Стратегічні орієнтири

В сучасних умовах розвиток ринку цінних паперів є важливою складовою підвищення ефективності функціонування бізнесу, покращення інвестиційного клімату та зміцнення економіки загалом. Сучасна економіка не може функціонувати ефективно без розвиненого та стабільно працюючого фондового ринку, оскільки, за його допомогою відбувається перерозподіл вільних фінансових активів для найкращого задоволення потреб національної економіки в інвестиціях [5].
Фондовий ринок характеризує складно структуровану систему, що є важливим важелем забезпечення ефективного функціонування та розвитку економіки країни загалом [4]. Ринок цінних паперів відіграє важливу роль у розвитку економіки країни, адже сприяє зростанню обсягів інвестування, вказуючи на найбільш вигідні об’єкти вкладання капіталу, є сприятливим середовищем розвитку інфраструктури ринку капіталів, й ринку цінних паперів зокрема, позитивно впливає на розвиток ринку послуг (інвестиційного консультування, управління портфелями цінних паперів, розрахунково-клірингових операцій). Одночасно він виконує й такі важливі функції як розміщення державних цінних паперів, сприяння перерозподілу капіталу між сферами бізнесу, виконує функції економічного стабілізатора, що вбудовано в механізм товарно-грошових відносин та при цьому сприяє тривалому і динамічному розвитку господарського механізму, виступає як економічний барометр ділової активності тощо [1].
Ринок цінних паперів є потужним інструментом розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, що сприяє соціоекономічному розвитку. Ринок цінних паперів міг би сприяти акумуляції ресурсів економічних агентів і перенаправлення їх на розвиток виробничого та сервісного секторів. Передумовою переходу до такого стану є підвищення рівня ефективності та конкурентоспроможності ринку цінних паперів України, що вимагає реалізації комплексу заходів. Цей комплекс заходів має діяти за напрямками покращення практики управління фінансовими інститутами, їх універсалізації та транспарентності; розвитку інфраструктури ринку; покращення практики регулювання ринку цінних паперів з боку держави, що насамперед було б покликано сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україні. Серед ключових аспектів цієї проблематики, що гальмує перехід ринку цінних паперів до стану сприяння активізації розвитку національної економіки, можемо виділити ряд стримуючих факторів.
По-перше, це є слабка інтегрованість ринку цінних паперів в загальну фінансову систему України. Про це свідчить слабка інвестиційна активність резидентів і нерезидентів на українському ринку цінних паперів, а також слабкий інтерес з боку українських домогосподарств до транзакцій на ринку цінних паперів як інструменту заощадження та інвестування.
По-друге, український ринок цінних паперів має низьку капіталізацію – іншими словами є надто малим за своїм обсягом, щоб відігравати значущу роль у соціоекономічних і фінансово-економічних процесах в країні та регіоні.
По-третє, ринок цінних паперів в Україні є недостатньо транспарентним для широких кіл стейкхолдерів. Це обумовлено низькою якістю розкриття інформації, слабкою розвиненістю профільних ЗМІ, що оглядають проблематику та динаміку фондового ринку в Україні та світі, низьку активність регулятора в популяризації та роз’ясненні сучасної проблематики та перспектив розвитку ринку цінних паперів, браком достатніх навичок з фінансової грамотності серед українських домогосподарств.
По-четверте, на українському фондовому ринку представлена надто вузька лінійка цінних паперів – для потенційного інвестора такий стан є непривабливим через обмеженість вибору інвестиційних інструментів.
По-п’яте, ринок цінних паперів в Україні не є остаточно приведеним до вимог європейського законодавства та світових кращих практик, що суттєво обмежує коло потенційних інвесторів, знижує рівень довіри з боку широких груп стейкхолдерів.
В результаті можемо виділити ряд проблем розвитку національного ринку цінних паперів і його інтеграції в міжнародний фондовий ринок:
- низька довіра інвесторів;
- брак дієвих механізмів захисту інвесторів;
- викривленість архітектури українського ринку цінних паперів і невідповідність світовим трендам і кращим практикам;
- вузькість наявного та потенційно доступного переліку фінансових інструментів на українському ринку цінних паперів;
- соціоекономічна турбулентність в країні;
- брак кваліфікованих кадрів в достатньому обсязі для забезпечення потреб ринку за потенційного сценарію його значного зростання;
- вузькість ринку в розрізі недостатньої кількості професійних учасників і спеціалізованих фінансових інститутів великого та середнього розміру, що могли би забезпечити прозорість і якість роботи ринку на достатньому рівні;
- недостатній рівень розвиненості технологічної та технічної бази інфраструктури ринку та безпосередньо біржових майданчиків;
- нерозвиненість матеріальної бази, технології торгівлі, нормативно-інформаційної інфраструктури, реєстраційної, депозитарної та клірингової мережі;
- значні технічні ризики (ризик невирішеного розрахунку цінних паперів, тощо) [2].
