузями мають легка та харчова промисловості, дещо більшу частку займають металургія (1,5%), сфера послуг (2%) та машинобудування (4%), а найбільшу частку (51,7%) охоплюють «інші» галузі. Наведені дані засвідчують, що послуги факторингу поступово набирають популярності серед вітчизняних промислових підприємств і є можливість розвитку їх застосування в Україні [5].
Отже, результатом застосування факторингу в процесі управління фінансовими потоками підприємств є: прискорення обігу коштів, ліквідування касових розривів, уникнення невиконання планів реалізації продукції, збільшення оборотності оборотних активів та оптимізація їх структури, підвищення фінансової стійкості та поліпшення показників ліквідності. Саме ці аспекти мають стимулювати вітчизняні підприємства надавати перевагу факторингу у порівняні з іншими фінансовими послугами.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» [Електронний ресурс] за станом на 16.06.2011р. з: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14
2. Алексєєв А. Факторинг зростання // Дзеркало тижня. Україна. – 2011. – №18.
3. Горова О. Факторинг - гроші плюс. Як знайти компроміс між продавцем та покупцем // Молодь і підприємництво. – 2004. – № 14.
4. Філіпчук О. Факторинг як фінансовий інструмент та головний чинник розвитку бізнесу // Фінансовий ринок України - 2005. – № 1 . – C.16.
5. Розвиток факторингового бізнесу в Україні на кінець І півріччя 2010 р. [Електронний ресурс] доступний з: http://www.rurik.com.ua/documents/research/factoring_IIkv2010.pdf
© Мриглод М.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Факторинг у системі управління фінансовими потоками промислових підприємств України
Управління грошовими потоками є одним із найбільш значних функціональних напрямів фінансового менеджменту. Сьогодні воно органічно входить в систему управління доходами і витратами, рухом активів і капіталу, керування усіма аспектами операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Особливо ефективним управління грошовими потоками має бути, коли підприємства відчувають значну нестачу фінансових ресурсів. В таких умовах необхідний пошук нових механізмів залучення коштів, що будуть адаптовані до конкретних умов господарювання. Компанії західноєвропейських країн, зіткнувшись із схожими проблемами 30 років тому, використали новий на той період фінансовий продукт, що отримав назву факторинг.
Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність», факторинг – це «придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги із взяттям на себе виконання таких вимог і приймання платежів» [1].
Дослідженням проблем в галузі факторингових операцій займались такі вчені: Л.М. Сокур, К.В. Слюсаренко, Ю.Попов, Я. Чубарова, Л.В.Руденко, Ю.М. Лисенко, Ю.С. Скакальський та інші. Хоча питанням факторингу присвячено багато наукових праць і велика кількість науковців доводять його цінність та необхідність, в Україні ринок факторингових послуг залишається досить молодим і перебуває на етапі становлення.
Актуальність даної теми полягає в тому, що ті переваги, які факторинг надає його користувачам (контроль за грошовими потоками, управління дебіторською заборгованістю, захист від ризиків та ін.), підтверджують здатність факторингу брати участь в механізмі управління фінансовими потоками підприємств та можливість подальшого розвитку в Україні.
Відповідно до опублікованих наприкінці квітня 2011 року даних Factors Chain International загальносвітовий оборот факторингової індустрії у першому кварталі 2011 року сягнув 1,6 трлн. євро. Найбільшими ринками факторингових послуг у Європі залишаються Великобританія (226,2 млрд. євро), Франція (153,5 млрд.) та Італія (143,7 млрд.). У цих країнах, як і в деяких інших європейських державах, «відношення факторингового обороту до ВВП» становить близько 10-15%. Українські показники поки що значно скромніші і становили 540 млн. євро, залишившись практично незмінними порівняно з попереднім роком [2].
Основна мета факторингу на сьогодні у країнах з ринковою економікою, що розвиваються, є стимулювання збуту. Крім того цінність факторингу полягає в його комплексності [3].
Факторинг на практиці виконує три функції: фінансування, моніторинг дебіторської заборгованості, страхування ризиків.
