УДК 336
©Самолюк І.М., 2022
ЛНУ імені Івана Франка, Екфм-12с
Росія піддається санкціям з боку західних країн протягом багатьох років, починаючи принаймні з 2014 року, з анексією Криму та невиконанням Мінських угод. Уряди вводять санкції з різних причин, але зазвичай для того, щоб змінити поведінку режимів цільової країни, окремих осіб або груп. Однак у міжнародно-правовій доктрині немає універсальної згоди щодо концепції санкцій, і існують давні суперечки щодо ролі, успіху та, зокрема, ризиків, пов’язаних із політикою санкцій. З посиланням на президентство Трампа, наприклад, Хананія ( 2020 р) обговорює небезпеки, пов’язані з надмірною залежністю від санкцій та інших форм економічного примусу як інструментів зовнішньої політики для досягнення «тактичних цілей» (тобто політичних цілей), навіть під час пандемії COVID-19.
Європейський Союз (ЄС) відіграв вирішальну роль, незважаючи на більші ризики через свою географічну близькість, залежність від Росії у виробництві та торгівлі енергією та значні ризики деяких із його банків (щодо останнього пункту див. розділ « Міжнародні банки та прямі та непрямі наслідки фінансових санкцій). У 2020 році Росія постачала 43% газу, імпортованого в ЄС, – поставок, які неможливо легко замінити з інших джерел. Крім того, це найбільший інвестор в Росії за обсягом прямих іноземних інвестицій (ПІІ). ЄС також був першим торговельним партнером Росії, на частку якого припадало 38% її загального експорту. 2ЄС називає санкції «обмежувальними заходами» та важливим інструментом у своїй спільній зовнішній політиці та політиці безпеки (CFSP), за допомогою якого блок може втручатися, коли це необхідно, щоб запобігти конфлікту або реагувати на нові чи поточні кризи. Сполучене Королівство (Великобританія) також називає санкції «обмежувальними заходами, які можуть бути введені для досягнення цілого ряду цілей». 3Як правило, санкції мають бути тимчасовими та класифікуються на основі конкретних цілей, які вони мають, від анексії іноземних територій до кіберзлочинів, але вони також можуть зосереджуватися на конкретних сферах, таких як дипломатичні санкції та виконання ООН ( резолюції ООН). Багато режимів санкцій встановлено Радою Безпеки ООН або для виконання інших міжнародних зобов’язань, і вони зазвичай спрямовані на сприяння міжнародному миру та безпеці, підтримку демократії, прав людини та запобігання тероризму.
Фінансові санкції, як правило, спрямовані на встановлення обмежень на транскордонну фінансову діяльність об’єкта, включаючи доступ до фінансових ринків, фондів, ресурсів і послуг. Однак для досягнення цієї мети важливо ефективно впроваджувати санкції на практиці.
З 2014 року ЄС поступово запровадив різні санкції проти Росії. Ці заходи включають індивідуальні санкції, економічні санкції, обмеження на ЗМІ та дипломатичні заходи; вони також включають обмеження доступу Росії до капіталу, фінансових ринків і послуг ЄС.
Серед набору обмежень, раніше запроваджених ЄС, є санкції на ринку капіталу.Ці обмеження в основному передбачають заборону учасникам ринку ЄС купувати або продавати цінні папери та інструменти грошового ринку, випущені установами, які потрапили під санкції. Отже, цільові російські банки більше не можуть рефінансувати себе в ЄС через ринок капіталу
Оскільки цей захід не спрямований безпосередньо на платежі, він не заважає банкам, які потрапили під санкції, купувати чи продавати цінні папери інших емітентів.
Спочатку ухвалений у 2014 році ЄС розширив перелік російських банків, на які поширюються санкції на ринку капіталу, і швидко ввів подальші фінансові обмеження після військової агресії Росії проти України в 2022 році. На даний момент десять російських банків були відключені від спеціалізованих платежів служби обміну повідомленнями, які обслуговуються Товариством всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (SWIFT). Хоча постраждалі установи можуть продовжувати здійснювати міжнародні кредитні перекази через альтернативні платіжні системи, такі як китайська транскордонна міжбанківська платіжна система (CIPS), або інші канали зв’язку, такі як захищені лінії факсу, кількість і обсяг фінансових операцій, ймовірно, зменшаться, значною мірою на практиці через це виключення. Додаткове різке обмеження було введено щодо восьми російських банків, які підпадають під повну заборону операцій. Завдяки цьому втручанню усі кошти та економічні ресурси, що належать або контролюються фізичними або юридичними особами чи організаціями, пов’язаними з цими установами, заморожені. Крім того, жодні кошти чи економічні ресурси не можуть бути доступні або використовуватися сторонами, які постраждали, прямо чи опосередковано.
