УДК 336
© Пільо Т., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-41с
Перспективи розвитку фондового ринку України
Фондовий ринок України формується вже на протязі двадцяти років, беручи за основу світовий досвід. Першим кроком у напрямку його становлення стало прийняття в 1991 році Закону України "Про цінні папери й фондову біржу" .Наступним етапом розвитку було створення в 1995 році Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), що виконує функції координуючого органу щодо здійснення єдиної державної політики по регулюванню складових національного ринку цінних паперів.
Головною метою діяльності та розвитку фондового ринку в Україні повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва. Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України та сприяти зміцненню її економічного суверенітету.
За період функціонування фондового ринку України вдалося досягнути певних позитивних результатів. Зокрема, зусиллями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку активно розвивається нормативно-правова база, не припиняється розвиток інфраструктури, запроваджено системи моніторингу та розкриття інформації, вдосконалено систему захисту прав інвесторів, підвищується рівень знань населення щодо роботи фондового ринку. Також завдяки широкому світовому використанню новітніх інформаційних і фінансових технологій, на фондовому ринку розроблено систему електронної подачі звітності емітентів цінних паперів та створено єдину інформаційну базу даних емітентів [1].
Незважаючи на позитивні тенденції фондового ринку України, сьогодні він є одним з найслабших елементів вітчизняної фінансової системи, що зумовлено не тільки наслідками глобальної фінансово-економічної кризи, а й інертністю розвитку та різноспрямованістю завдань, які він вирішує. Для пожвавлення вітчизняного фондового ринку необхідно створити умови, щоб українські підприємства змогли залучати новий реальний капітал [5, с. 215].
Протягом 2009р. макроекономічні процеси характеризувались певною нестабільністю, на це відповідно відреагував фондовий ринок України. Найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів виступали такі цінні папери як акції, інвестиційні сертифікати та облігації підприємств. Проте обсяг торгівлі цінними паперами перевищив обсяги у таких сферах як, виробництво сільськогосподарської продукції (на 913,46 млрд. грн.) та виробництво промислової продукції (на 398,3 млрд. грн.). Так обсяг торгівлі на ринку цінних паперів у 2009р. становив 1067,26 млрд. грн., що на 183,87 млрд. грн. (21%) більше 2008р. – 883,39 млрд. грн. [1].
Найбільш характерними особливостями ринку цінних паперів у першій половині 2010 року були: посилення нестабільності на ринку акцій, нарощення обсягів торгівлі державними облігаціями та відновлення інтересу з боку інвесторів до цінних паперів інститутів спільного інвестування. Важливою подією першого півріччя 2010 року стало визнання аналітиками лондонського Сіті у березні 2010 року українського ринку акцій світовим лідером за темпами зростання. І це не дивно, оскільки індекс ПФТС за останні 12 місяців збільшився майже на 400%. Разом з тим у травні 2010 року відбулося серйозне падіння вітчизняного ринку акцій, обсяг торгів на якому скоротився майже на чверть. Отже, тенденції фондового ринку України дозволяють говорити про наближення цього фінансового інституту до світових стандартів [3, с. 167-168].
За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня – серпня 2011 року становив 162,98 млрд. грн.
Протягом січня – серпня 2011 року порівняно з даними аналогічного періоду 2010 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився у 2,5 рази (або на 98,42 млрд. грн.) (січень – серпень 2010 року – 64,56 млрд. грн.).
Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з:
державними облігаціями України – 66,20 млрд. грн. (40,62% від загального обсягу виконаних біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі у січні – серпні 2011 року);
акціями на суму 59,76 млрд. грн. (або 36,67%).
Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становить 76,84% від загального обсягу біржових контрактів (договорів) протягом зазначеного періоду [1].
Нинішня ситуація в Україні переконує в неможливості швидкого проведення необхідних макроекономічних перетворень та побудови конкурентноспроможної економіки, здатної прийняти виклик глобалізації. Результати комплексної оцінки відповідності національної системи України вимогам міжнародних рекомендацій FATF, показали, що загальний рівень відповідності складає – 73%. Зокрема, а) правова система 83% відповідності; б) фінансова система – 68%; в) інституційна система - 78%; д) міжнародне співробітництво – 79% [4].
Проте сьогодні Україна продовжує активний рух у напрямі інтеграції до міжнародного та європейського фінансового простору, взявши за основу євроконтинентальну модель розвитку фінансового ринку.
