УДК 336
© Сидорак Х.Д., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, гр. ЕкфМ-51с
Фінансовий сектор України: сучасний стан і стратегія розвитку
Процеси ринкової трансформації в Україні обумовлюють потребу у стрімкому розвитку та ускладненні структури фінансового сектора, що відноситься до найбільш актуальних проблем розвитку національної економіки.
Протягом останніх років визначення перспектив функціонування фінансового сектору України стали об’єктом дослідження багатьох українських вчених, а саме: Базилевича В. Д., Барановського О. І., Васильченко З.М., Вовчак О.Д., Геєця В.М., Грушка В.І., Дзюблюка О.В., Задорожного Г.В., Ковальчука Т.Т., Корнєєва В.В., Лютого І.О., Мороза А.М., Науменкової С.В., Опаріна В.М., Реверчука С.К., Слав’юка Р.А., Смовженко Т.С. та інших.
Сьогодні фінансовий сектор розглядають як фінансовий ринок, який забезпечує накопичення та розподіл інвестиційних ресурсів, взаємодію виробників та споживачів фінансових послуг за правилами, визначеними державою та її регуляторними органами. Складовими фінансового ринку виступають грошово-кредитний, страховий, фондовий ринок, ринок послуг спільного інвестування, недержавних пенсійних послуг [2].
Вітчизняний фінансовий сектор на початок 2011 року характеризувався такими показниками: функціонували 176 банків, 451 страхові компанії, 679 кредитних спілок, 416 ломбардів, 346 компаній з управління активами, 102 недержавних пенсійних фондів та понад 950 інвестиційних фондів різного типу. Випущено в обіг цінних паперів загальним обсягом понад 450,3 млрд. грн. Активи вітчизняної банківської системи становили близько 942,0 млрд. грн., 64,8% яких припадало на кредитні операції банків. Активи страхових компаній досягли 43,92 млрд. грн. Активи кредитних спілок склали 3,2 млрд. грн. Обсяг активів ломбардів 836,7 млн. Активи інших небанківських кредитних установ складали 1,14 млрд. грн. Діяло 72 фінансових компаній, що мали право надавати послуги з факторингу, та 27 фінансових компаній, які отримали дозвіл на укладання договорів з фінансового лізингу. Усього впродовж року ними було укладено договорів факторингу на суму 485 млн. грн., а обсяг операцій з фінансового лізингу склав 20,2 млрд. грн. Ліцензію на право залучати кошти установників управління майном з метою фінансування будівництва житла мали 101 фінансова компанія, які упродовж року створили 70 Фондів з фінансування будівництва (ФФБ) та залучили коштів на загальну суму 5,92 млрд. грн. [7; 8; 9; 10].
В Україні поступово нарощуються обсяги виробництва, що створює додаткові можливості для посилення ролі фінансового ринку в економічному розвитку країни, оскільки виникає необхідність в залученні додаткових обсягів фінансових ресурсів [6, с. 321].
Грошовий ринок відзначається суттєвими темпами зростання за кредитною та депозитною масою, що свідчить про провідну роль банківських установ на фінансовому ринку країни; він є кредитоорієнтованим, суттєво зростає частка довгострокових кредитів в економіку країни.
Окрім банків – основних фінансових посередників фінансового ринку, пожвавлюється робота і небанківських фінансових установ. Спостерігається тенденція щодо конвергенції фінансових посередників та поява фінансових супермаркетів, що є додатковим стимулом для удосконалення моделі фінансового сектору [6, с. 321].
Попри досить високу динаміку свого формування, рівень фінансового ринку України не відповідає зростаючим потребам національної економіки та суттєво відстає від середньоєвропейських параметрів.
Торговельно-розрахункова інфраструктура фондового ринку є витратною та недосконалою, як наслідок, більше 90% усього обсягу цінних паперів, емітованих в Україні, обертаються на неорганізованому позабіржовому ринку. Фінансові установи України надають клієнтам досить вузький спектр фінансових послуг, причому незадовільного рівня якості, а законні права та інтереси споживачів цих послуг недостатньо захищені.
