Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2011 » Роса З.В. Місце ринкових фінансових важелів у функціонуванні фінансового механізму підприємства
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1986
  • Автор: zoryana
  • Дата: 13-11-2011, 15:42
 (голосов: 0)
13-11-2011, 15:42

Роса З.В. Місце ринкових фінансових важелів у функціонуванні фінансового механізму підприємства

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2011

УДК 336
© Роса З.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с

Місце ринкових фінансових важелів у функціонуванні фінансового механізму підприємства

Постановка проблеми.
Ефективність підприємницької діяльності, забезпечення високих темпів її розвитку в умовах переходу до ринкових відносин значною мірою визначається рівнем її фінансового потенціалу. Множина питань, пов'язаних з фінансовим забезпеченням підприємницької діяльності, вимагає ґрунтовних знань теорії та практичних навичок в області обґрунтування фінансової стратегії, вибору ефективних форм розвитку активів і капіталу, розробки цілеспрямованої інвестиційної програми та інших. Фінансове забезпечення значною мірою визначає ефективність функціонування суб'єктів господарювання будь-якої галузі економіки.
Метою дослідження є узагальнення теоретичних підходів до окремих проблем фінансового забезпечення підприємницької діяльності, пояснення роботи фінансового механізму підприємства.
Досягнення мети забезпечується розв'язком таких завдань як визначення ролі і місця фінансового забезпечення в структурі фінансового механізму; інтеграція основних напрямів розвитку фінансового забезпечення підприємницької діяльності; визначення логічної послідовності дій в процесі фінансового забезпечення підприємництва.
Аналіз та напрями дослідження.
В сучасних умовах господарювання вітчизняні підприємства стикаються з численними проблемами,це наприклад економічна криза; недосконалість законодавства; зокрема, податкового; тінізація та криміналізація економіки; нестача фінансових ресурсів тощо. Оскільки на державному рівні ці проблеми ще не розв'язані, то основний тягар припадає на суб'єктів підприємницької діяльності. Як показує практика, за умов ринку „виживають” ті підприємства, які перебудували свою систему управління відповідно до умов сучасності. Нові умови господарювання ставлять перед підприємствами проблему перебудови, адаптації фінансово-економічного механізму через систему фінансових важелів впливу на ефективність господарської діяльності.
Питанням розробки системи фінансових важелів розвитку фінансово-економічного механізму підприємства приділяло увагу багато вчених, наприклад О. М. Ковалюк, С. В. Льовочкін, В. П. Москаленко, Г. Г. Кірейцев, А. М. Поддєрьогін та ін.
Фінансове забезпечення є одним із складових елементів фінансового (фінансово-кредитного) механізму поряд з управлінням фінансовою діяльністю, фінансовим регулюванням, фінансовим плануванням, прогнозуванням та іншими.
Фінансовий механізм: поняття, структура, призначення в економічній літературі, наукових дослідженнях трактуються по-різному. Акценти проставляються залежно від того, в контексті вирішення яких завдань їх розглядають. Багато науковців розглядають фінансовий механізм як систему управління фінансами, інші – через використання фінансових методів і важелів.
Можна знайти і поєднання цих двох підходів як сукупності економіко-організаційних і правових форм та методів створення, використання фондів фінансових ресурсів, управління фінансовою діяльністю.
Щоб сформувати авторський підхід до трактування поняття фінансовий механізм і визначити місце в ньому фінансового забезпечення, проаналізуємо основні тенденції. Група науковців, серед яких С.Я. Огородник, В.М. Федосов, В.М. Опарін, вважають, що до фінансово-кредитного механізму входять дві підсистеми: фінансово-кредитне забезпечення і фінансово-кредитне регулювання [3].
В.К. Сенчаков у своїй науковій праці "Финансы, денежное обращение и кредит" відзначає, що фінансового-кредитний механізм поділяється на три підсистеми, а саме: фінансово-кредитне планування, фінансово-кредитні важелі, організаційні структури та правовий режим фінансово-кредитної системи [2].
Водночас, на думку О.Д. Василика, фінансовий механізм є "сукупністю форми і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення" [1].
