ⓒ Югач О. С., 2023
ЛНУ імені Івана Франка. ЕКДМ-11с
Шляхом ухвалення відповідного Закону перелік санкцій було доповнено новою санкцією, яка має винятковий характер - стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. За своєю суттю такий захід є конфіскацією активів.
Конфіскація активів є значущим засобом впливу держави. Внаслідок цього особа позбавляється всього майна або його частини без права його повернення і навіть будь-якої компенсації втрат. Тому серйозність наслідків та особливості процедури застосування мають корелюватись і з особливими цілями застосування конфіскації активів. Втручання у права власності є однією з головних умов легітимності такого втручання. Окрім того, законна мета втручання є одним із критеріїв, яких потрібно дотримуватися з огляду на судову практику ЄСПЛ щодо дотримання прав, передбачених ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ЄКПЛ). Однак український закон не встановлює особливої мети для такої “виняткової” санкції, а посилається на загальну мету застосування санкцій. Ч. 3 ст. 6 Закону України “Про санкції” (далі - Закон) вказує, що стягнення активів є винятковим заходом, обумовленим гостротою становища та необхідністю досягнення цілей, визначених частиною першою статті 1 цього Закону, в умовах правового режиму воєнного стану
Такими цілями Закон визначає:
• захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України;
• протидію терористичній діяльності;
• запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Як бачимо, законодавець обумовлює необхідність застосування саме конфіскації гостротою становища та необхідністю досягнення зазначених цілей в умовах воєнного стану. Однак це не дає чіткої відповіді на питання: чому саме конфіскацію, а не іншу санкцію треба застосовувати в конкретному випадку? Спеціальні цілі конфіскації активів як виняткової санкції могли б вирішити цю проблему. Через невизначеність у законі позивач повинен буде вказати на такі цілі в позові, а суд - обґрунтувати можливість досягнення такої спеціальної мети у разі задоволення позовних вимог.
Конфісковуватимуть активи фізичних або юридичних осіб. Тобто йдеться саме про активи приватних осіб. Оскільки застосування такого заходу передбачається в межах накладення санкцій, то на конфіскацію поширюються всі загальні норми Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону персональні санкції застосовуються щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Умовами конфіскації активів є:
• можливість застосування лише в період дії правового режиму воєнного стану;
• попереднє накладення на активи санкції у вигляді їх блокування.
Виключно за наявності цих двох умов можлива конфіскація активів. Варто зазначити, що правовий режим воєнного стану звужує в часі можливість конфіскації активів і стимулює державу до якомога швидшого накладення санкцій. Крім того, необхідність попереднього блокування активів потребує оперативної та ефективної роботи СБУ (як пріоритетного органу, що формує перелік осіб для застосування санкції у вигляді блокування активів) та РНБО (як суб'єкта ухвалення рішення про блокування). Також наголосимо, що Закон не має зворотної дії в часі.
Конфісковуватимуть активи за вчинення дій, які створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (в тому числі шляхом збройної агресії чи терористичної діяльності) або значною мірою сприяли (в тому числі шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами.
Підставами (а фактично критеріями суттєвої загрози та значного сприяння) є:
1) завдання істотної шкоди національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України
2) суттєве сприяння вчиненню дій або ухваленню рішень, визначених у попередньому пункті.
Ідеться про осіб, які сприяли безпосередньому вторгненню, та осіб, які мають опосередкований стосунок до війни. Це:
• ті, хто висловив намір та готовність використати свою армію для сприяння збройній агресії, надав Росії у користування території, цивільну або військову інфраструктури для розміщення її армії та припасів, пропустив армію росії через свій кордон на територію України (може йтися про політичне та військове керівництво Білорусі);
• великий бізнес. Це компанії, які за останній рік сплатили до держбюджету Росії податків на суму понад 1 млн доларів (= 40 млн грн, 170 млн руб.). Для фізичних осіб сума має перевищувати 80 тис. доларів (= 3 млн грн, 12,8 млн руб.);
• благодійники та донори, які робили пожертви органам державної влади чи військовому управлінню Росії на понад 750 тис. грн (3,2 млн руб.);
• покупці державних облігацій Росії. Сума, від якої обраховуватиметься опосередкована підтримка війни проти України, становить 3 млн грн (12,8 млн руб.) за рік;
• пропагандисти та поширювачі російських наративів. Мова йде про осіб, які публічно: схвалюють чи заперечують факт збройної агресії проти України, окупації та воєнних злочинів; возвеличують армію Росії та колаборантів; підтримують російську політику та антиукраїнські наративи, а також розпалюють ненависть до всього українського.
Отже, саме такою є українська модель застосування санкції у вигляді конфіскації активів. Зважаючи на деякі критичні моменти правового регулювання, важливого значення набуває належна практична реалізація конфіскаційного механізму. Про неї можна говорити тоді, коли конфіскація активів не порушує права власності та коли дотримано відповідного балансу втручання в права.
Джерела
1.Економічна правда. Мільярдні позови: україна використовує небезпечний механізм конфіскації активів росіян. Економічна правда. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2022/10/3/692150/ (дата звернення: 04.01.2023).
2. Санкційна конфіскація приватних активів. Сутність та імплементація – IЗI. IЗI – Інститут законодавчих ідей. URL: https://izi.institute/research/konfiskacziya-aktyviv-osib-vidpovidalnyh-za-agresiyu-rosiyi-proty-ukrayiny-2/ (дата звернення: 04.01.2023).
3. The editorial board. Russian asset seizures must follow the law. Financial Times. URL: https://www.ft.com/content/30d3a780-633e-4b06-b9bc-ed3fc608ff98 (date of access: 04.01.2023).
