УДК 336
© Васильцева О.П., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Облігації внутрішніх державних позик як інструмент поповнення бюджетних ресурсів в Україні
У сучасних умовах ринок державних цінних паперів – важливий елемент економічної системи різних країн. Під державними цінними паперами слід розуміти такі фінансові інструменти, які випускаються і гарантовано погашаються тільки державою. Держава ініціює емісію своїх боргових зобов’язань як ефективний у відповідних умовах засіб запровадження неінфляційного механізму ліквідації бюджетного дефіциту – емітуються не гроші, а боргові цінні папери, наприклад державні облігації, під які залучаються відповідні кошти.
В загальному вигляді облігація – це цінний папір, який засвідчує позику її власником грошових коштів емітенту та підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати такому власнику номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента. Облігації є різновидом боргових цінних паперів. В залежності від того, хто випускає облігації, останні поділяються на облігації підприємств та державні облігації [1, с. 19].
Відтак, розглянемо детальніше використання облігацій внутрішніх державних позик як важливого інструменту поповнення бюджетних ресурсів в Україні. Слід відзначити, що в Україні ринок боргових зобов’язань держави розвивається з березня 1995 р., спочатку у формі ринку ОВДП, згодом, згідно з потребами, розгалужуючись у ринок зовнішніх запозичень та муніципальних позик. Відтоді роль ринку ОВДП, як засобу фінансування бюджетного дефіциту стрімко зростає, проте це не означає однозначного успіху цього фінансового інструмента на вітчизняному фінансовому ринку, адже має місце накопичення боргових зобов’язань держави перед інвесторами – власниками держоблігацій.
На сьогодні ринок ОВДП непостійний, на ньому відбуваються неочікувані зміни обсягів та дохідності. Це пов’язано з недосконалою законодавчою та податковою базою, а до того ще й мінливою політичною ситуацією яка призвела до того, що державні облігації поступово зникають із портфелів інвесторів. Незважаючи на те, що рівнозначної їм заміни на українському фінансовому ринку поки не існує, без дотримання урядом встановлених правил така тенденція, ймовірно, спостерігатиметься і надалі [2, с. 53].
Доречно відзначити, що уряд запланував в 2011 році розмістити ОВДП на суму 45,6 млрд грн. Обсяг продажів ОВДП з початку 2011 року досяг 19,83 млрд грн. Останні місяці обсяг продажів на первинних аукціонах впав до мінімуму, тому що покупці вважають заниженими пропоновані Мінфіном ставки. Станом на 3 жовтня 2011 року в обігу, згідно з даними Нацбанку, знаходяться ОВДП на загальну номінальну суму 145,16 млрд грн, з яких Нацбанку належить 77,29 млрд грн, банкам – 56,55 млрд грн, нерезидентам – 5,13 млрд грн. При цьому за два останні місяці портфель нерезидентів зменшився на 2,5 млрд грн.
Також, міністерство фінансів України у січні-серпні 2011 р. розмістило облігації внутрішньої державної позики на загальну суму 36 млрд грн 159,04 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 9,16 % річних (у серпні – 97,14 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 8,12 % річних). Сума коштів, що надійшла до держбюджету в січні-серпні 2011 р. за результатами проведення аукціонів з первинного розміщення ОВДП, склала 18 млрд грн 805,04 млн грн із середньозваженою дохідністю 8,85 % річних (у серпні – 97,14 млн грн із середньозваженою дохідністю 8,12 % річних).
Погашення та сплата доходу за ОВДП здійснювалися своєчасно та в повному обсязі і за січень-серпень 2011 року становили 31,6 млрд грн, у тому числі основний борг – 21,8 млрд грн , сплата доходу – 9,7 млрд грн.
Упродовж років використання ОВДП в українському бюджетному просторі вони стали універсальним інструментом для розв’язання поточних фінансових проблем уряду. Через борговий ринок Мінфін отримав змогу залучати критично необхідні йому кошти у порівняно короткі терміни [3, с. 16].