Ще однією ознакою у виділенні складових фінансового механізму користується І.Г. Сокириська, яка поділяє фінансовий механізм на зовнішній (державного регулювання) і внутрішній (внутрішньогосподарський) і вважає, що фінансовий механізм підприємства – це "сукупність форм і методів зовнішнього і внутрішнього впливу на фінансового-господарську діяльність підприємства, призначених для підвищення ефективності фінансових результатів виробництва" [4]. Вона пропонує виділяти окремі елементи впливу фінансового механізму на фінансово-господарську діяльність підприємства такі як механізм фінансового забезпечення, формування структури капіталу, планування і бюджетування, балансування грошових потоків.
А.М. Поддєрьогін фінансовий механізм розглядає з точки зору фінансового менеджменту і пропонує таке визначення: "Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності" [1]. Як складові фінансового механізму автор виділяє фінансові методи і важелі, а також правове, нормативне й інформаційне забезпечення.
У своїй наукові праці О.М. Ковалюк вважає, що "фінансовий механізм – це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовують у фінансовій діяльності держави і підприємства за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, а також за відповідної фінансової політики на мікро- і макрорівні" [4].
Враховуючи позиції науковців стосовно трактування поняття "фінансового механізму", суть яких зводиться до того, що за допомогою фінансового механізму в процесі управління фінансами підприємств досягається забезпеченість їх необхідними фінансовими ресурсами, виділяють один із головних елементів фінансового механізму, без якого неможливе створення умов для функціонування підприємств, а саме – фінансове забезпечення.
Дослідженню поняття "фінансового забезпечення" присвячено чимало наукових праць. В економічній літературі немає єдиного підходу щодо визначення цього поняття. Думки науковців розходяться при визначенні елементів і форм фінансового забезпечення.
Вагомий внесок у дослідження окремих аспектів фінансового забезпечення підприємств зробили праці вітчизняних науковців І.А. Бланка, М.Д. Білик, П.Ю. Буряка, О.П. Кириленко, М.І. Крупи, В.М. Опаріна, О.Д. Василика, І.В. Зятковського, В.М. Поддєрогіна, Р.А. Слав'юка. О.О. Терещенка, С.І. Юрія та ін. Проте, зважаючи на значну варіацію в позиціях економістів стосовно цього явища, питання фінансового забезпечення можна вважати актуальним і сьогодні.
Трактування фінансового забезпечення різними авторами зорієнтоване на покращення кінцевого фінансового результату господарської діяльності – прибутку та розвитку підприємницької діяльності.
Фінансове забезпечення здійснюється за допомогою таких форм, як самофінансування, кредитування та бюджетне фінансування, інвестування, лізинг, страхування.
Основною і першою формою фінансового забезпечення є самофінансування – це ефективне використання власних коштів в процесі господарської діяльності та отримання такого прибутку, який після сплати податкових платежів і зборів, покриття видатків і витрат дасть змогу забезпечити потреби на розширене відтворення. Власний капітал є основною для самофінансування і залежить він від форми власності. Він може бути приватний, пайовий та акціонерний.
В умовах ринкової економіки кредитування виступає провідною формою фінансового забезпечення і вимагає від господарської діяльності ефективного використання ресурсів.
Бюджетне фінансування, як форма фінансового забезпечення полягає у виділенні державних коштів на безповоротній, безоплатній основі. Основним видом державного фінансування виступають бюджетні асигнування тим неприбутковим сферам діяльності які потребують такого фінансування. Тобто це сьогоднішні витрати, метою яких є одержання майбутніх вигод. У ході реалізації цієї мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення найважливіших завдань розвитку підприємств.
Лізинг, маючи своєю суттю комплекс майнових відносин (операції купівлі-продажу, оренди, кредиту та інвестування), що складаються у зв'язку з передачею елементів основного капіталу у тимчасове користування, також є вагомою складовою фінансового забезпечення.
Кожна з форм має свою особливість застосування. Держава через фінансову політику може впливати на форми фінансового забезпечення.
Фінансове забезпечення передбачає формування і використання фінансових ресурсів підприємств за допомогою оптимізації співвідношення всіх його форм та дає змогу створити такі обсяги фінансових ресурсів господарської діяльності, від яких підприємство мало б змогу функціонувати не тільки беззбитково, але й і підвищувати ефективність діяльності та зміцнювати економіку країни вцілому.
