Стратегічні орієнтири » Фінанси за умов війни » Луцик М. Проблема легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 148
  • Автор: Луцик М
  • Дата: 30-05-2022, 17:28
 (голосов: 0)
30-05-2022, 17:28

Луцик М. Проблема легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Категорія: Фінанси за умов війни

Проблема легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, набула особливої значущості для України протягом останнього десятиліття, оскільки криміналізація економіки стала однією з ключових загроз для економічної безпеки України. Суспільна небезпечність цього явища останнім часом виявляється в нових аспектах. Ще декілька років тому більшість злочинів зазначеної категорії вчиняли з метою подальшого використання отриманих доходів у підприємницькій та іншій економічній діяльності для одержання прибутку.
Масштаби легалізованого (відмитого) капіталу нині є настільки значними, що йдеться про загрозу для стабільності всієї міжнародної фінансової системи. Але, попри те, що реальні обсяги кримінальних доходів, а також поширення відповідної злочинної діяльності, складно визначити, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, суттєво впливає на розподіл внутрішніх і міжнародних грошових ресурсів, деструктивно позначаючись на макроекономічній ситуації.
Попри складні політичні й економічні умови, уже три роки поспіль Україна наполегливо продовжує вживати посилених заходів щодо розвитку та вдосконалення системи проведення фінансових розслідувань відповідно до міжнародних стандартів.
У процесі кримінального переслідування осіб, які вчинили злочин, правоохоронці зазвичай прагнуть встановити винних і покарати їх шляхом ув’язнення. Однак злочини, які мають корисливу складову, відрізняються від низки інших видів злочинів тим, що основним мотивом їх учинення є особисте збагачення. Особи, винні в учиненні таких злочинів, цілком готові до ув’язнення, якщо після звільнення на них чекатимуть їхні незаконно отримані статки, якими вони зможуть вільно скористатися. Передумовою ефективного фінансового розслідування є позбавлення злочинців стимулу вчиняти корисливі фінансові злочини. У центрі уваги правоохоронних органів має бути не лише покарання винних, а й виявлення та розшук доходів, отриманих злочинним шляхом.
Це дасть змогу ефективно позбавити винних у вчиненні таких злочинів їхніх незаконних статків та слугуватиме вагомим фактором стримування для потенційних злочинців. Крім того, повернення викрадених активів, зокрема отриманих унаслідок учинення корупційних правопорушень, зрештою сприятиме загальному економічному розвитку країни, оскільки їх може бути використано для інвестування в базові соціальні послуги й проекти.
Корупційні злочини набули особливої актуальності та є об’єктом прискіпливої уваги урядів країн світу та міжнародних організацій.
Відповідно, Держфінмоніторинг України приділяє особливу увагу фінансовим розслідуванням, пов’язаним із відмиванням корупційних доходів.
На визначення ступеня ризику клієнта щодо можливої причетності до корупційних діянь може вказувати сфера діяльності, у якій такий суб’єкт провадить дії. Корупцією може бути означений будь-який сегмент економіки в кожній з країн світу. Водночас окремі галузі економіки є більш вразливими до корупційних схем.
Історія масової корупції в українському енергетичному секторі налічує не один десяток років. Відсутність ринкової конкуренції, прозорого регулювання та залежність від олігархів- монополістів робить енергетичну сферу економіки досить сприятливим середовищем для вчинення корупційних діянь.
В умовах відсутності реформ в енергетичному секторі чимало посадових осіб в Україні роками отримували надприбутки, контролюючи діяльність енергетичних монополій. На сьогодні вони продовжують маніпулювати політикою в енергетичній галузі, маючи представництво у владних колах. Сектори видобутку газу та вугілля, виробництва й постачання електричної, теплової енергії продовжують відображати інтереси корпорацій; діяльність регуляторних органів не має належного законодавчого забезпечення для визнання їх незалежними від впливу політичних чинників.
Найбільш непрозорими сферами на енергетичному ринку України, які використовують у корупційних схемах, є державні закупівлі й трансферне ціноутворення. Джерелом отримання незаконних доходів у сфері української енергетики є також поширені схеми комерційного та некомерційного використання енергоносіїв, які ґрунтуються на різниці між ціною імпортних енергоносіїв і пільговими цінами для населення.
В Україні значних масштабів набула корупція в галузі видобутку природних ресурсів і копалин, таких як вугілля, деревина, бурштин, пісок та чорнозем. Цей перелік не є вичерпним і залежить від конкретного регіону країни, природних ресурсів.
Під час видобутку корисних копалин створюють різноманітні схеми, які надають можливість привласнювати видобуті корисні копалини, занижувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість, податку на прибуток, а також плати за користування надрами.
Задоволення потреб України в мінеральній сировині та енергоносіях завдяки імпорту та підвищення цін на відповідні види продукції зумовили кримінальну активність ринку мінеральних і паливно-енергетичних ресурсів.
