УДК 336
© Ковальчук Р.Б., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с
Регулювання світового валютного ринку
На сучасному етапі розвитку, валютний ринок є розгалуженою системою механізмів, функціонування яких повинне забезпечувати купівлю і продаж іноземних валют та національних грошових одиниць заради їх використання при обслуговуванні міжнародних платежів.
Валютний ринок у широкому розумінні – це сфера економічних відносин, які проявляються в здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та розміщення тимчасово вільних валютних коштів, а також операцій з інвестування валютного капіталу. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців та покупців валютних коштів. Валютний ринок найбільший у світі, який діє на міжнародній основі [3, 102 с.].
Найвагомішим функціональним завданням валютного ринку є забезпечити реальну свободу вибору і дій власнику валюти. Через це, рівень зрілості валютного ринку визначається не лише масштабами валютних операцій, а й його здатністю забезпечити реалізацію саме цієї функції.
Воля вибору суб’єктів ринку пов’язана з їх бажанням одержати під час процесу проведення валютних операцій певні матеріальні блага, що виражено у належному доході.
Атрибути будь-якого ринку властиві і світовому валютному ринку. Його рівень конкуренції є надзвичайно високим. Суб’єкти ринку конкурують між собою задля максимізацій власного прибутку.
Ризик – невід’ємна складова кожної обмінної операції, проведеної на валютному ринку. Валютний ризик органічно пов’язаний із конкуренцією, з елементами невизначеності економічної кон’юнктури, зрештою, з обов’язковою присутністю суб’єктивного моменту у поведінці контрагентів, які не завжди можна прогнозувати.
Важливою складовою світового валютного ринку є наявність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок є інституційно регульованим ринком. Міжнародні валютні організації, союзи та угоди, що діють на міждержавному і транснаціональному рівні, а також система страхування валютних ризиків є невід’ємними атрибутами валютно-ринкової діяльності.
Валютне законодавство розвинутих країн визначає коло валютних операцій, які можуть бути піддані валютному регулюванню. У більшості випадків вони поділяються на операції, пов’язані з міжнародним рухом капіталів, зовнішньою торгівлею, міжнародними борговими відносинами, операціями із золотом та іншими валютними цінностями; операції, пов’язані з розвитком таких сфер міжнародних відносин, як туризм, інші форми спеціальних міждержавних виплат [1, 226 с.].
У країнах ринкової економіки валютне регулювання здійснюють або міністерства фінансів ( у більшості країн), або центральні емісійні банки (Велика Британія,Данія), або спеціальні урядові установи (Франція,Італія).
У сучасному світовому господарстві, у міжнародних фінансово-економічних і валютно-кредитних відносинах помітну роль відіграють міжнародні фінансові організації. Особливо опосередкований регулятивний вплив на світовий валютний ринок здійснюють Міжнародний валютний фонд та група Світового банку.
Проте, регулятивна функція може здійснюватись лише у розумних межах. Адже, зовнішнє регулювання не повинне підмінювати ринкових саморегуляторів, а лиш доповнювати і належним чином корегувати дії останніх.
Якщо будувати валютний ринок лише на інституційно регульованих структурах, то такий ринок по суті втрачає статус ринку.
В такому випадку ринок втрачає свій стимулюючий характер, припиняє сприяти розвитку здорової конкуренції. Отже, при розгляді механізму регуляторів ринку, потрібно відштовхуватись від їх обслуговуючого та корегую чого призначення у загальному процесі саморегулювання валютного ринку.
Можна зробити висновок, що взаємозалежність інтересів контрагентів, прибуток від валютних операцій, конструктивна конкуренція, рівень комерційного ризику, сукупність інституційних регуляторів та багато інших, пов’язаних між собою ланок, є фундаментальною основою на якій побудований сучасний світовий ринок, і саме валютне регулювання здатне утримувати стабільну його функціональність.
Література:
1. Оспіщев В.І., Близнюк О.П., Кривошей В.В. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 335 с.
2. Ф.П. Румянцев, В.Я. Голюк, О.Г. Тонких Міжнародні фінансові відносини: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 348 с.
3. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. / О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусієць та ін.; За заг. ред. д-раекон. наук, проф.. О.М. Мозгового. – К.: КНЕУ,2005. – 504 с.
