Мозіль М.В., 2020
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-42с
Стрімкий розвиток фінансового ринку в Україні зумовлює потребу в ефективному оновленні механізмів регулювання.
Як показує світовий досвід, ринок фінансових послуг ефективно розвивається тоді, коли враховується принцип оптимальності державного регулювання: держава регулює діяльність учасників ринку лише у випадках, коли це абсолютно необхідно, в інших же випадках вона делегує частину своїх повноважень професійним учасникам ринку, які об'єднуються у саморегулівні організації [1, с. 247].
Саморегулівна організація (далі СРО) — неприбуткове об’єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг, на якому делегуються відповідними державними органами повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та сертифікації фахівців ринку [4, с. 76].
Згідно з розподілом саморегулівних організацій за видами господарської діяльності, найбільш прогресивним у створенні інституту саморегулювання є фондовий ринок та ринок фінансових послуг.
Для забезпечення ефективної системи регулювання та контролю на ринку цінних паперів за ініціативою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку були утворені саморегулівні організації ринку цінних паперів, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів за видами діяльності, а саме: зберігачів та депозитаріїв, торговців, реєстраторів, а також інвестиційних керуючих.
До таких організацій належать:
1. Асоціація «Українські фондові торговці» (АУФТ);
2. Професійна Асоціація учасників Ринків капіталу та Деривативів (ПАРД);
3. Українська Асоціація Інвестиційного Бізнесу (УАІБ).
Для набуття статусу СРО об’єднання професійних учасників фондового ринку повинно відповідати таким вимогам:
− об’єднувати більше 75 відсотків професійних учасників фондового ринку за одним з видів професійної діяльності;
− мати затверджені внутрішні документи СРО (внутрішні правила СРО, Правила (стандарти) професійної діяльності на фондовому ринку, інші внутрішні документи СРО) для реалізації визначених Статутом об’єднання функцій;
− керівник та заступники керівника виконавчого органу СРО, керівники структурних підрозділів СРО не можуть перебувати у трудових відносинах із членами СРО та прямо або опосередковано бути пов’язаними відносинами контролю з членами СРО, мати судимість за корисливі чи посадові злочини, не зняту або не погашену в установленому законом порядку, та повинні мати стаж роботи на фондовому ринку не менше п’яти років [4, с. 79].
Основними завданнями СРО є:
− встановлення правил, стандартів та вимог до здійснення діяльності з цінними паперами;
− встановлення норм та правил поведінки, вимог до професійної кваліфікації фахівців-членів саморегулівних організацій та здійснення контролю за їх дотриманням членами організацій;
− розробка та здійснення заходів щодо захисту прав членів саморегулівної організації;
− сприяння здійсненню професійної діяльності членами саморегулівної
організації [2].
Особливості утворення, діяльності та припинення СРО в Україні нині врегульовані на рівні галузевого законодавства. Зокрема, це закони України «Про цінні папери і фондовий ринок», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» тощо [3, с. 492].
Переваги саморегулівних організацій полягають у тому, що представники професійних видів діяльності ґрунтовніше знайомі зі специфікою відповідного сегмента фінансового ринку, ніж державні службовці, а відтак їхня діяльність є ефективнішою. Саморегулівні організації забезпечують розробку ефективних правил, їх дотримання, своєчасне внесення змін і доповнень до них відповідно до зміни ринкових умов. Окрім того, з держави знімаються надмірні функції й відповідно знижуються державні витрати, загалом знижується гострота проблем, пов'язаних з бюрократизацією і корупцією.
Отже, саморегулювання є тим засобом, який зсередини оптимізує управління та сприяє розвитку ринку фінансових послуг. Продуктивно діюча система саморегулювання створює додаткові механізми для розвитку учасників ринку шляхом введення єдиних правил і стандартів діяльності, а також комплексного розв'язання проблемних питань з урахуванням точки зору всіх суб’єктів ринку.
Список використаних джерел:
1. Близнюк О.П. Ринок фінансових послуг: навч. посібник для здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня спеціальності 072 Фінанси, банківська справа та страхування / О.П. Близнюк, О.М. Іванюта. – X.: ХДУХТ, 2017. – 255 с.
2. Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ssmsc.gov.ua/fund/sro
3. Січко С.М. Саморегулівні організації як необхідний елемент функціонування фінансового ринку / С.М. Січко // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2018. – № 17. – С. 490-496.
4. Яворська О С. Саморегулівні організації на ринку цінних паперів / О.С.Яворська // Університетські наукові записи. — 2013. № 4 (48) — с. 75 — 81.