Сумнівні доходи, одержані від продажу корисних копалин, нерідко призводять до зниження політичної відповідальності, не забезпечують економічного зростання, добробуту населення як передумови існування відповідального громадського суспільства.
Рівень доходів від продажу корисних копалин зазвичай у багато разів перевищує доходи, одержані в будь-якому іншому секторі економіки.
Корупція пронизує всі сфери життєдіяльності суспільства, у тому числі й галузь охорони здоров’я. Щорічно держава витрачає чималі кошти на утримання медичних закладів, придбання обладнання та ліків, що, відповідно, «спонукає» недобросовісних державних службовців та керівників державних установ до участі в «розподілі» державних коштів.
Непоодинокими є випадки, коли переможцем багатомільйонного тендера на реконструкцію чи капітальний ремонт закладу охорони здоров’я стає організація, яка не займається будівництвом і ремонтними роботами, не має жодних виробничих потужностей та найманих працівників. Водночас на рахунки зазначеної компанії надходять бюджетні кошти, частину з яких привласнюють, а решту, відповідно до договору субпідряду, – перераховують діючим компаніям, які безпосередньо займаються будівельними чи ремонтними роботами. Частину коштів, яка залишилась у переможця тендера, використовують як «винагороду» для осіб, які сприяли отриманню бюджетного замовлення.
Чималу частку корупційних потоків сконцентровано у фармацевтичній галузі, оскільки саме в цій сфері досить поширеними є різноманітні незаконні оборудки (фальсифікація, підробка документів).
Значні державні видатки на інфрастуктурні проекти (розвиток залізничного, повітряного, морського, автодорожнього та міського транспорту, будівництво доріг) сприяють корупції в цій сфері.
Зазначений сектор видатків має певні особливості (значні масштаби робіт, необхідність в організації складних схем поставок, участь значної кількості юридичних осіб), які створюють додаткову мотивацію для корупційних діянь, адже надають можливість приховувати за масштабними процесами корупційні потоки.

Корупційні прояви у сфері державного управління, яка донині залишається сприятливим середовищем для їх виникнення та поширення, є вагомою перешкодою для ефективного державного управління, підривають рівень довіри суспільства та міжнародних партнерів до держави, а також загрожують механізмам демократичного управління та навіть фундаментальним принципам існування держави в сучасному світі.
Корупція у сфері державного управління може використовуватись і фактично вже використовується на макрорівні для лобіювання інтересів олігархічних кланів, організованих кримінальних угруповань як інструмент збільшення кількості активів чи створення умов для їх перерозподілу.
За умов відсутності прозорості й підзвітності населенню та громадському суспільству органів державного управління можна легко вдаватися до корупції, зокрема підтримувати функціонування корумпованих можновладців і пов’язаних із ними бізнесових структур, інших посередників, аудиторів, бухгалтерів, юристів, заангажованих журналістів і нечесних засобів масової інформації.
Найбільш поширеним проявом корупції у сфері державного управління є протекціонізм – висування працівників за ознаками родинності, земляцтва, особистої відданості та приятельських стосунків.
Загалом корупційні прояви пронизують усі галузі вітчизняної економіки, призводячи до значних втрат для країни. Такі збитки можуть мати фінансові, кількісні, якісні та політичні складові.
Основні закономірності, які підвищують «інтерес» до вчинення корупційних злочинів, є такими:
– розкрадання державних коштів та отримання хабарів, що переважно здійснюється в тих галузях економіки, які мають для країни стратегічне значення (оборонний та паливно-енергетичний комплекс, охорона здоров’я, державне управління), оскільки на них розподіляють значні грошові потоки;
– значний обсяг коштів, залучених до реалізації проектів на державному й місцевому рівнях за рахунок державних чи місцевих бюджетів;
– складний механізм визначення вартості товарів і послуг, мінливість ринкових умов для визначення реальної ціни придбаних активів;
– сфера державних закупівель не є прозорою і характеризується високою конкуренцією, що нерідко слугує передумовою для закулісних змов.
Під час проведення цього типологічного дослідження було встановлено, що основними інструментами відмивання корупційних доходів є:
– фіктивні послуги;
– використання афілійованих осіб для надання псевдопослуг;
– передплата за товари і послуги підконтрольним особам з подальшою непоставкою/невиконанням;
– заниження вартості товарів державною компанією під час реалізації компаніям-посердниками для акумулювання прибутків;
– укладання завідомо неправомірних угод із придбання продукції за цінами, встановленими для соціальних потреб, з подальшою її реалізацією;
– використання підприємств з ознаками фіктивності;
– «торгівля» державними послугами з видачі/оформлення дозвільних документів;
– використання банківських рахунків, відкритих за межами України;
– відхилення конкурентних заяв на участь у тендерах на користь підконтрольних компаній, що пропонують значно вищі ціни.
