Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2011 » Курчик І.М. Розвиток інвестиційного кредитування в Україні
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 3098
  • Автор: Irakyrchuk
  • Дата: 13-11-2011, 17:12
 (голосов: 0)
13-11-2011, 17:12

Курчик І.М. Розвиток інвестиційного кредитування в Україні

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2011

УДК 336
© Курчик І.М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с

Розвиток інвестиційного кредитування в Україні

Особливої актуальності набувають проблеми і перспективи щодо використання інвестиційного кредитування як джерела інвестування завдяки розвитку ринкових відносин та створення нових виробничих потужностей.
Інвестиційний кредит – це кредит, який надається для технічного переоснащення підприємств, придбання обладнання, устаткування, на реконструкцію, будівництво і реалізацію інших інвестиційних проектів.
Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає, що інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності для отримання прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту [1].
Вимоги надання інвестиційного кредиту узгоджуються з вимогами установ, які надають фінансові ресурси.
Також інвестиційне кредитування може передбачати фінансування капіталовкладень або нормативного обігового капіталу. Тоді позику поділяють на дві частини для визначення умов надання та повернення позикових коштів по кожному з цих напрямів.
Головною умовою надання інвестиційних кредитів на фінансування інвестиційних проектів є участь підприємства в мінімальній сумі , що становить 30 % вартості інвестиційного проекту[2; c. 23].
Термін інвестиційного кредитування залежить від терміну окупності інвестиційного проекту. Умовами та термінами погашення інвестиційних кредитів є встановлення суми розрахунків, які подаються перевіряються і узгоджуються з відповідним банком.
Щодо форм самофінансування інвестицій, то ними є власні засоби корпорацій у вигляді нерозподіленого прибутку та амортизації [3; c.45].
Тому фірма, яка вирішила реалізувати інвестиційні проекти, може обійтися власними фінансовими ресурсами. Для одержання необхідних ресурсів вона звертається до фінансових інститутів за отриманням інвестиційного кредиту.
На мою думку, важливим принципом інвестиційних кредитів є спрямування їх не на задоволення поточних потреб чи на придбання створеної вартості, а для забезпечення збільшення вартості за рахунок будівництва, реконструкції, модернізації та створення нових потужностей сфери виробництва та обігу. Також до інвестиційного кредитування не можуть належати кредити, які спрямовуються на фінансування потреб підприємств у обігових коштах.
Терміни кредитування інвестиційних об’єктів можуть визначатися часом реалізації проекту, введення його в дію, а також майбутніми доходами від його експлуатації. Щодо погашення інвестиційного кредиту, то воно здійснюється за рахунок доходів від інших видів діяльності суб'єкта, що кредитується. Тому період кредитування не вважається класифікаційною ознакою [2; c. 12-13].
Однією із головних суттєвих особливостей інвестиційного кредитування є право на об'єкт інвестування, яке закріплене за позичальником інвестиційного проекту і розрахунку з банком-кредитором банк не повинен заявляти про право на цей об'єкт як на свою власність. Виходячи з цього, об'єкт, який інвестується, вважається предметом застави, а право власності може перейти до банку за невиконання позичальником розрахунків за вкладеним договором. Стягнення накладається на позичальника при його некредитоспроможності, якщо в заставу передається інше майно, а не об'єкт інвестування. В такому випадку останній лише за банкрутства підприємства може перейти до кредитора у складі майна, яке спрямоване на погашення заборгованості перед банком чи іншими кредиторами [3; c. 31].
Отже, важливою перевагою для підприємців є збереження права власності на об’єкти інвестування, які фінансуються шляхом кредитування.

Список використаних джерел
1.Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 р., № 1560-XII.
2. Вишивана Б.М. Управління інвестиційною діяльністю // Фінанси України. – 2004. –№ 10. – с. 82 – 88.
3. Дєгтяр А.О. Система державного регулювання інвестиційних процесів: стан та перспективи розвитку // Розвиток фінансових відносин в умовах трансформаційних процесів. – Х.: ХІФ УДУФМТ, 2008. – с.11-14.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^