Одним із головних чинників такого стану є досить суперечлива та не повністю сформована нормативно-правова база, що ускладнює процес розвитку фінансового сектору.
Розвиток ринку фінансових послуг гальмується низькою капіталізацією фінансових установ, що виступає серйозним бар’єром для забезпечення реального сектору вітчизняної економіки довгостроковими фінансовими ресурсами, а недокапіталізованість страхових компаній унеможливлює страхування масштабних ризиків зокрема в енергетичній, екологічній та фінансових сферах, стримує розвиток аграрного та медичного страхування.
Інвестиційні можливості фінансових установ обмежуються дефіцитом привабливих для довгострокового розміщення коштів фінансових інструментів. Нерозвиненість ринків спільного інвестування, страхування життя, недержавної пенсійної системи та довірчого управління не дозволяє в повній мірі залучати заощадження домашніх господарств до інвестиційного процесу. Цьому також заважає відсутність дієвих механізмів податкового стимулювання інвестиційної активності громадян та недоліки і проблеми в діючому законодавстві.
Одним з суттєвих чинників, що негативно впливає на розвиток ринку в цілому є низька транспарентність державних регуляторних органів та інформаційна закритість фінансових установ, зокрема, нестача інформації щодо результатів їх діяльності та послуг, що вони надають.
Характерною особливістю багатьох вітчизняних фінансових установ є невідповідність їх діяльності міжнародним стандартам, правилам та процедурам, визначеним Директивами Європейського Союзу.
Серед головних зовнішніх чинників, що так чи інакше впливають на розвиток фінансового сектора України, необхідно виділити економічний, інтеграційний, глобалізаційний та політичний [5; с. 6].
Відтак назріла потреба у побудові оптимальної моделі розвитку ефективного фінансового сектора на середньостроковий період та формуванні чітких та взаємозв’язаних цілей його реформування через усвідомлення причин кризового стану та з урахуванням світового досвіду, чому буде сприяти «Стратегія розвитку фінансового сектора України до 2015 року».
Дана Стратегія представляє собою цілісну систему ідей, поглядів, намірів та ключових заходів щодо розвитку фінансового сектора на середньострокову перспективу з урахуванням національних фінансових інтересів та соціально-економічних потреб країни [5; с. 3].
Стратегія розроблена з метою виконання Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 червня 2007 року "Про хід виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" № 659/2007 від 20 липня 2007 року робочою групою в складі представників Держфінпослуг, Національного банку України та ДКЦПФР. Цей документ розрахований на сім років [1].
Реалізація Стратегії планується у два етапи: 2009–2010 роки та 2011–2015 роки. На першому етапі повинні реалізуватись першочергові заходи щодо подолання наслідків фінансової кризи, створені на основі правових та матеріально-технічних передумов подальшого розвитку фінансового сектору та запровадження міжнародних правил і стандартів, підвищення інституційної спроможності регуляторів. На другому етапі на створеній правовій основі та зміцненій матеріальній базі будуть реалізованими передбачені Стратегію заходи, з метою наближення умов функціонування фінансового сектора України до вимог Європейського Союзу.
Ключовими заходами розвитку фінансового ринку у проекті визначаються: підвищення ефективності державного регулювання та посилення уніфікації регуляторних і наглядових вимог; реформування системи державного нагляду шляхом його відокремлення від регуляторних функцій і впровадження пруденційного нагляду у всіх сегментах фінансового ринку; забезпечення переходу від екстенсивних до інтенсивних форм розвитку фінансового ринку (від кількості до якості), консолідація ринку; створення умов для поступового підвищення рівня капіталізації фінансових інститутів, забезпечення їхньої надійності та платоспроможності [5; с. 25].
Відтак, реалізація вище запропонованої Стратегії повинна сприяти вирішенню проблем відповідних сегментів фінансового ринку та в цілому стимулювати розвиток національної економіки.
