УДК 336
© Приступа Л.Ю., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-53с
Електронні банківські послуги: світовий та вітчизняний досвід
Для підвищення ефективності обслуговування своїх клієнтів та скорочення витрат часу, необхідного для проведення тої чи іншої операції, банки пропонують різноманітні види дистанційного банківського обслуговування. Їх можна об'єднати терміном «електронне банківництво», адже саме завдяки значному розвитку телеінформаційних технологій клієнти отримали можливість здійснювати деякі банківські операції, не відвідуючи банк [1].
Основними напрямами дистанційного банківського обслуговування є:
• відеобанкінг;
• мобільний банкінг;
• система «клієнт - банк»;
• система «клієнт – інтернет - банк» (інтернет-банкінг).
Відеобанкінг надає можливість віртуального спілкування клієнта з банком за допомогою спеціальних пристроїв, обладнаних телемоніторами, які часто сполучаються з банкоматами.
Мобільний банкінг – це послуга дистанційного управління банківським рахунком, яка дає змогу отримувати інформацію про рахунок та здійснювати операції за ним за допомогою мобільного телефону.
Різновиди мобільного банкінгу:
• чистий SMS-банкінг – комплекс інформаційних комплексів, які банки надають держателям платіжних карток за допомогою SMS-повідомлень. Зворотній зв'язок для користувачів в цьому випадку відсутній.
• розширений SMS-банкінг – характеризується двостороннім зв’язком, під час якого клієнт може бачити те, що відбувається з його рахунком, а також віддавати розпорядження на проведення певних операцій. Наприклад, переказ коштів з рахунку на рахунок, оплата комунальних послуг, поповнення рахунків мобільних телефонів та ін.
• STK-банкінг – дає змогу здійснити операції через спеціальне меню, вбудоване в SIM-картку мобільного телефону. При цьому, банк, який надає такий сервіс, працює спільно із оператором мобільного зв’язку, який забезпечує належний захист інформації, що передається таким чином.
• JAVA-банкінг – дає можливість завантажити на телефон спеціальне меню для проведення банківських операцій.
Даний вид дистанційного обслуговування дешевший і зручніший від інших систем дистанційного обслуговування, оскільки, як правило, телефон опиняється під рукою у клієнта частіше, ніж комп'ютер з виходом в Інтернет.
Система “клієнт – банк” передбачає встановлення банком відповідного програмного забезпечення, центр обслуговування якого знаходиться в банку, а клієнт отримує доступ до рахунка за допомогою відповідних програм та паролів.
Система “клієнт – інтернет – банк” (інтернет-банкінг) надає змогу користуватися інформаційними джерелами та управляти власними рахунками через сайт банку в мережі Інтернет та систему паролів, погоджених з банком, тобто не потребує встановлення додаткового програмного забезпечення в клієнта.
На даний момент у світі склались дві моделі інтернет-банкінгу:
• традиційні банки, які доповнюють свої послуги онлайновим бізнесом;
• віртуальні банки, які працюють з клієнтами тільки через Інтернет.
Вперше банк, який обслуговував клієнтів через Інтернет, з’явився у 1995 році – Security First Network Bank. За підсумками першого року роботи, його активи становили 110 млн. доларів, щомісячний приріст капіталу – 20 %, а кількість клієнтських рахунків перевищила 10 тисяч. У березні 2001 р. японський уряд видав ліцензію на відкриття онлайнового банку корпорації Sony, який тільки за перший місяць роботи відкрив 21 тис. рахунків [2, c. 62].
На сьогодні за кількістю користувачів та обсягом операцій інтернет-банкінгу лідирують Велика Британія та Німеччина. Кількість європейських банків, які надають послуги в системі Інтернет-банкінгу, – понад 1200, у США – близько 1400, в Латинській Америці – близько 260, в Африці – 25. Найбільші банки світу Deutsche Bank та Bank of New York здійснюють понад 80 % всіх платежів за допомогою Інтернету [3].
