УДК 336
© Дячук О.А., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с
Особливості механізму рефінансування в Україні
Сучасний стан нашої держави характеризується економічною кризою, яка несе значний негативний вплив і торкається усіх суб’єктів економічної діяльності. Не є винятком і банки, які можна вважати досить чутливими до будь-яких змін. Відповідно, значній їх кількості властива нестабільність, що в подальшому призводить до банкрутства та ліквідації.
У зв’язку з цим відбувається політика рефінансування. Вона забезпечує стабільність та тимчасову ліквідність банку, який її потребує. Надання кредитів рефінансування здійснює Національний банк України (далі НБУ). Він і відповідно визначає певні умови та відповідні банківські критерії для отримання такої підтримки.
Отже, рефінансування – це операції, що пов’язанні із наданням кредитів банкам, порядок яких встановлений НБУ.
За допомогою цих операцій НБУ здійснює регулювання ліквідності банків та забезпечує стабільність їхньої роботи. В даному випадку він виступає кредитором останньої інстанції.
Враховуючи поточну ситуацію на грошово-кредитному ринку використовуються такі інструменти:
- Операції репо, які в свою чергу включають пряме та зворотне репо;
- Операції з рефінансування кредитів овернайт, кредитів строком до 90 днів;
- Операції з власними борговими зобов’язаннями;
- Операції з державними облігаціями України.[1]
Що стосується обсягу кредиту рефінансування, який НБУ може надати комерційному банку становить до 50% розміру регулятивного капіталу банку, що розрахований за даними балансу на останню звітну дату.
Важливим при прийнятті рішення НБУ про надання кредиту рефінансування є дотримання комерційним банком певних вимог.
По-перше, строк діяльності банку має становити не менше одного року після отримання відповідної ліцензії НБУ на здійснення банківських операцій.
По-друге, банк повинен мати ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій.
Третьою вимогою є забезпечення комерційного банку активами, які в подальшому можуть виступати у ролі застави.
Останнім моментом є позитивна кредитна історія, що включає в себе здійснення своєчасного погашення одержаних від НБУ кредитів та сплату процентів за користування ними, тобто його платоспроможність.
Процентна ставка за кредит рефінансування не повинна бути меншою, ніж облікова ставка. Вона зазначається у кредитному договорі, який укладається між НБУ та комерційним банком і впродовж дії цього договору не змінюється.
Одним із шляхів отримання кредиту рефінансування є участь у тендері. Максимальна кількість ресурсів, які може отримати комерційний банк не може перевищувати 50%, що є запропонованими на тендері.
НБУ проводить кількісний та пропорційний тендер. Під час процентного тендеру заявки задовольняються від найвищої процентної ставки. Якщо учасниками пропонується однакова процентна ставка, а коштів на надання кредиту недостатньо, то рішення про надання приймає аукціонний комітет.
Що стосується кількісного тендеру, то ціна встановлюється самостійно НБУ. Кредити розподіляються до закінчення запропонованої суми.
У випадку задоволення заявки на кредит рефінансування обов’язковим є укладання відповідно кредитного договору та договору застави. Після цього НБУ здійснює перерахунок коштів на рахунок позичальника.
Варто зазначити, що НБУ також вимагає від банку-позичальника певне забезпечення. Воно може бути представлене державними облігаціями України, нерухомим майном, майновими правами, депозитні сертифікати, іноземна валюта тощо. Забезпечення залежить безпосередньо від виду і строків кредиту рефінансування.[2]
Для отримання кредиту комерційний банк повинен подати:
- клопотання про надання кредиту, у якому обґрунтовується потреба в ньому, визначена сума кредиту, строк кредиту тощо;
- економічне обґрунтування розміру кредиту;
- програму щодо фінансового оздоровлення банку;
- графік погашення кредиту;
- документи підтвердження права власності банку на забезпечення.
Максимальний термін, на який НБУ надає кредити рефінансування сягає до 365 днів.
Отже, механізм рефінансування допомагає забезпечити стабільність та ліквідність тих банків, на які негативно впливають зовнішні фактори і, яким досить важко втриматись на плаву.
Як свідчать дані НБУ за 2011 рік загальний обсяг рефінансування сягнув 2020,61 млн. грн.. Підтримку отримали 10 банків.[3]
Сучасний кризовий стан негативно впливає на роботу банків, здійснення їхніх активних операцій.
Разом із наданням кредиту рефінансування потрібно проводити контроль за цільовим використанням наданих коштів.
На нашу думку, надання комерційним банкам підтримки з боку НБУ є досить важливим в даний час.