Найпоширенішими способами відмивання корупційних доходів є:
– залучення осіб, які не перебувають із «корупціонером» у близьких родинних зв’язках, проте пов’язані іншими зв’язками (далекі родичі, водії, помічники);
– отримання хабара готівкою з подальшим переведенням у безготівкову форму;
– одержання корупційного доходу в Україні та подальша його легалізація (надання йому законного походження) за кордоном;
– неодноразове отримання спадщини від осіб, не пов’язаних родинними зв’язками;
– придбання власності за кордоном;
– придбання корпоративних прав.
Відповідно до міжнародних досліджень у сфері антикорупційної політики, руйнівний ефект від корупційних діянь негативно позначається на всіх рівнях економіки країни, зменшуючи обсяги приватних інвестицій, здійснюючи дистрибутивний вплив на кількість і якість державної інфраструктури, зменшуючи податкові надходження та перешкоджаючи формуванню ефективних кадрових ресурсів.
Найбільш відчутним економічним ефектом корупції є відтік грошових коштів з державного бюджету та перенаправлення їх на оплату видатків з меншим мультиплікаційним ефектом.
Саме тому нагальним є питання щодо зменшення рівня корупції в Україні, адже це негативне явище призводить до низки проблем у сфері державного управління, що зумовлює збільшення податкового навантаження, зменшення об’єму послуг для зацікавлених осіб і нівелювання довіри до державних інституцій.
Протидія корупції є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, розв’язання якої для багатьох країн є надзвичайно важливою і складною справою. Тому актуальним є створення ефективної та дієвої системи протидії цьому явищу, яка передбачатиме попередження, виявлення і відповідне реагування на корупційні чинники, викриття корупційних діянь і забезпечення реалізації принципу невідворотності відповідальності за їх учинення.
Протягом останніх років суттєво збільшилася кількість резонансних справ, пов’язаних з відмиванням корупційних доходів за участі осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Водночас можна констатувати посилення заходів боротьби з корупційними доходами на міжнародному (з боку міжнародних інституцій) на регіональному (з боку правоохоронних органів, державних органів) рівнях, а також активізацію заходів щодо виявлення таких протиправних діянь фінансовими посередниками.
Виявлення та припинення функціонування схем, пов’язаних з відмиванням корупційних доходів, – основне завдання всіх учасників системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та поширення зброї масового знищення.
Таким чином, попередження та виявлення доходів, отриманих унаслідок корупційних дій, є ключовими аспектами результативності антикорупційного режиму, спроможного відновити довіру суспільства до державних інституцій, поліпшити інвестиційний клімат, сприяти розвитку економіки тощо. Адже саме боротьба з відмиванням корупційних доходів є невід’ємною складовою боротьби з економічною злочинністю
На даний час в Україні фінансові злочини розслідують податкова міліція, Національна поліція України та Служба безпеки України . При таких повноваженнях відбувається необґрунтоване фінансове навантаження на платників податкі. Іншою проблемою, про яку воліють не згадувати в офіційних документах, є те, що існуючі органи доволі часто використовують свої повноваження не для боротьби з фінансовими злочинами, а для тиску на бізнес з метою отримання неправомірної вигоди або на замовлення конкурентів.
До прикладу, за даними Офісу генерального прокурора у 2020 році було зареєстровано 910 проваджень за фактом ухилення від сплати податків (ст. 212 КК). При цьому підозру було пред’явлено лише у 52 з них, тобто менше ніж 10%, що свідчить про низький рівень ефективності роботи правоохоронних органів. Також 123 провадження були закриті з підстав, що свідчать про необґрунтованість здійснення розслідування (наприклад, відсутність події або складу злочину). Закриття провадження з таких підстав свідчить або про неефективність роботи органів досудового розслідування, або про те, що ці провадження від самого початку не переслідували мети розслідування реальних злочинів, а були лише засобом впливу на бізнес.
Щоб уникнути повторювання повноважень правоохоронних органів з розслідування фінансових порушень було створено БЕБ(бюро економічної безпеки). Законопроєктом передбачається, що з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України про початок роботи Бюро всі кримінальні провадження за злочинами, віднесеними до підслідності БЕБ, мають бути передані йому з інших правоохоронних органів протягом двох місяців. З моменту набрання чинності законом про БЕБ забороняється заведення нових оперативно-розшукових справ оперативними підрозділами податкової міліції. На нашу думку, це поліпшить стан захисту бізнесу та інвестицій, оскільки в кінцевому результаті призведе до остаточної ліквідації податкової міліції, а також економічних підрозділів в інших правоохоронних органах.
Ще є позитивні введення, які мають захистити бізнес від від безпідставного втручання з боку державних органів, є необхідність зафіксованого актом документальної перевірки факту порушення податкового законодавства для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження за статтями 212 (Ухилення від сплати податків) та 212-1 (Ухилення від сплати ЄСВ).
Також варто відзначити створення Ради громадського контролю Бюро. Це дозволить зробити діяльність Бюро публічною, а отже зменшить ризики неправомірних дій детективів.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Июнь 2022 (30)
Май 2022 (25)
Апрель 2022 (1)
Март 2022 (1)
Февраль 2022 (1)
Декабрь 2021 (4)
^