Список використаних джерел :
1. Газета «Цінні папери», «СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРАУКРАЇНИ»: Фінансова криза № 39 (531) 9 жовтня 2008 року [ Електронний ресурс ]. Режим доступу : http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=531&pub=3718.
2. Газета «Цінні папери», «СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ» № 1 (543) 8 січня 2009 року [ Електронний ресурс ]. –
Режим доступу: http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=543&pub=3852
3. Мунтіян В. Розвиток фінансового сектора України в умовах глобалізації інвестиційних процесів / В. Мунтіян // Україна фінансова. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/gkr/025.htm.
4. Попова О. С. Проблеми державного регулювання фінансового сектора України / Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Сталий розвиток економіки», 2009.- С.160-164 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2010_2/160.pdf
5. Проект «Стратегія реформування та розвитку фінансового сектора України до 2015 року». [ С. 1-33]. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kbs.org.ua/files/dpee1.pdf
6. Школьник І. О. Фінансовий ринок України : сучасний стан і стратегія розвитку: Монографія. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, УАБС НБУ, 2008. – 348 с.
7. Ліга страхових організацій України. Страховий ринок України за 9 місяців 2010 року. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://uainsur.com/wp-content/uploads/2010/01/SK_3kv_2010.pdf
8. НРА «Рюрік» «Аналітичний огляд ринку небанківських фінансових послуг України за 9 місяців 2010 р.» 25.01.2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rurik.com.ua/news/802-25012011.html.
9. Національне Рейтингове Агентство "Рюрік" «Аналітичний огляд банківської системи України за результатами 2010 р», 25.02. 2011. [Елетронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.rurik.com.ua/news/825-25022011-qq-2010-.html.
10. Товариство актуаріїв України « Тенденції ринків фінансових послуг за результатами 2010 року». 24. 12. 2010. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://actuary.in.ua/ua/news/ukraine/10/12/24/217.
© Сидорак Х.Д., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, гр. ЕкфМ-51с
Фінансовий сектор України: сучасний стан і стратегія розвитку
Процеси ринкової трансформації в Україні обумовлюють потребу у стрімкому розвитку та ускладненні структури фінансового сектора, що відноситься до найбільш актуальних проблем розвитку національної економіки.
Протягом останніх років визначення перспектив функціонування фінансового сектору України стали об’єктом дослідження багатьох українських вчених, а саме: Базилевича В. Д., Барановського О. І., Васильченко З.М., Вовчак О.Д., Геєця В.М., Грушка В.І., Дзюблюка О.В., Задорожного Г.В., Ковальчука Т.Т., Корнєєва В.В., Лютого І.О., Мороза А.М., Науменкової С.В., Опаріна В.М., Реверчука С.К., Слав’юка Р.А., Смовженко Т.С. та інших.
Сьогодні фінансовий сектор розглядають як фінансовий ринок, який забезпечує накопичення та розподіл інвестиційних ресурсів, взаємодію виробників та споживачів фінансових послуг за правилами, визначеними державою та її регуляторними органами. Складовими фінансового ринку виступають грошово-кредитний, страховий, фондовий ринок, ринок послуг спільного інвестування, недержавних пенсійних послуг [2].