Список використаних джерел:
1. Положення НБУ“Про регулювання НБУ ліквідності банків України"
2. Положення НБУ “Про кредитну підтримку НБУ банків України в разі реальної загрози стабільності їх роботи"
3. http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=84730
© Дячук О.А., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с
Особливості механізму рефінансування в Україні
Сучасний стан нашої держави характеризується економічною кризою, яка несе значний негативний вплив і торкається усіх суб’єктів економічної діяльності. Не є винятком і банки, які можна вважати досить чутливими до будь-яких змін. Відповідно, значній їх кількості властива нестабільність, що в подальшому призводить до банкрутства та ліквідації.
У зв’язку з цим відбувається політика рефінансування. Вона забезпечує стабільність та тимчасову ліквідність банку, який її потребує. Надання кредитів рефінансування здійснює Національний банк України (далі НБУ). Він і відповідно визначає певні умови та відповідні банківські критерії для отримання такої підтримки.
Отже, рефінансування – це операції, що пов’язанні із наданням кредитів банкам, порядок яких встановлений НБУ.
За допомогою цих операцій НБУ здійснює регулювання ліквідності банків та забезпечує стабільність їхньої роботи. В даному випадку він виступає кредитором останньої інстанції.
Враховуючи поточну ситуацію на грошово-кредитному ринку використовуються такі інструменти:
- Операції репо, які в свою чергу включають пряме та зворотне репо;
- Операції з рефінансування кредитів овернайт, кредитів строком до 90 днів;
- Операції з власними борговими зобов’язаннями;
- Операції з державними облігаціями України.[1]
Що стосується обсягу кредиту рефінансування, який НБУ може надати комерційному банку становить до 50% розміру регулятивного капіталу банку, що розрахований за даними балансу на останню звітну дату.
Важливим при прийнятті рішення НБУ про надання кредиту рефінансування є дотримання комерційним банком певних вимог.
По-перше, строк діяльності банку має становити не менше одного року після отримання відповідної ліцензії НБУ на здійснення банківських операцій.
По-друге, банк повинен мати ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій.
Третьою вимогою є забезпечення комерційного банку активами, які в подальшому можуть виступати у ролі застави.
Останнім моментом є позитивна кредитна історія, що включає в себе здійснення своєчасного погашення одержаних від НБУ кредитів та сплату процентів за користування ними, тобто його платоспроможність.
Процентна ставка за кредит рефінансування не повинна бути меншою, ніж облікова ставка. Вона зазначається у кредитному договорі, який укладається між НБУ та комерційним банком і впродовж дії цього договору не змінюється.
Одним із шляхів отримання кредиту рефінансування є участь у тендері. Максимальна кількість ресурсів, які може отримати комерційний банк не може перевищувати 50%, що є запропонованими на тендері.
НБУ проводить кількісний та пропорційний тендер. Під час процентного тендеру заявки задовольняються від найвищої процентної ставки. Якщо учасниками пропонується однакова процентна ставка, а коштів на надання кредиту недостатньо, то рішення про надання приймає аукціонний комітет.
Що стосується кількісного тендеру, то ціна встановлюється самостійно НБУ. Кредити розподіляються до закінчення запропонованої суми.
У випадку задоволення заявки на кредит рефінансування обов’язковим є укладання відповідно кредитного договору та договору застави. Після цього НБУ здійснює перерахунок коштів на рахунок позичальника.
Варто зазначити, що НБУ також вимагає від банку-позичальника певне забезпечення. Воно може бути представлене державними облігаціями України, нерухомим майном, майновими правами, депозитні сертифікати, іноземна валюта тощо. Забезпечення залежить безпосередньо від виду і строків кредиту рефінансування.[2]
Для отримання кредиту комерційний банк повинен подати:
- клопотання про надання кредиту, у якому обґрунтовується потреба в ньому, визначена сума кредиту, строк кредиту тощо;
- економічне обґрунтування розміру кредиту;
- програму щодо фінансового оздоровлення банку;
- графік погашення кредиту;
- документи підтвердження права власності банку на забезпечення.
Максимальний термін, на який НБУ надає кредити рефінансування сягає до 365 днів.
Отже, механізм рефінансування допомагає забезпечити стабільність та ліквідність тих банків, на які негативно впливають зовнішні фактори і, яким досить важко втриматись на плаву.
Як свідчать дані НБУ за 2011 рік загальний обсяг рефінансування сягнув 2020,61 млн. грн.. Підтримку отримали 10 банків.[3]
Сучасний кризовий стан негативно впливає на роботу банків, здійснення їхніх активних операцій.
Разом із наданням кредиту рефінансування потрібно проводити контроль за цільовим використанням наданих коштів.
На нашу думку, надання комерційним банкам підтримки з боку НБУ є досить важливим в даний час.
Список використаних джерел:
1. Положення НБУ“Про регулювання НБУ ліквідності банків України"
2. Положення НБУ “Про кредитну підтримку НБУ банків України в разі реальної загрози стабільності їх роботи"
3. http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=84730