Водночас, перенесення боргових виплат за облігаціями на роки вперед значно знизили довіру до українського ринку облігацій та Уряду, як гаранту повернення коштів. В останні роки вітчизняні покупці облігацій не поспішають обміняти свої гривні на ОВДП. Зважаючи на це, перспективи використання ОВДП в Україні у найближчому періоді будуть залежати від активності потенційних інвесторів.
Таким чином, ОВДП в Україні тільки на папері можуть називатися “універсальними та безризиковиви”. Також ринок ОВДП в Україні слабий і несамостійний, тому що держава, піклуючись про власний бюджет, фактично дискредитує довіру до нього інвесторів, а неринкові ставки дохідності первинного ринку остаточно відлякують потенційних інвесторів.
Вважаємо, що держава повинна докладати зусиль щодо стимулювання розвитку українського ринку ОВДП та досягнення максимально можливих обсягів торгів на ньому. Скажімо, доцільно розширити функції ОВДП, зокрема дозволити облігаціонерам резидентам розраховуватись сумами ОВДП як податковими платежами у рамках чинного законодавства. Це збільшить привабливість володіння облігаціями держави і стимулюватиме зростання обсягів торгівлі ними.
Необхідною умовою також є підготувати до розгляду у Верховній Раді та прийняття законодавчих актів, що регулюють фінансову поведінку уряду на боргових ринках – причому як внутрішніх так і зовнішніх. Діяльність держави як емітента має бути жорстко врегульована законодавством.
Отже, ОВДП хоч і відіграють важливу роль у поповненні ресурсів бюджету економіці держави загалом, проте лише їхнє наближення до зразка цінних паперів, емітованих урядами європейських країн, дозволить підвищити ефективність використання в Україні.
Література:
1. Охріменко О.А. Ринок державних цінних паперів та монетарні показники фінансового ринку / О.А. Охріменко // Фінанси України. – 2009. – №7 . – С. 114 –118.
2. Вахтенко Т.П. Державний борг України і його економічні наслідки. - К.:, Альтепрес. – 2008. – 256 с.
3. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи. // Банківська справа. – 1997. – № 6. – С. 14 – 22.
© Васильцева О.П., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Облігації внутрішніх державних позик як інструмент поповнення бюджетних ресурсів в Україні
У сучасних умовах ринок державних цінних паперів – важливий елемент економічної системи різних країн. Під державними цінними паперами слід розуміти такі фінансові інструменти, які випускаються і гарантовано погашаються тільки державою. Держава ініціює емісію своїх боргових зобов’язань як ефективний у відповідних умовах засіб запровадження неінфляційного механізму ліквідації бюджетного дефіциту – емітуються не гроші, а боргові цінні папери, наприклад державні облігації, під які залучаються відповідні кошти.
В загальному вигляді облігація – це цінний папір, який засвідчує позику її власником грошових коштів емітенту та підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати такому власнику номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента. Облігації є різновидом боргових цінних паперів. В залежності від того, хто випускає облігації, останні поділяються на облігації підприємств та державні облігації [1, с. 19].
Відтак, розглянемо детальніше використання облігацій внутрішніх державних позик як важливого інструменту поповнення бюджетних ресурсів в Україні. Слід відзначити, що в Україні ринок боргових зобов’язань держави розвивається з березня 1995 р., спочатку у формі ринку ОВДП, згодом, згідно з потребами, розгалужуючись у ринок зовнішніх запозичень та муніципальних позик. Відтоді роль ринку ОВДП, як засобу фінансування бюджетного дефіциту стрімко зростає, проте це не означає однозначного успіху цього фінансового інструмента на вітчизняному фінансовому ринку, адже має місце накопичення боргових зобов’язань держави перед інвесторами – власниками держоблігацій.
На сьогодні ринок ОВДП непостійний, на ньому відбуваються неочікувані зміни обсягів та дохідності. Це пов’язано з недосконалою законодавчою та податковою базою, а до того ще й мінливою політичною ситуацією яка призвела до того, що державні облігації поступово зникають із портфелів інвесторів. Незважаючи на те, що рівнозначної їм заміни на українському фінансовому ринку поки не існує, без дотримання урядом встановлених правил така тенденція, ймовірно, спостерігатиметься і надалі [2, с. 53].