Світова тенденція переходу фізичних осіб на системи дистанційного банківського обслуговування простежується дуже чітко: у США близько 20% домогосподарств здійснює платежі через Інтернет, в Європі в деяких країнах (наприклад, Швеції) більше 50% банківських клієнтів активно користується Інтернет-банкінгом.
В Україні, коли тільки-но з'явилася така послуга, як Інтернет-банкінг для фізичних осіб, у нас мало хто знав, що це таке. Початківцеві ринку – Приватбанку – доводилося пояснювати клієнтам, що це практично те ж саме, що й обслуговування в касах фінустанови, тільки через Інтернет. Втім, широкі маси не вдалося відразу зацікавити новаторськими сервісами, і ними користувалися або VIP-клієнти, або українці, які активно працюють у мережі Інтернет. Причому користувалися вони ним недовго. У перший раз користувачів банкінгу відлякали в 2005-2006 рр., коли з їхніх рахунків почали зникати гроші. З'ясувалося, що хакери легко зламують банківські системи захисту і фінансистам потрібно вкладати мільйони, щоб зберегти кошти клієнтів.
По-справжньому інтернет-банкінг в Україні запрацював зовсім недавно. У 2006-2007 рр. його запустили дві фінустанови (Укрексімбанк і Укрсоцбанк), а в 2008-2009 рр. – ще шість (VAB Банк, OTП Банк, ПУМБ, Універсал Банк, Альфа-Банк, СЕБ Банк). В 2010-2010 рр. до цього списку додалися ще декілька банків [3].
Додатковим стимулом для роботи в мережі Інтернет стало активне зниження тарифів на платежі в Інтернеті. Банки або взагалі відмовлялися від комісій, або зводили їх до мінімуму: у середньому по ринку вартість перерахувань між рахунками одного клієнта усередині одного банку вкладається в 1-5 грн., між різними клієнтами однієї фінустанови – 0,5-0,8% суми, на рахунки в інший банк – 0,75-1% суми. Причому в більшості випадків плата за підключення до Інтернет-банкінгу та щорічна абонентська плата з громадян не стягуються [3].
В Україні ринок Інтернет-банкінгу знаходиться на етапі становлення, оскільки лише приблизно 560 тис. осіб користуються послугами банку через Інтернет, з яких близько 300 тис. – це фізичні особи. Комплексні послуги Інтернет-банкінгу надаються лише 10 банками із 176, які мають ліцензію, проте Інтернет-банкінг у нашій країні стрімко набуває популярності [2, c. 64].
Використання електронних банківських послуг, зокрема Інтернет-банкінгу значно спрощує роботу банків, оскільки дозволяє автоматизувати роботу касирів і операціоністів, що особливо важливо для великих фінансових установ, де проводиться значна кількість трансакцій, до того ж використання онлайн-технологій дозволяє банкам збільшувати клієнтську базу.
Електронне банківництво як один з напрямів банківської справи має великий потенціал для подальшого розвитку і широкі перспективи.
Таким чином, банки за умов щораз більшої конкуренції намагаються запропонувати клієнтам ширши коло послуг і на вищому рівні задовольнити їхні потреби в банківському обслуговувані.
Наразі головною проблемою, що гальмує розвиток нових технологій в Україні, зокрема, інтернет-банкінгу, є відсутність законодавства та належного захисту в цій сфері.
Список використаних джерел:
1. Банківські операції: навч. посібник / М. І. Крупка, Є. М. Андрущак, Н. Г. Пайтра; [за ред. д-ра екон. наук, проф. М. І. Крупки]. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2009. – 248с.
2. Чуб О.О. Розвиток інтернет-банкінгу в глобальному середовищі // Вісник Української академії банківської справи. – 2009. – №1 (26). – С. 62 – 67.