Вітчизняний фінансовий сектор на початок 2011 року характеризувався такими показниками: функціонували 176 банків, 451 страхові компанії, 679 кредитних спілок, 416 ломбардів, 346 компаній з управління активами, 102 недержавних пенсійних фондів та понад 950 інвестиційних фондів різного типу. Випущено в обіг цінних паперів загальним обсягом понад 450,3 млрд. грн. Активи вітчизняної банківської системи становили близько 942,0 млрд. грн., 64,8% яких припадало на кредитні операції банків. Активи страхових компаній досягли 43,92 млрд. грн. Активи кредитних спілок склали 3,2 млрд. грн. Обсяг активів ломбардів 836,7 млн. Активи інших небанківських кредитних установ складали 1,14 млрд. грн. Діяло 72 фінансових компаній, що мали право надавати послуги з факторингу, та 27 фінансових компаній, які отримали дозвіл на укладання договорів з фінансового лізингу. Усього впродовж року ними було укладено договорів факторингу на суму 485 млн. грн., а обсяг операцій з фінансового лізингу склав 20,2 млрд. грн. Ліцензію на право залучати кошти установників управління майном з метою фінансування будівництва житла мали 101 фінансова компанія, які упродовж року створили 70 Фондів з фінансування будівництва (ФФБ) та залучили коштів на загальну суму 5,92 млрд. грн. [7; 8; 9; 10].
В Україні поступово нарощуються обсяги виробництва, що створює додаткові можливості для посилення ролі фінансового ринку в економічному розвитку країни, оскільки виникає необхідність в залученні додаткових обсягів фінансових ресурсів [6, с. 321].
Грошовий ринок відзначається суттєвими темпами зростання за кредитною та депозитною масою, що свідчить про провідну роль банківських установ на фінансовому ринку країни; він є кредитоорієнтованим, суттєво зростає частка довгострокових кредитів в економіку країни.
Окрім банків – основних фінансових посередників фінансового ринку, пожвавлюється робота і небанківських фінансових установ. Спостерігається тенденція щодо конвергенції фінансових посередників та поява фінансових супермаркетів, що є додатковим стимулом для удосконалення моделі фінансового сектору [6, с. 321].
Попри досить високу динаміку свого формування, рівень фінансового ринку України не відповідає зростаючим потребам національної економіки та суттєво відстає від середньоєвропейських параметрів.
Торговельно-розрахункова інфраструктура фондового ринку є витратною та недосконалою, як наслідок, більше 90% усього обсягу цінних паперів, емітованих в Україні, обертаються на неорганізованому позабіржовому ринку. Фінансові установи України надають клієнтам досить вузький спектр фінансових послуг, причому незадовільного рівня якості, а законні права та інтереси споживачів цих послуг недостатньо захищені.
Одним із головних чинників такого стану є досить суперечлива та не повністю сформована нормативно-правова база, що ускладнює процес розвитку фінансового сектору.
Розвиток ринку фінансових послуг гальмується низькою капіталізацією фінансових установ, що виступає серйозним бар’єром для забезпечення реального сектору вітчизняної економіки довгостроковими фінансовими ресурсами, а недокапіталізованість страхових компаній унеможливлює страхування масштабних ризиків зокрема в енергетичній, екологічній та фінансових сферах, стримує розвиток аграрного та медичного страхування.
Інвестиційні можливості фінансових установ обмежуються дефіцитом привабливих для довгострокового розміщення коштів фінансових інструментів. Нерозвиненість ринків спільного інвестування, страхування життя, недержавної пенсійної системи та довірчого управління не дозволяє в повній мірі залучати заощадження домашніх господарств до інвестиційного процесу. Цьому також заважає відсутність дієвих механізмів податкового стимулювання інвестиційної активності громадян та недоліки і проблеми в діючому законодавстві.
Одним з суттєвих чинників, що негативно впливає на розвиток ринку в цілому є низька транспарентність державних регуляторних органів та інформаційна закритість фінансових установ, зокрема, нестача інформації щодо результатів їх діяльності та послуг, що вони надають.
Характерною особливістю багатьох вітчизняних фінансових установ є невідповідність їх діяльності міжнародним стандартам, правилам та процедурам, визначеним Директивами Європейського Союзу.
Серед головних зовнішніх чинників, що так чи інакше впливають на розвиток фінансового сектора України, необхідно виділити економічний, інтеграційний, глобалізаційний та політичний [5; с. 6].