Огляд основних тенденцій на ринку цінних паперів свідчить про його розвиток, однак можна виділити і ряд напрямів, робота над якими сприяла б подальшому удосконаленню цього фінансового інституту:
1) підвищення конкурентоспроможності фондового ринку шляхом впровадження міжнародних стандартів (в рамках IASC та IOSCO);
2) трансформація системи податкового навантаження як вектор стимулювання розвитку ринку цінних паперів;
3) формування дієвої законодавчої бази;
4) ефективне корпоративне управління в умовах діючої економіки.
Для вирішення проблемних питань і стимулювання подальшого розвитку ринку Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було розроблено проект розвитку фондового ринку на 2011 – 2015 роки, в якому окреслені наступні завдання:
1. Збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку.
2. Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного і ефективного функціонування.
3. Удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів.
4. Заохочення подальшого розвитку фондового ринку України [2, С.1].
Нагальні проблеми, що існують на фондовому ринку України і заважають його подальшому розвитку – це низька ліквідність та капіталізація, масштабний дефіцит внутрішніх грошових ресурсів для інвестицій, мізерна частка біржового сегменту ринку, недостатнє законодавче регулювання ціноутворення, обмежена кількість ліквідних та інвестиційно-привабливих фінансових інструментів, висока фрагментарність біржової та депозитарної структури. Всі вони є прямим відображенням посткризового періоду, який наразі переживає український фондовий ринок.
Проте, постійна робота та реалізація розробленого проекту розвитку фондового ринку України повинна принести свої плоди і вивести його з депресивного стану.
Список використаних джерел:
1. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового рику. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. ssmsc.gov. ua;
2. Проект програми розвитку фондового ринку України на 2011-2015 роки. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. ssmsc.gov. ua.
3. Савицька О.І., Фурсова A.A. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України / О.І. Савицька, A.A. Фурсова // Економіка і регіон. – 2010. - № 2. – С. 136-138.
4. Улинець-Ходаківська В. Інтеграція України до єдиного ринку фінансових послуг ЄС // Україна БізнесРевю, 2010.- №5.- С.1
5. Шкодіна І.В. Динаміка розвитку фондового ринку України / І.В. Шкодіна // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №5. – С. 214- 221.
© Пільо Т., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-41с
Перспективи розвитку фондового ринку України
Фондовий ринок України формується вже на протязі двадцяти років, беручи за основу світовий досвід. Першим кроком у напрямку його становлення стало прийняття в 1991 році Закону України "Про цінні папери й фондову біржу" .Наступним етапом розвитку було створення в 1995 році Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), що виконує функції координуючого органу щодо здійснення єдиної державної політики по регулюванню складових національного ринку цінних паперів.
Головною метою діяльності та розвитку фондового ринку в Україні повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва. Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України та сприяти зміцненню її економічного суверенітету.
За період функціонування фондового ринку України вдалося досягнути певних позитивних результатів. Зокрема, зусиллями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку активно розвивається нормативно-правова база, не припиняється розвиток інфраструктури, запроваджено системи моніторингу та розкриття інформації, вдосконалено систему захисту прав інвесторів, підвищується рівень знань населення щодо роботи фондового ринку. Також завдяки широкому світовому використанню новітніх інформаційних і фінансових технологій, на фондовому ринку розроблено систему електронної подачі звітності емітентів цінних паперів та створено єдину інформаційну базу даних емітентів [1].
Незважаючи на позитивні тенденції фондового ринку України, сьогодні він є одним з найслабших елементів вітчизняної фінансової системи, що зумовлено не тільки наслідками глобальної фінансово-економічної кризи, а й інертністю розвитку та різноспрямованістю завдань, які він вирішує. Для пожвавлення вітчизняного фондового ринку необхідно створити умови, щоб українські підприємства змогли залучати новий реальний капітал [5, с. 215].
Протягом 2009р. макроекономічні процеси характеризувались певною нестабільністю, на це відповідно відреагував фондовий ринок України. Найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів виступали такі цінні папери як акції, інвестиційні сертифікати та облігації підприємств. Проте обсяг торгівлі цінними паперами перевищив обсяги у таких сферах як, виробництво сільськогосподарської продукції (на 913,46 млрд. грн.) та виробництво промислової продукції (на 398,3 млрд. грн.). Так обсяг торгівлі на ринку цінних паперів у 2009р. становив 1067,26 млрд. грн., що на 183,87 млрд. грн. (21%) більше 2008р. – 883,39 млрд. грн. [1].