© Ковальчук Р.Б., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с
Регулювання світового валютного ринку
На сучасному етапі розвитку, валютний ринок є розгалуженою системою механізмів, функціонування яких повинне забезпечувати купівлю і продаж іноземних валют та національних грошових одиниць заради їх використання при обслуговуванні міжнародних платежів.
Валютний ринок у широкому розумінні – це сфера економічних відносин, які проявляються в здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та розміщення тимчасово вільних валютних коштів, а також операцій з інвестування валютного капіталу. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців та покупців валютних коштів. Валютний ринок найбільший у світі, який діє на міжнародній основі [3, 102 с.].
Найвагомішим функціональним завданням валютного ринку є забезпечити реальну свободу вибору і дій власнику валюти. Через це, рівень зрілості валютного ринку визначається не лише масштабами валютних операцій, а й його здатністю забезпечити реалізацію саме цієї функції.
Воля вибору суб’єктів ринку пов’язана з їх бажанням одержати під час процесу проведення валютних операцій певні матеріальні блага, що виражено у належному доході.
Атрибути будь-якого ринку властиві і світовому валютному ринку. Його рівень конкуренції є надзвичайно високим. Суб’єкти ринку конкурують між собою задля максимізацій власного прибутку.
Ризик – невід’ємна складова кожної обмінної операції, проведеної на валютному ринку. Валютний ризик органічно пов’язаний із конкуренцією, з елементами невизначеності економічної кон’юнктури, зрештою, з обов’язковою присутністю суб’єктивного моменту у поведінці контрагентів, які не завжди можна прогнозувати.
Важливою складовою світового валютного ринку є наявність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок є інституційно регульованим ринком. Міжнародні валютні організації, союзи та угоди, що діють на міждержавному і транснаціональному рівні, а також система страхування валютних ризиків є невід’ємними атрибутами валютно-ринкової діяльності.
Валютне законодавство розвинутих країн визначає коло валютних операцій, які можуть бути піддані валютному регулюванню. У більшості випадків вони поділяються на операції, пов’язані з міжнародним рухом капіталів, зовнішньою торгівлею, міжнародними борговими відносинами, операціями із золотом та іншими валютними цінностями; операції, пов’язані з розвитком таких сфер міжнародних відносин, як туризм, інші форми спеціальних міждержавних виплат [1, 226 с.].
У країнах ринкової економіки валютне регулювання здійснюють або міністерства фінансів ( у більшості країн), або центральні емісійні банки (Велика Британія,Данія), або спеціальні урядові установи (Франція,Італія).
У сучасному світовому господарстві, у міжнародних фінансово-економічних і валютно-кредитних відносинах помітну роль відіграють міжнародні фінансові організації. Особливо опосередкований регулятивний вплив на світовий валютний ринок здійснюють Міжнародний валютний фонд та група Світового банку.
Проте, регулятивна функція може здійснюватись лише у розумних межах. Адже, зовнішнє регулювання не повинне підмінювати ринкових саморегуляторів, а лиш доповнювати і належним чином корегувати дії останніх.
Якщо будувати валютний ринок лише на інституційно регульованих структурах, то такий ринок по суті втрачає статус ринку.
В такому випадку ринок втрачає свій стимулюючий характер, припиняє сприяти розвитку здорової конкуренції. Отже, при розгляді механізму регуляторів ринку, потрібно відштовхуватись від їх обслуговуючого та корегую чого призначення у загальному процесі саморегулювання валютного ринку.
Можна зробити висновок, що взаємозалежність інтересів контрагентів, прибуток від валютних операцій, конструктивна конкуренція, рівень комерційного ризику, сукупність інституційних регуляторів та багато інших, пов’язаних між собою ланок, є фундаментальною основою на якій побудований сучасний світовий ринок, і саме валютне регулювання здатне утримувати стабільну його функціональність.
Література:
1. Оспіщев В.І., Близнюк О.П., Кривошей В.В. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 335 с.
2. Ф.П. Румянцев, В.Я. Голюк, О.Г. Тонких Міжнародні фінансові відносини: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 348 с.
3. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. / О.М. Мозговий, Т.Є. Оболенська, Т.В. Мусієць та ін.; За заг. ред. д-раекон. наук, проф.. О.М. Мозгового. – К.: КНЕУ,2005. – 504 с.