Подальші фінансові санкції включають «заморожування активів» національного Центрального банку Росії, що, схоже, застало російських чиновників зненацька, оскільки вони не очікували, що на них окрім США будуть спрямовані Європа та Японія. Такі скоординовані дії проти центрального банку були фактично безпрецедентними, і вони забороняють Центральному банку Росії доступ до його активів і резервів, що зберігаються в центральних банках і приватних установах в ЄС, США, Великобританії та інших західних союзників, які також зберігають акції іноземних резервів
Фінансові санкції мають вимірний економічний ефект. Аналізуючи дуже дезагреговані дані щодо щоденних платежів, які обробляються європейською платіжною системою TARGET2, ми виявили, що фінансові санкції суттєво зменшують надходження та відпливи з російських банківських рахунків, які перебувають під санкціями. Очікуваний вплив санкцій 2022 року на фінансові потоки сильніший, ніж ефект санкцій 2014 року, що здається правдоподібним, оскільки були запроваджені суворіші заходи
(включаючи, наприклад, виключення SWIFT). Проте результати слід тлумачити з обережністю, коли йдеться про оцінку ефективності санкцій. Наприклад, оскільки ми можемо спостерігати лише за транзакціями в TARGET2, не можна виключити можливе ухилення від санкцій через інші платіжні системи (наприклад, CIPS).
Вторгнення в Україну в лютому 2022 року також ознаменувало кінець 20-річної стратегії міжнародної експансії російських банків, хоча їх вихід з Європи вже тривав після кримської кризи. Водночас це зупинило амбіції міжнародних банків працювати на території материкової Росії. Після пандемії COVID-19 світ також страждає від кризи глобалізації, оскільки зростають геополітичні ризики. Попереду перед банківськими регуляторами та політиками стоять важливі виклики. Структурним питанням є вплив, який війна та пов’язані з нею міжнародні санкції матимуть опосередковано на зусилля щодо зміни клімату, оскільки питання енергетичної та продовольчої безпеки стають усе більш критичними. Зусилля зменшити енергетичну залежність від Росії можуть допомогти політикам досягти чистих нульових цілей у середньостроковій перспективі.
©Самолюк І.М., 2022
ЛНУ імені Івана Франка, Екфм-12с
Росія піддається санкціям з боку західних країн протягом багатьох років, починаючи принаймні з 2014 року, з анексією Криму та невиконанням Мінських угод. Уряди вводять санкції з різних причин, але зазвичай для того, щоб змінити поведінку режимів цільової країни, окремих осіб або груп. Однак у міжнародно-правовій доктрині немає універсальної згоди щодо концепції санкцій, і існують давні суперечки щодо ролі, успіху та, зокрема, ризиків, пов’язаних із політикою санкцій. З посиланням на президентство Трампа, наприклад, Хананія ( 2020 р) обговорює небезпеки, пов’язані з надмірною залежністю від санкцій та інших форм економічного примусу як інструментів зовнішньої політики для досягнення «тактичних цілей» (тобто політичних цілей), навіть під час пандемії COVID-19.
Європейський Союз (ЄС) відіграв вирішальну роль, незважаючи на більші ризики через свою географічну близькість, залежність від Росії у виробництві та торгівлі енергією та значні ризики деяких із його банків (щодо останнього пункту див. розділ « Міжнародні банки та прямі та непрямі наслідки фінансових санкцій). У 2020 році Росія постачала 43% газу, імпортованого в ЄС, – поставок, які неможливо легко замінити з інших джерел. Крім того, це найбільший інвестор в Росії за обсягом прямих іноземних інвестицій (ПІІ). ЄС також був першим торговельним партнером Росії, на частку якого припадало 38% її загального експорту. 2ЄС називає санкції «обмежувальними заходами» та важливим інструментом у своїй спільній зовнішній політиці та політиці безпеки (CFSP), за допомогою якого блок може втручатися, коли це необхідно, щоб запобігти конфлікту або реагувати на нові чи поточні кризи. Сполучене Королівство (Великобританія) також називає санкції «обмежувальними заходами, які можуть бути введені для досягнення цілого ряду цілей». 3Як правило, санкції мають бути тимчасовими та класифікуються на основі конкретних цілей, які вони мають, від анексії іноземних територій до кіберзлочинів, але вони також можуть зосереджуватися на конкретних сферах, таких як дипломатичні санкції та виконання ООН ( резолюції ООН). Багато режимів санкцій встановлено Радою Безпеки ООН або для виконання інших міжнародних зобов’язань, і вони зазвичай спрямовані на сприяння міжнародному миру та безпеці, підтримку демократії, прав людини та запобігання тероризму.