Дослідження показують : з метою ефективного управління економікою і фінансами підприємств фінансовий і економічний механізми мають бути реформовані в єдиний фінансово-економічний механізм. На основі вивчення різних підходів вчених показано, що категорія фінансового механізму потребує нового перегляду з переходом економіки на ринкові умови. У період планової економіки дане поняття розглядалося, лише, як фінансові відносини, або складова економічного механізму.
Сьогодні, поняття фінансового механізму трактується трошки по-іншому. Так, С.В.Льовочкін розуміє фінансовий механізм як механізм функціонування самих фінансів і як сукупність методів, форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток підприємства [4]. У ньому виділяють фінансове забезпечення, регулювання і систему управління, що ґрунтується на взаємодії фінансових індикаторів та інструментів. У підсистемі фінансового забезпечення виділено безповоротне фінансування, самофінансування, кредитування. Фінансове регулювання проявляється в тому, що за допомогою фінансових важелів та інструментів встановлюються певні пропорції розподілу доходів фізичних і юридичних осіб, які впливають на їх забезпеченість фінансовими ресурсами. Встановлюючи ці пропорції, воно вибудовує відповідну систему економічних інтересів [3]. До складу фінансових важелів та інструментів віднесено податки, внески, відрахування та інше, тобто конкретні заходи досягнення певної мети.
Деякі автори (Власова Н.О., Круглова О.А., Безгінова Л.І.) фінансовий механізм підприємства ототожнюють з фінансовим менеджментом і вважають, що це система управління фінансами, яка призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати діяльності підприємства [2].
Щодо іншого підходу, то він визначає фінансовий механізм як сукупність методів, форм і інструментів, прийомів та важелів впливу на стан і розвиток підприємства [3].
Слід погодитись, що найбільш вичерпно щодо визначення сутності та змістовного наповнення поняття «фінансовий механізм» подано визначення Семеновим Г.А. «Фінансовий механізм підприємства являє собою систему економічних заходів (методів, інструментів і важелів), що функціонують в межах нормативно-правової регламентації, спрямованих на забезпечення обслуговування фінансовими ресурсами операційної, фінансової, інноваційної й інших видів діяльності, передбачених власною фінансовою політикою» [1].
Висновки.
Отже, за результатами аналізу фахової літератури можна зробити висновок про те, що фінансові важелі – це конкретні аналітичні прийоми та інструменти дії фінансових методів, за допомогою яких забезпечується ефективне функціонування фінансового механізму підприємства. За допомогою фінансових важелів забезпечується зрівноважений розвиток підприємства у сфері доходів і витрат, активів і пасивів балансу, фінансових зобов’язань тощо.
Можна чітко визначити місце і конкретизувати види фінансових важелів в системі фінансового механізму підприємства. Так, Семенов Г.А. зазначає, що фінансовий механізм підприємства включає визначену фінансовою політикою підприємства взаємодію:
– фінансових методів (фінансове планування, ціноутворення, інвестування, фінансування, страхування, кредитування, стимулювання і контроль);
– фінансових інструментів (перспективне, поточне і оперативне фінансове планування, види цін, фінансові ресурси, грошовий капітал, ревізія, фінансові стимули, фінансові санкції тощо);
– фінансових важелів, які конкретизують дію функціонування фінансового інструменту у фінансовому механізмі (баланс доходів і витрат, бізнес-план, цінові знижки і цінові надбавки, прибуток, внутрішній аудит, кредит, векселі, норми прискореної амортизації, страхові тарифи, норми штрафних санкцій, ліцензування, атестація, акредитація тощо) в межах нормативно-правового регламентування .


Примітки :
1. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2001. – 416 с.
2. Власова Н.О., Круглова О.А., Безгінова Л.І. Фінанси підприємств. Навч. посібник. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 272 с.
3. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організацій економіки України (проблеми теорії і практики): Монографія. – Львів: Вид. центр Львівського НУ імені Івана Франка, 2002. – С. 22.
4. Любенко Н.М. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 262 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Май 2021 (4)
Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
^