Відтак назріла потреба у побудові оптимальної моделі розвитку ефективного фінансового сектора на середньостроковий період та формуванні чітких та взаємозв’язаних цілей його реформування через усвідомлення причин кризового стану та з урахуванням світового досвіду, чому буде сприяти «Стратегія розвитку фінансового сектора України до 2015 року».
Дана Стратегія представляє собою цілісну систему ідей, поглядів, намірів та ключових заходів щодо розвитку фінансового сектора на середньострокову перспективу з урахуванням національних фінансових інтересів та соціально-економічних потреб країни [5; с. 3].
Стратегія розроблена з метою виконання Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 червня 2007 року "Про хід виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" № 659/2007 від 20 липня 2007 року робочою групою в складі представників Держфінпослуг, Національного банку України та ДКЦПФР. Цей документ розрахований на сім років [1].
Реалізація Стратегії планується у два етапи: 2009–2010 роки та 2011–2015 роки. На першому етапі повинні реалізуватись першочергові заходи щодо подолання наслідків фінансової кризи, створені на основі правових та матеріально-технічних передумов подальшого розвитку фінансового сектору та запровадження міжнародних правил і стандартів, підвищення інституційної спроможності регуляторів. На другому етапі на створеній правовій основі та зміцненій матеріальній базі будуть реалізованими передбачені Стратегію заходи, з метою наближення умов функціонування фінансового сектора України до вимог Європейського Союзу.
Ключовими заходами розвитку фінансового ринку у проекті визначаються: підвищення ефективності державного регулювання та посилення уніфікації регуляторних і наглядових вимог; реформування системи державного нагляду шляхом його відокремлення від регуляторних функцій і впровадження пруденційного нагляду у всіх сегментах фінансового ринку; забезпечення переходу від екстенсивних до інтенсивних форм розвитку фінансового ринку (від кількості до якості), консолідація ринку; створення умов для поступового підвищення рівня капіталізації фінансових інститутів, забезпечення їхньої надійності та платоспроможності [5; с. 25].
Відтак, реалізація вище запропонованої Стратегії повинна сприяти вирішенню проблем відповідних сегментів фінансового ринку та в цілому стимулювати розвиток національної економіки.
Список використаних джерел :
1. Газета «Цінні папери», «СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРАУКРАЇНИ»: Фінансова криза № 39 (531) 9 жовтня 2008 року [ Електронний ресурс ]. Режим доступу : http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=531&pub=3718.
2. Газета «Цінні папери», «СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ» № 1 (543) 8 січня 2009 року [ Електронний ресурс ]. –
Режим доступу: http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=543&pub=3852
3. Мунтіян В. Розвиток фінансового сектора України в умовах глобалізації інвестиційних процесів / В. Мунтіян // Україна фінансова. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/gkr/025.htm.
4. Попова О. С. Проблеми державного регулювання фінансового сектора України / Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Сталий розвиток економіки», 2009.- С.160-164 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2010_2/160.pdf
5. Проект «Стратегія реформування та розвитку фінансового сектора України до 2015 року». [ С. 1-33]. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kbs.org.ua/files/dpee1.pdf
6. Школьник І. О. Фінансовий ринок України : сучасний стан і стратегія розвитку: Монографія. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, УАБС НБУ, 2008. – 348 с.
7. Ліга страхових організацій України. Страховий ринок України за 9 місяців 2010 року. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://uainsur.com/wp-content/uploads/2010/01/SK_3kv_2010.pdf
8. НРА «Рюрік» «Аналітичний огляд ринку небанківських фінансових послуг України за 9 місяців 2010 р.» 25.01.2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rurik.com.ua/news/802-25012011.html.
9. Національне Рейтингове Агентство "Рюрік" «Аналітичний огляд банківської системи України за результатами 2010 р», 25.02. 2011. [Елетронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.rurik.com.ua/news/825-25022011-qq-2010-.html.
10. Товариство актуаріїв України « Тенденції ринків фінансових послуг за результатами 2010 року». 24. 12. 2010. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://actuary.in.ua/ua/news/ukraine/10/12/24/217.