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-42с
Саморегулівні організації на ринку фінансових послуг в Україні
Стрімкий розвиток фінансового ринку в Україні зумовлює потребу в ефективному оновленні механізмів регулювання.
Як показує світовий досвід, ринок фінансових послуг ефективно розвивається тоді, коли враховується принцип оптимальності державного регулювання: держава регулює діяльність учасників ринку лише у випадках, коли це абсолютно необхідно, в інших же випадках вона делегує частину своїх повноважень професійним учасникам ринку, які об'єднуються у саморегулівні організації [1, с. 247].
Саморегулівна організація (далі СРО) — неприбуткове об’єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг, на якому делегуються відповідними державними органами повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та сертифікації фахівців ринку [4, с. 76].
Згідно з розподілом саморегулівних організацій за видами господарської діяльності, найбільш прогресивним у створенні інституту саморегулювання є фондовий ринок та ринок фінансових послуг.
Для забезпечення ефективної системи регулювання та контролю на ринку цінних паперів за ініціативою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку були утворені саморегулівні організації ринку цінних паперів, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів за видами діяльності, а саме: зберігачів та депозитаріїв, торговців, реєстраторів, а також інвестиційних керуючих.
До таких організацій належать:
1. Асоціація «Українські фондові торговці» (АУФТ);
2. Професійна Асоціація учасників Ринків капіталу та Деривативів (ПАРД);
3. Українська Асоціація Інвестиційного Бізнесу (УАІБ).
Для набуття статусу СРО об’єднання професійних учасників фондового ринку повинно відповідати таким вимогам:
− об’єднувати більше 75 відсотків професійних учасників фондового ринку за одним з видів професійної діяльності;
− мати затверджені внутрішні документи СРО (внутрішні правила СРО, Правила (стандарти) професійної діяльності на фондовому ринку, інші внутрішні документи СРО) для реалізації визначених Статутом об’єднання функцій;
− керівник та заступники керівника виконавчого органу СРО, керівники структурних підрозділів СРО не можуть перебувати у трудових відносинах із членами СРО та прямо або опосередковано бути пов’язаними відносинами контролю з членами СРО, мати судимість за корисливі чи посадові злочини, не зняту або не погашену в установленому законом порядку, та повинні мати стаж роботи на фондовому ринку не менше п’яти років [4, с. 79].
Основними завданнями СРО є:
− встановлення правил, стандартів та вимог до здійснення діяльності з цінними паперами;
− встановлення норм та правил поведінки, вимог до професійної кваліфікації фахівців-членів саморегулівних організацій та здійснення контролю за їх дотриманням членами організацій;
− розробка та здійснення заходів щодо захисту прав членів саморегулівної організації;
− сприяння здійсненню професійної діяльності членами саморегулівної
організації [2].
Особливості утворення, діяльності та припинення СРО в Україні нині врегульовані на рівні галузевого законодавства. Зокрема, це закони України «Про цінні папери і фондовий ринок», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» тощо [3, с. 492].
Переваги саморегулівних організацій полягають у тому, що представники професійних видів діяльності ґрунтовніше знайомі зі специфікою відповідного сегмента фінансового ринку, ніж державні службовці, а відтак їхня діяльність є ефективнішою. Саморегулівні організації забезпечують розробку ефективних правил, їх дотримання, своєчасне внесення змін і доповнень до них відповідно до зміни ринкових умов. Окрім того, з держави знімаються надмірні функції й відповідно знижуються державні витрати, загалом знижується гострота проблем, пов'язаних з бюрократизацією і корупцією.
Отже, саморегулювання є тим засобом, який зсередини оптимізує управління та сприяє розвитку ринку фінансових послуг. Продуктивно діюча система саморегулювання створює додаткові механізми для розвитку учасників ринку шляхом введення єдиних правил і стандартів діяльності, а також комплексного розв'язання проблемних питань з урахуванням точки зору всіх суб’єктів ринку.
Список використаних джерел:
1. Близнюк О.П. Ринок фінансових послуг: навч. посібник для здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня спеціальності 072 Фінанси, банківська справа та страхування / О.П. Близнюк, О.М. Іванюта. – X.: ХДУХТ, 2017. – 255 с.
2. Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ssmsc.gov.ua/fund/sro
3. Січко С.М. Саморегулівні організації як необхідний елемент функціонування фінансового ринку / С.М. Січко // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2018. – № 17. – С. 490-496.
4. Яворська О С. Саморегулівні організації на ринку цінних паперів / О.С.Яворська // Університетські наукові записи. — 2013. № 4 (48) — с. 75 — 81.