Оптимальним рішенням для промислових підприємств в Україні факторинг є тоді, коли традиційні джерела фінансування вже вичерпали свої можливості, компанії не мають достатнього обсягу активів для надання застави, сезонні коливання попиту спричиняють брак ресурсів, кошти компанії «заморожені» в дебіторській заборгованості, стрімке зростання бізнесу потребує накопичення додаткового капіталу, внаслідок високого попиту на продукцію підприємствам необхідно створювати додаткові товарні запаси.
Послуга факторингу включає в себе, як моніторинг дебіторської заборгованості, відповідні процедури з нагадування клієнтам про здійснення платежів, тобто контроль за своєчасною оплатою покупцями проданих товарів, прогнозування термінів інкасації. Кінцевою метою цієї послуги є поліпшення фінансового стану підприємства завдяки зміцненню платіжної дисципліни покупців, прискоренню товарообігу, зменшенню термінів обігу дебіторської заборгованості і зрештою – скорочення її обсягу.
Основною його перевагою є прискорення оборотності оборотних активів клієнта. Без факторингу дебіторська заборгованість вимагає додаткових джерел фінансування, так як дана заборгованість певний період знаходиться на балансі постачальника [4].
Фактор також покриває значну частину ризиків клієнта, зокрема кредитні, валютні, процентні, ліквідності, тим самим забезпечує стабільне функціонування господарської діяльності підприємств.
Серед завдань, які виконує факторинг, досить вагомими в процесі управління грошовими потоками промислових підприємств є [5]:
1. Економічні завдання:
захист від поточних і непередбачених втрат;
збільшення оборотності оборотних активів;
зміцнення фінансової незалежності підприємства.
2. Маркетингові завдання:
відкриття нових ринкових сегментів для реалізації продукції;
розширення асортименту продукції на складі за рахунок додаткових обігових коштів;
зниження ризиків за умови продажу у кредит;
встановлення контролю над платіжною дисципліною дебіторів.
3. Фінансові завдання:
зменшення дефіциту й вартості оборотних активів;
поліпшення ліквідності балансу;
зменшення кредитного навантаження;
отримання довгострокового необмеженого беззаставного фінансування;
прогнозування і забезпечення стабільності грошових надходжень;
гарантування сплати коштів від покупців у визначений термін;
збільшення прибутковості та скорочення обсягів дебіторської заборгованості.
Сьогодні близько 70 компаній України мають право на проведення факторингових операцій, але практично їх реалізують майже 20. За даними Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, на кінець першого півріччя 2010 р. 91,7% наданого факторингового фінансування припадало на підприємства торговельної галузі (торговельне фінансування). Проаналізувавши розподіл укладених фінансовими компаніями договорів факторингу в ІІ кварталі 2010 р. можна побачити, що найменшу питому вагу з укладених договорів факторингу за основними галузями мають легка та харчова промисловості, дещо більшу частку займають металургія (1,5%), сфера послуг (2%) та машинобудування (4%), а найбільшу частку (51,7%) охоплюють «інші» галузі. Наведені дані засвідчують, що послуги факторингу поступово набирають популярності серед вітчизняних промислових підприємств і є можливість розвитку їх застосування в Україні [5].
Отже, результатом застосування факторингу в процесі управління фінансовими потоками підприємств є: прискорення обігу коштів, ліквідування касових розривів, уникнення невиконання планів реалізації продукції, збільшення оборотності оборотних активів та оптимізація їх структури, підвищення фінансової стійкості та поліпшення показників ліквідності. Саме ці аспекти мають стимулювати вітчизняні підприємства надавати перевагу факторингу у порівняні з іншими фінансовими послугами.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» [Електронний ресурс] за станом на 16.06.2011р. з: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14
2. Алексєєв А. Факторинг зростання // Дзеркало тижня. Україна. – 2011. – №18.
3. Горова О. Факторинг - гроші плюс. Як знайти компроміс між продавцем та покупцем // Молодь і підприємництво. – 2004. – № 14.
4. Філіпчук О. Факторинг як фінансовий інструмент та головний чинник розвитку бізнесу // Фінансовий ринок України - 2005. – № 1 . – C.16.
5. Розвиток факторингового бізнесу в Україні на кінець І півріччя 2010 р. [Електронний ресурс] доступний з: http://www.rurik.com.ua/documents/research/factoring_IIkv2010.pdf