3. http://www.pumb.ua/ua/pro_bank/presa_pro_bank
© Приступа Л.Ю., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-53с
Електронні банківські послуги: світовий та вітчизняний досвід
Для підвищення ефективності обслуговування своїх клієнтів та скорочення витрат часу, необхідного для проведення тої чи іншої операції, банки пропонують різноманітні види дистанційного банківського обслуговування. Їх можна об'єднати терміном «електронне банківництво», адже саме завдяки значному розвитку телеінформаційних технологій клієнти отримали можливість здійснювати деякі банківські операції, не відвідуючи банк [1].
Основними напрямами дистанційного банківського обслуговування є:
• відеобанкінг;
• мобільний банкінг;
• система «клієнт - банк»;
• система «клієнт – інтернет - банк» (інтернет-банкінг).
Відеобанкінг надає можливість віртуального спілкування клієнта з банком за допомогою спеціальних пристроїв, обладнаних телемоніторами, які часто сполучаються з банкоматами.
Мобільний банкінг – це послуга дистанційного управління банківським рахунком, яка дає змогу отримувати інформацію про рахунок та здійснювати операції за ним за допомогою мобільного телефону.
Різновиди мобільного банкінгу:
• чистий SMS-банкінг – комплекс інформаційних комплексів, які банки надають держателям платіжних карток за допомогою SMS-повідомлень. Зворотній зв'язок для користувачів в цьому випадку відсутній.
• розширений SMS-банкінг – характеризується двостороннім зв’язком, під час якого клієнт може бачити те, що відбувається з його рахунком, а також віддавати розпорядження на проведення певних операцій. Наприклад, переказ коштів з рахунку на рахунок, оплата комунальних послуг, поповнення рахунків мобільних телефонів та ін.
• STK-банкінг – дає змогу здійснити операції через спеціальне меню, вбудоване в SIM-картку мобільного телефону. При цьому, банк, який надає такий сервіс, працює спільно із оператором мобільного зв’язку, який забезпечує належний захист інформації, що передається таким чином.
• JAVA-банкінг – дає можливість завантажити на телефон спеціальне меню для проведення банківських операцій.
Даний вид дистанційного обслуговування дешевший і зручніший від інших систем дистанційного обслуговування, оскільки, як правило, телефон опиняється під рукою у клієнта частіше, ніж комп'ютер з виходом в Інтернет.
Система “клієнт – банк” передбачає встановлення банком відповідного програмного забезпечення, центр обслуговування якого знаходиться в банку, а клієнт отримує доступ до рахунка за допомогою відповідних програм та паролів.
Система “клієнт – інтернет – банк” (інтернет-банкінг) надає змогу користуватися інформаційними джерелами та управляти власними рахунками через сайт банку в мережі Інтернет та систему паролів, погоджених з банком, тобто не потребує встановлення додаткового програмного забезпечення в клієнта.
На даний момент у світі склались дві моделі інтернет-банкінгу:
• традиційні банки, які доповнюють свої послуги онлайновим бізнесом;
• віртуальні банки, які працюють з клієнтами тільки через Інтернет.
Вперше банк, який обслуговував клієнтів через Інтернет, з’явився у 1995 році – Security First Network Bank. За підсумками першого року роботи, його активи становили 110 млн. доларів, щомісячний приріст капіталу – 20 %, а кількість клієнтських рахунків перевищила 10 тисяч. У березні 2001 р. японський уряд видав ліцензію на відкриття онлайнового банку корпорації Sony, який тільки за перший місяць роботи відкрив 21 тис. рахунків [2, c. 62].
На сьогодні за кількістю користувачів та обсягом операцій інтернет-банкінгу лідирують Велика Британія та Німеччина. Кількість європейських банків, які надають послуги в системі Інтернет-банкінгу, – понад 1200, у США – близько 1400, в Латинській Америці – близько 260, в Африці – 25. Найбільші банки світу Deutsche Bank та Bank of New York здійснюють понад 80 % всіх платежів за допомогою Інтернету [3].