Доречно відзначити, що уряд запланував в 2011 році розмістити ОВДП на суму 45,6 млрд грн. Обсяг продажів ОВДП з початку 2011 року досяг 19,83 млрд грн. Останні місяці обсяг продажів на первинних аукціонах впав до мінімуму, тому що покупці вважають заниженими пропоновані Мінфіном ставки. Станом на 3 жовтня 2011 року в обігу, згідно з даними Нацбанку, знаходяться ОВДП на загальну номінальну суму 145,16 млрд грн, з яких Нацбанку належить 77,29 млрд грн, банкам – 56,55 млрд грн, нерезидентам – 5,13 млрд грн. При цьому за два останні місяці портфель нерезидентів зменшився на 2,5 млрд грн.
Також, міністерство фінансів України у січні-серпні 2011 р. розмістило облігації внутрішньої державної позики на загальну суму 36 млрд грн 159,04 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 9,16 % річних (у серпні – 97,14 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 8,12 % річних). Сума коштів, що надійшла до держбюджету в січні-серпні 2011 р. за результатами проведення аукціонів з первинного розміщення ОВДП, склала 18 млрд грн 805,04 млн грн із середньозваженою дохідністю 8,85 % річних (у серпні – 97,14 млн грн із середньозваженою дохідністю 8,12 % річних).
Погашення та сплата доходу за ОВДП здійснювалися своєчасно та в повному обсязі і за січень-серпень 2011 року становили 31,6 млрд грн, у тому числі основний борг – 21,8 млрд грн , сплата доходу – 9,7 млрд грн.
Упродовж років використання ОВДП в українському бюджетному просторі вони стали універсальним інструментом для розв’язання поточних фінансових проблем уряду. Через борговий ринок Мінфін отримав змогу залучати критично необхідні йому кошти у порівняно короткі терміни [3, с. 16].
Водночас, перенесення боргових виплат за облігаціями на роки вперед значно знизили довіру до українського ринку облігацій та Уряду, як гаранту повернення коштів. В останні роки вітчизняні покупці облігацій не поспішають обміняти свої гривні на ОВДП. Зважаючи на це, перспективи використання ОВДП в Україні у найближчому періоді будуть залежати від активності потенційних інвесторів.
Таким чином, ОВДП в Україні тільки на папері можуть називатися “універсальними та безризиковиви”. Також ринок ОВДП в Україні слабий і несамостійний, тому що держава, піклуючись про власний бюджет, фактично дискредитує довіру до нього інвесторів, а неринкові ставки дохідності первинного ринку остаточно відлякують потенційних інвесторів.
Вважаємо, що держава повинна докладати зусиль щодо стимулювання розвитку українського ринку ОВДП та досягнення максимально можливих обсягів торгів на ньому. Скажімо, доцільно розширити функції ОВДП, зокрема дозволити облігаціонерам резидентам розраховуватись сумами ОВДП як податковими платежами у рамках чинного законодавства. Це збільшить привабливість володіння облігаціями держави і стимулюватиме зростання обсягів торгівлі ними.
Необхідною умовою також є підготувати до розгляду у Верховній Раді та прийняття законодавчих актів, що регулюють фінансову поведінку уряду на боргових ринках – причому як внутрішніх так і зовнішніх. Діяльність держави як емітента має бути жорстко врегульована законодавством.
Отже, ОВДП хоч і відіграють важливу роль у поповненні ресурсів бюджету економіці держави загалом, проте лише їхнє наближення до зразка цінних паперів, емітованих урядами європейських країн, дозволить підвищити ефективність використання в Україні.
Література:
1. Охріменко О.А. Ринок державних цінних паперів та монетарні показники фінансового ринку / О.А. Охріменко // Фінанси України. – 2009. – №7 . – С. 114 –118.
2. Вахтенко Т.П. Державний борг України і його економічні наслідки. - К.:, Альтепрес. – 2008. – 256 с.
3. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи. // Банківська справа. – 1997. – № 6. – С. 14 – 22.