У відповідь на ці виклики та потенційні загрози на шляху до розвитку ринку цінних паперів як дієвої складової національної та міжнародної фінансової системи уряду, регулятору, професійним асоціаціям, ключовим гравцям національного ринку цінних паперів необхідно надалі реалізовувати комплексну програму, що покликана актуалізувати стан національного ринку цінних паперів, привести його у відповідність до низки загальноприйнятих міжнародних стандартів в розрізі регуляторно-правових, технічних, етичних, кадрових аспектів, посилити рівень транспарентності на ринку. Це в комплексі має сприяти фасилітації процесу інтеграції українського ринку цінних паперів в міжнародний фондовий ринок, що в результаті дасть можливість активізувати економічне зростання в Україні. Виділимо такі напрямки в розрізі комплексної програми дій:
- визначення пріоритетів державної політики на ринку цінних паперів з розробкою дієвої дорожньої карти заходів і цілей;
- поліпшення інструментів моніторингу діяльності на ринку цінних паперів;
- посилення транспарентності ринку цінних паперів, покращити якість розкриття інформації емітентами, іншими стейкхолдерами;
- посилення захисту прав інвесторів;
- створення передумов для активного залучення заощаджень домогосподарств у національний фондовий ринок;
- формування механізму захисту приватних інвесторів (домогосподарств) від різких шоків на ринку цінних паперів;
- запровадження та підтримання практики додержання етичних стандартів учасниками ринку;
- адаптація плану заходів з розвитку ринку цінних паперів до потенційних екзогенних шоків (глобальна фінансово-економічна криза, тощо);
забезпечення єдиного підходу до регулювання діяльності банківських та небанківських фінансових установ на ринку цінних паперів;
- розбудова адекватної інфраструктури ринку та технічних спроможностей біржових майданчиків;
- започаткування комплексної освітньої програми з посилення рівня фінансової грамотності населення, посилення компетенцій наявного кадрового складу, а також підготовки кадрів для забезпечення майбутніх потреб ринку [3].
Ринок цінних паперів України відносно молодий, поступово розвивається, але є фактори, які сповільнюють цей процес. Подальший розвиток фондового ринку залежить від конкретних заходів держави у сфері розбудови фінансової системи. Для покращення ситуації на фондовому ринку необхідно вжити низку заходів: для виконання зазначеної мети має функціонувати розвинена інфраструктура фондового ринку, має бути запропоновано широкий спектр інструментів та ефективні механізми взаємодії учасників ринку, також, невід'ємною складовою розвитку фондового ринку має стати його інтеграція у світові фінансові ринки. Основною функцією, яку має виконувати ринок цінних паперів, є забезпечення грошовим капіталом потреб економіки країни шляхом створення механізму акумулювання, розподілу та перерозподілу фондів коштів від особи, яка володіє вільними інвестиційними ресурсами, до особи, якій необхідні такі ресурси для розвитку[4].
Отже, основними напрямами модернізації та розвитку українського фондового ринку є розвиток корпоративної реформи, підвищення ефективності регулювання емітентів, розширення інструментарію на фондовому ринку, стимулювання притоку інвестицій на фондовий ринок, забезпечення надійного і ефективного функціонування ринкової інфраструктури, забезпечення функціонування єдиної державної політики стимулювання покращення інвестиційного клімату.

1. Кривов’язюк І.В. Стагнація біржового ринку цінних паперів України: чи є перспективи зростання? Економічний форум, №1(1), 2021, С. 176-183.
2. Кушнеренко С. М. Інтеграція ринку цінних паперів України в міжнародний фондовий ринок як фактор розвитку української економіки. Академічні візії, № 8-9, 2022, С. 83-91.
3. Стратегія розвитку фінансового сектору України до 2025 року. Страегія Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Міністерства фінансів України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. [Електронний ресурс]. - URL: https://bank.gov.ua/ua/about/develop-strategy.
4. Третякова О. В., Харабара В. М., Грешко Р. І. Фондовий ринок України: особливості функціонування в сучасних умовах. Економічна наука, секція Економiка та держава № 5, 2020, С. 103-107.
5. Урбан О.А., Дзямулич М.І., Чиж Н.М. Особливості функціонування фондового ринку України в контексті євроінтеграції. Економічний форум, №1(2), 2021, С. 13-18.