Найбільш характерними особливостями ринку цінних паперів у першій половині 2010 року були: посилення нестабільності на ринку акцій, нарощення обсягів торгівлі державними облігаціями та відновлення інтересу з боку інвесторів до цінних паперів інститутів спільного інвестування. Важливою подією першого півріччя 2010 року стало визнання аналітиками лондонського Сіті у березні 2010 року українського ринку акцій світовим лідером за темпами зростання. І це не дивно, оскільки індекс ПФТС за останні 12 місяців збільшився майже на 400%. Разом з тим у травні 2010 року відбулося серйозне падіння вітчизняного ринку акцій, обсяг торгів на якому скоротився майже на чверть. Отже, тенденції фондового ринку України дозволяють говорити про наближення цього фінансового інституту до світових стандартів [3, с. 167-168].
За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня – серпня 2011 року становив 162,98 млрд. грн.
Протягом січня – серпня 2011 року порівняно з даними аналогічного періоду 2010 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився у 2,5 рази (або на 98,42 млрд. грн.) (січень – серпень 2010 року – 64,56 млрд. грн.).
Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з:
державними облігаціями України – 66,20 млрд. грн. (40,62% від загального обсягу виконаних біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі у січні – серпні 2011 року);
акціями на суму 59,76 млрд. грн. (або 36,67%).
Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становить 76,84% від загального обсягу біржових контрактів (договорів) протягом зазначеного періоду [1].
Нинішня ситуація в Україні переконує в неможливості швидкого проведення необхідних макроекономічних перетворень та побудови конкурентноспроможної економіки, здатної прийняти виклик глобалізації. Результати комплексної оцінки відповідності національної системи України вимогам міжнародних рекомендацій FATF, показали, що загальний рівень відповідності складає – 73%. Зокрема, а) правова система 83% відповідності; б) фінансова система – 68%; в) інституційна система - 78%; д) міжнародне співробітництво – 79% [4].
Проте сьогодні Україна продовжує активний рух у напрямі інтеграції до міжнародного та європейського фінансового простору, взявши за основу євроконтинентальну модель розвитку фінансового ринку.
Огляд основних тенденцій на ринку цінних паперів свідчить про його розвиток, однак можна виділити і ряд напрямів, робота над якими сприяла б подальшому удосконаленню цього фінансового інституту:
1) підвищення конкурентоспроможності фондового ринку шляхом впровадження міжнародних стандартів (в рамках IASC та IOSCO);
2) трансформація системи податкового навантаження як вектор стимулювання розвитку ринку цінних паперів;
3) формування дієвої законодавчої бази;
4) ефективне корпоративне управління в умовах діючої економіки.
Для вирішення проблемних питань і стимулювання подальшого розвитку ринку Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку було розроблено проект розвитку фондового ринку на 2011 – 2015 роки, в якому окреслені наступні завдання:
1. Збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку.
2. Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного і ефективного функціонування.
3. Удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів.
4. Заохочення подальшого розвитку фондового ринку України [2, С.1].
Нагальні проблеми, що існують на фондовому ринку України і заважають його подальшому розвитку – це низька ліквідність та капіталізація, масштабний дефіцит внутрішніх грошових ресурсів для інвестицій, мізерна частка біржового сегменту ринку, недостатнє законодавче регулювання ціноутворення, обмежена кількість ліквідних та інвестиційно-привабливих фінансових інструментів, висока фрагментарність біржової та депозитарної структури. Всі вони є прямим відображенням посткризового періоду, який наразі переживає український фондовий ринок.
Проте, постійна робота та реалізація розробленого проекту розвитку фондового ринку України повинна принести свої плоди і вивести його з депресивного стану.
Список використаних джерел:
1. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового рику. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. ssmsc.gov. ua;
2. Проект програми розвитку фондового ринку України на 2011-2015 роки. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. ssmsc.gov. ua.
3. Савицька О.І., Фурсова A.A. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України / О.І. Савицька, A.A. Фурсова // Економіка і регіон. – 2010. - № 2. – С. 136-138.
4. Улинець-Ходаківська В. Інтеграція України до єдиного ринку фінансових послуг ЄС // Україна БізнесРевю, 2010.- №5.- С.1
5. Шкодіна І.В. Динаміка розвитку фондового ринку України / І.В. Шкодіна // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №5. – С. 214- 221.
