УДК 336
© Ляментовська О.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Особливості та невикористані можливості векселя в Україні
В Україні вексельний обіг відновився за умов кризи неплатежів, а розрахунково-платіжна функція векселів поступово замінила собою функцію кре¬диту і стала провідною. Про це свідчить, зокрема, застосування векселів для зараху¬вання взаємних вимог, погашення неплатежів і побудови розрахунково-платіжних ланцюжків. Деформація функцій векселя в Україні кінця XX ст. та його використан¬ня як розрахункового засобу перешкоджає застосуванню векселя за призначенням як інструменту комерційного кредиту, а внаслідок цього заважає оздоровленню та зміцненню фінансового стану підприємств.
Для українського вексельного ринку характерні такі особливості:
- використання виключно простих векселів;
- відсутність комерційних паперів у традиційному розумінні (цінних паперів з великим номіналом, що поширюються переважно серед банків та інституціональних інвесторів);
- домінуюче використання векселя як розрахункового засобу і витіснення кредитної функції;
- велика валюта векселів, абсолютне переважання їх в сфері великого бізнесу і незначне використання вексельних операцій у середньому і малому бізнесі;
- перевага дисконтних векселів над відсотковими, що свідчить про обмеженість використання векселів як інвестицій;
- перетворення значної кількості векселів у проблемні активи вже на момент їх видачі;
- погашення векселів переважною більшістю векселедавців товарами, а не грошима;
- поширення боргових зобов'язань, заснованих на вексельному праві, але які не є векселями (податкові та казначейські векселі).
Серед невикористаних можливостей векселів найбільш ефективними за існуючих умов є:
– збільшення оборотних коштів шляхом активізації використання підприємствами векселів у розрахунках;
– управління дебіторською заборгованістю: оформлення векселями заборгованості за товари, роботи, послуги, реструктуризація дебіторської заборгованості з використанням векселів і рефінансування дебіторської заборгованості шляхом врахування векселів, факторингу і форфейтингу;
– зниження вартості залучених ресурсів шляхом авального (акцептного) банківського кредитування;
– розвиток виробництва і бізнесу шляхом реалізації вексельних програм;
– випуск фінансових векселів банками та інститутами спільного інвестування (переважно – венчурними фондами у рамках чинного законодавства) – залучення ресурсів для фінансування економіки.
© Ляментовська О.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Особливості та невикористані можливості векселя в Україні
В Україні вексельний обіг відновився за умов кризи неплатежів, а розрахунково-платіжна функція векселів поступово замінила собою функцію кре¬диту і стала провідною. Про це свідчить, зокрема, застосування векселів для зараху¬вання взаємних вимог, погашення неплатежів і побудови розрахунково-платіжних ланцюжків. Деформація функцій векселя в Україні кінця XX ст. та його використан¬ня як розрахункового засобу перешкоджає застосуванню векселя за призначенням як інструменту комерційного кредиту, а внаслідок цього заважає оздоровленню та зміцненню фінансового стану підприємств.
Для українського вексельного ринку характерні такі особливості:
- використання виключно простих векселів;
- відсутність комерційних паперів у традиційному розумінні (цінних паперів з великим номіналом, що поширюються переважно серед банків та інституціональних інвесторів);
- домінуюче використання векселя як розрахункового засобу і витіснення кредитної функції;
- велика валюта векселів, абсолютне переважання їх в сфері великого бізнесу і незначне використання вексельних операцій у середньому і малому бізнесі;
- перевага дисконтних векселів над відсотковими, що свідчить про обмеженість використання векселів як інвестицій;
- перетворення значної кількості векселів у проблемні активи вже на момент їх видачі;
- погашення векселів переважною більшістю векселедавців товарами, а не грошима;
- поширення боргових зобов'язань, заснованих на вексельному праві, але які не є векселями (податкові та казначейські векселі).
Серед невикористаних можливостей векселів найбільш ефективними за існуючих умов є:
– збільшення оборотних коштів шляхом активізації використання підприємствами векселів у розрахунках;
– управління дебіторською заборгованістю: оформлення векселями заборгованості за товари, роботи, послуги, реструктуризація дебіторської заборгованості з використанням векселів і рефінансування дебіторської заборгованості шляхом врахування векселів, факторингу і форфейтингу;
– зниження вартості залучених ресурсів шляхом авального (акцептного) банківського кредитування;
– розвиток виробництва і бізнесу шляхом реалізації вексельних програм;
– випуск фінансових векселів банками та інститутами спільного інвестування (переважно – венчурними фондами у рамках чинного законодавства) – залучення ресурсів для фінансування економіки.