Фінансові санкції, як правило, спрямовані на встановлення обмежень на транскордонну фінансову діяльність об’єкта, включаючи доступ до фінансових ринків, фондів, ресурсів і послуг. Однак для досягнення цієї мети важливо ефективно впроваджувати санкції на практиці.
З 2014 року ЄС поступово запровадив різні санкції проти Росії. Ці заходи включають індивідуальні санкції, економічні санкції, обмеження на ЗМІ та дипломатичні заходи; вони також включають обмеження доступу Росії до капіталу, фінансових ринків і послуг ЄС.
Серед набору обмежень, раніше запроваджених ЄС, є санкції на ринку капіталу.Ці обмеження в основному передбачають заборону учасникам ринку ЄС купувати або продавати цінні папери та інструменти грошового ринку, випущені установами, які потрапили під санкції. Отже, цільові російські банки більше не можуть рефінансувати себе в ЄС через ринок капіталу
Оскільки цей захід не спрямований безпосередньо на платежі, він не заважає банкам, які потрапили під санкції, купувати чи продавати цінні папери інших емітентів.
Спочатку ухвалений у 2014 році ЄС розширив перелік російських банків, на які поширюються санкції на ринку капіталу, і швидко ввів подальші фінансові обмеження після військової агресії Росії проти України в 2022 році. На даний момент десять російських банків були відключені від спеціалізованих платежів служби обміну повідомленнями, які обслуговуються Товариством всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (SWIFT). Хоча постраждалі установи можуть продовжувати здійснювати міжнародні кредитні перекази через альтернативні платіжні системи, такі як китайська транскордонна міжбанківська платіжна система (CIPS), або інші канали зв’язку, такі як захищені лінії факсу, кількість і обсяг фінансових операцій, ймовірно, зменшаться, значною мірою на практиці через це виключення. Додаткове різке обмеження було введено щодо восьми російських банків, які підпадають під повну заборону операцій. Завдяки цьому втручанню усі кошти та економічні ресурси, що належать або контролюються фізичними або юридичними особами чи організаціями, пов’язаними з цими установами, заморожені. Крім того, жодні кошти чи економічні ресурси не можуть бути доступні або використовуватися сторонами, які постраждали, прямо чи опосередковано.
Подальші фінансові санкції включають «заморожування активів» національного Центрального банку Росії, що, схоже, застало російських чиновників зненацька, оскільки вони не очікували, що на них окрім США будуть спрямовані Європа та Японія. Такі скоординовані дії проти центрального банку були фактично безпрецедентними, і вони забороняють Центральному банку Росії доступ до його активів і резервів, що зберігаються в центральних банках і приватних установах в ЄС, США, Великобританії та інших західних союзників, які також зберігають акції іноземних резервів
Фінансові санкції мають вимірний економічний ефект. Аналізуючи дуже дезагреговані дані щодо щоденних платежів, які обробляються європейською платіжною системою TARGET2, ми виявили, що фінансові санкції суттєво зменшують надходження та відпливи з російських банківських рахунків, які перебувають під санкціями. Очікуваний вплив санкцій 2022 року на фінансові потоки сильніший, ніж ефект санкцій 2014 року, що здається правдоподібним, оскільки були запроваджені суворіші заходи
(включаючи, наприклад, виключення SWIFT). Проте результати слід тлумачити з обережністю, коли йдеться про оцінку ефективності санкцій. Наприклад, оскільки ми можемо спостерігати лише за транзакціями в TARGET2, не можна виключити можливе ухилення від санкцій через інші платіжні системи (наприклад, CIPS).
Вторгнення в Україну в лютому 2022 року також ознаменувало кінець 20-річної стратегії міжнародної експансії російських банків, хоча їх вихід з Європи вже тривав після кримської кризи. Водночас це зупинило амбіції міжнародних банків працювати на території материкової Росії. Після пандемії COVID-19 світ також страждає від кризи глобалізації, оскільки зростають геополітичні ризики. Попереду перед банківськими регуляторами та політиками стоять важливі виклики. Структурним питанням є вплив, який війна та пов’язані з нею міжнародні санкції матимуть опосередковано на зусилля щодо зміни клімату, оскільки питання енергетичної та продовольчої безпеки стають усе більш критичними. Зусилля зменшити енергетичну залежність від Росії можуть допомогти політикам досягти чистих нульових цілей у середньостроковій перспективі.