Світова тенденція переходу фізичних осіб на системи дистанційного банківського обслуговування простежується дуже чітко: у США близько 20% домогосподарств здійснює платежі через Інтернет, в Європі в деяких країнах (наприклад, Швеції) більше 50% банківських клієнтів активно користується Інтернет-банкінгом.
В Україні, коли тільки-но з'явилася така послуга, як Інтернет-банкінг для фізичних осіб, у нас мало хто знав, що це таке. Початківцеві ринку – Приватбанку – доводилося пояснювати клієнтам, що це практично те ж саме, що й обслуговування в касах фінустанови, тільки через Інтернет. Втім, широкі маси не вдалося відразу зацікавити новаторськими сервісами, і ними користувалися або VIP-клієнти, або українці, які активно працюють у мережі Інтернет. Причому користувалися вони ним недовго. У перший раз користувачів банкінгу відлякали в 2005-2006 рр., коли з їхніх рахунків почали зникати гроші. З'ясувалося, що хакери легко зламують банківські системи захисту і фінансистам потрібно вкладати мільйони, щоб зберегти кошти клієнтів.
По-справжньому інтернет-банкінг в Україні запрацював зовсім недавно. У 2006-2007 рр. його запустили дві фінустанови (Укрексімбанк і Укрсоцбанк), а в 2008-2009 рр. – ще шість (VAB Банк, OTП Банк, ПУМБ, Універсал Банк, Альфа-Банк, СЕБ Банк). В 2010-2010 рр. до цього списку додалися ще декілька банків [3].
Додатковим стимулом для роботи в мережі Інтернет стало активне зниження тарифів на платежі в Інтернеті. Банки або взагалі відмовлялися від комісій, або зводили їх до мінімуму: у середньому по ринку вартість перерахувань між рахунками одного клієнта усередині одного банку вкладається в 1-5 грн., між різними клієнтами однієї фінустанови – 0,5-0,8% суми, на рахунки в інший банк – 0,75-1% суми. Причому в більшості випадків плата за підключення до Інтернет-банкінгу та щорічна абонентська плата з громадян не стягуються [3].
В Україні ринок Інтернет-банкінгу знаходиться на етапі становлення, оскільки лише приблизно 560 тис. осіб користуються послугами банку через Інтернет, з яких близько 300 тис. – це фізичні особи. Комплексні послуги Інтернет-банкінгу надаються лише 10 банками із 176, які мають ліцензію, проте Інтернет-банкінг у нашій країні стрімко набуває популярності [2, c. 64].
Використання електронних банківських послуг, зокрема Інтернет-банкінгу значно спрощує роботу банків, оскільки дозволяє автоматизувати роботу касирів і операціоністів, що особливо важливо для великих фінансових установ, де проводиться значна кількість трансакцій, до того ж використання онлайн-технологій дозволяє банкам збільшувати клієнтську базу.
Електронне банківництво як один з напрямів банківської справи має великий потенціал для подальшого розвитку і широкі перспективи.
Таким чином, банки за умов щораз більшої конкуренції намагаються запропонувати клієнтам ширши коло послуг і на вищому рівні задовольнити їхні потреби в банківському обслуговувані.
Наразі головною проблемою, що гальмує розвиток нових технологій в Україні, зокрема, інтернет-банкінгу, є відсутність законодавства та належного захисту в цій сфері.
Список використаних джерел:
1. Банківські операції: навч. посібник / М. І. Крупка, Є. М. Андрущак, Н. Г. Пайтра; [за ред. д-ра екон. наук, проф. М. І. Крупки]. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2009. – 248с.
2. Чуб О.О. Розвиток інтернет-банкінгу в глобальному середовищі // Вісник Української академії банківської справи. – 2009. – №1 (26). – С. 62 – 67.
3. http://www.pumb.ua/ua/pro_bank/presa_pro_bank