ЛНУ імені Івана Франка. ЕКДМ-11с
УКРАЇНСЬКА МОДЕЛЬ ЗАСТОСУВАННЯ САНКЦІЇ У ВИГЛЯДІ КОНФІСКАЦІЇ АКТИВІВ
Шляхом ухвалення відповідного Закону перелік санкцій було доповнено новою санкцією, яка має винятковий характер - стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. За своєю суттю такий захід є конфіскацією активів.
Конфіскація активів є значущим засобом впливу держави. Внаслідок цього особа позбавляється всього майна або його частини без права його повернення і навіть будь-якої компенсації втрат. Тому серйозність наслідків та особливості процедури застосування мають корелюватись і з особливими цілями застосування конфіскації активів. Втручання у права власності є однією з головних умов легітимності такого втручання. Окрім того, законна мета втручання є одним із критеріїв, яких потрібно дотримуватися з огляду на судову практику ЄСПЛ щодо дотримання прав, передбачених ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ЄКПЛ). Однак український закон не встановлює особливої мети для такої “виняткової” санкції, а посилається на загальну мету застосування санкцій. Ч. 3 ст. 6 Закону України “Про санкції” (далі - Закон) вказує, що стягнення активів є винятковим заходом, обумовленим гостротою становища та необхідністю досягнення цілей, визначених частиною першою статті 1 цього Закону, в умовах правового режиму воєнного стану
Такими цілями Закон визначає:
• захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України;
• протидію терористичній діяльності;
• запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Як бачимо, законодавець обумовлює необхідність застосування саме конфіскації гостротою становища та необхідністю досягнення зазначених цілей в умовах воєнного стану. Однак це не дає чіткої відповіді на питання: чому саме конфіскацію, а не іншу санкцію треба застосовувати в конкретному випадку? Спеціальні цілі конфіскації активів як виняткової санкції могли б вирішити цю проблему. Через невизначеність у законі позивач повинен буде вказати на такі цілі в позові, а суд - обґрунтувати можливість досягнення такої спеціальної мети у разі задоволення позовних вимог.
Конфісковуватимуть активи фізичних або юридичних осіб. Тобто йдеться саме про активи приватних осіб. Оскільки застосування такого заходу передбачається в межах накладення санкцій, то на конфіскацію поширюються всі загальні норми Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону персональні санкції застосовуються щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Умовами конфіскації активів є:
• можливість застосування лише в період дії правового режиму воєнного стану;
• попереднє накладення на активи санкції у вигляді їх блокування.
Виключно за наявності цих двох умов можлива конфіскація активів. Варто зазначити, що правовий режим воєнного стану звужує в часі можливість конфіскації активів і стимулює державу до якомога швидшого накладення санкцій. Крім того, необхідність попереднього блокування активів потребує оперативної та ефективної роботи СБУ (як пріоритетного органу, що формує перелік осіб для застосування санкції у вигляді блокування активів) та РНБО (як суб'єкта ухвалення рішення про блокування). Також наголосимо, що Закон не має зворотної дії в часі.
Конфісковуватимуть активи за вчинення дій, які створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (в тому числі шляхом збройної агресії чи терористичної діяльності) або значною мірою сприяли (в тому числі шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами.
Підставами (а фактично критеріями суттєвої загрози та значного сприяння) є:
1) завдання істотної шкоди національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України
2) суттєве сприяння вчиненню дій або ухваленню рішень, визначених у попередньому пункті.
Ідеться про осіб, які сприяли безпосередньому вторгненню, та осіб, які мають опосередкований стосунок до війни. Це:
• ті, хто висловив намір та готовність використати свою армію для сприяння збройній агресії, надав Росії у користування території, цивільну або військову інфраструктури для розміщення її армії та припасів, пропустив армію росії через свій кордон на територію України (може йтися про політичне та військове керівництво Білорусі);
• великий бізнес. Це компанії, які за останній рік сплатили до держбюджету Росії податків на суму понад 1 млн доларів (= 40 млн грн, 170 млн руб.). Для фізичних осіб сума має перевищувати 80 тис. доларів (= 3 млн грн, 12,8 млн руб.);
• благодійники та донори, які робили пожертви органам державної влади чи військовому управлінню Росії на понад 750 тис. грн (3,2 млн руб.);
• покупці державних облігацій Росії. Сума, від якої обраховуватиметься опосередкована підтримка війни проти України, становить 3 млн грн (12,8 млн руб.) за рік;
• пропагандисти та поширювачі російських наративів. Мова йде про осіб, які публічно: схвалюють чи заперечують факт збройної агресії проти України, окупації та воєнних злочинів; возвеличують армію Росії та колаборантів; підтримують російську політику та антиукраїнські наративи, а також розпалюють ненависть до всього українського.
Отже, саме такою є українська модель застосування санкції у вигляді конфіскації активів. Зважаючи на деякі критичні моменти правового регулювання, важливого значення набуває належна практична реалізація конфіскаційного механізму. Про неї можна говорити тоді, коли конфіскація активів не порушує права власності та коли дотримано відповідного балансу втручання в права.
Джерела
1.Економічна правда. Мільярдні позови: україна використовує небезпечний механізм конфіскації активів росіян. Економічна правда. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2022/10/3/692150/ (дата звернення: 04.01.2023).
2. Санкційна конфіскація приватних активів. Сутність та імплементація – IЗI. IЗI – Інститут законодавчих ідей. URL: https://izi.institute/research/konfiskacziya-aktyviv-osib-vidpovidalnyh-za-agresiyu-rosiyi-proty-ukrayiny-2/ (дата звернення: 04.01.2023).
3. The editorial board. Russian asset seizures must follow the law. Financial Times. URL: https://www.ft.com/content/30d3a780-633e-4b06-b9bc-ed3fc608ff98 (date of access: 04.01.2023).
