УДК 336
© Богацька О., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-47с
Глобалізація фінансових ринків
Ключові слова: глобалізація, регулювання, фінансовий ринок, глобалізаційні процеси.
Масштаби посилення і зміцнення ролі світового фінансового ринку постійно зростають. Наприкінці ХХ ст. у світовій економіці набув поширення термін «фінансова глобалізація», під якою вчені розуміють ідеологію і політику об'єднання національних грошових систем, а також сукупність транснаціональних потоків товарів, послуг, капіталів, інвестицій, технологій, інформації, персоналу, ідей тощо. Період, що розпочався з 70-х років ХХ ст.,економісти охарактеризували, як «ера глобалізації» [4]. Масштаби міжнародних фінансових операцій, загострення конкуренції на глобалізованому ринку,факти безвідповідального ставлення транснаціональних компаній до проблем країн, в яких здійснюється їх діяльність, - все це висуває вимоги до вирішення актуальних проблем регулювання діяльності суб’єктів глобалізованих фінансових ринків. Глобалізаційні процеси стимулюють постійні зміни на ринку фінансів,висуваючи нові вимоги і пропонуючи нові напрями його функціонування. Тому дослідження різних аспектів глобалізації фінансових ринків набуває останнім часом важливого значення.
Науковці з різних країн, аналізуючи процеси глобалізації фінансових ринків, дають їм різну оцінку.
До таких науковців належать: У.Бек, М.Делягін, С.П.Поленок, Ю.А.Ратушин, О. Бузгалін, А. Колганов, І.В.Шкурата.
Виклад основного матеріалу: Що стосується безпосередньо глобалізаційних процесів, то в світі найактивнішим чином відбувається фінансова глобалізація. Вона відображає процес руху фінансових ресурсів за межами державних кордонів. А окрім безпосереднього руху капіталів, фінансова глобалізація охоплює також сукупність відносин, що пов’язані з формуванням, акумулюванням та використанням фінансових ресурсів не зважаючи на існування державних кордонів.
Реальна глобалізація характеризується тим, що міжнародні економічні зв'язки охопили практично всі країни планети і кожна з них залежить від міжнародного бізнесу. Наслідки цього двоякі: з одного боку, країна може користуватися всіма благами, не відчуваючи негативних наслідків відсутності в неї тих чи інших ресурсів, можливостей і т.д. Але, з іншого - природною платою за це є і суттєва залежність країни від стану світових ринків у цілому. Від фінансової глобалізації виграють розвинуті країни, які мають вплив на економічні та політичні процеси сучасного світу. В геополітичній перспективі єдиною наддержавою залишається США, з усіма можливостями для підпорядкування фінансової глобалізації на свою користь [2].
Однак, з іншого боку деякі сфери глобалізації, зокрема фінансова, характеризуються певною примусовістю, пов’язаністю з жорсткими зовнішніми впливами на національні, регіональні ринки капіталів. Такі впливи найретельнішим чином регламентують діяльність не тільки індивідуумів, груп, корпорацій, а й визначають правила гри національних, регіональних фінансових ринків, вони впливають також на суспільно-політичне та духовне життя країн, регіонів світу, інколи не враховуючи їх національно – культурні особливості. [5].
Тому, фінансова глобалізація має небезпеки як для розвинутих країн, так і для країн, що мають невисокий економічний рівень розвитку. Існують реальні небезпеки фінансової глобалізації:
• небезпека глобальних фінансових криз;
• небезпека підриву суверенітету країн з невисоким рівнем розвитку з причин боргової та іншої фінансової залежності;
• розрив рівня фінансового і, в цілому економічного, розвитку окремих країн;
• фінансове підпорядкування країн з невисоким рівнем розвитку з боку розвинутих країн;
Основою глобалізації фінансових ринків є лібералізація економічних відносин процесів переміщення капіталу в регіональному та світовому масштабі. На основі результатів досліджень тенденцій розвитку світових фінансових ринків, змін в структурі фінансових інструментів до основних причин глобалізації фінансових ринків, на нашу думку, можна віднести [1] :
1. Посилення конкуренції на світовому ринку банківських послуг. Зниження рентабельності банківських операцій і банківської маржі призводить до необхідності дерегулювання сфери фінансової діяльності (зняття обмеження з величини процентних ставок, зниження податків і комісійних зборів з фінансових трансакцій; відкриття іноземним банкам доступу на внутрішній фінансовий ринок; дозвіл страховим та фінансовим компаніям конкурувати з банками) [3].
2. Зміна зовнішніх і внутрішньодержавних умов діяльності фінансових інститутів, серед яких: скасування валютних обмежень у багатьох державах; скасування режиму фінансування валютних курсів. Можливість «грати» на зміні курсу валют призвела до нечіткості кордонів передусім замкнутих національних фінансових просторів і стимулювала переміщення іноземного капіталу на національних фінансових ринках.
3. Зниження сфери державного регулювання фінансових інститутів сприяло створенню глобальних фінансових ринків, на яких здійснюються великі угоди з облігаціями, акціями та валютою в міжнародному масштабі на товарних і фондових біржах; розширення системи універсальних послуг; збільшення кількості глобальних фінансових груп у результаті злиття банків, страхових компаній, іпотечних кредитних установ, зростання інвестиційної активності пенсійних фондів і фондів взаємної підтримки; збільшення числа інституційних інвесторів; виникнення нового напрямку - управління глобальним фінансовим «портфелем» (пошук можливості вигідних капіталовкладень; підвищення їх віддачі; оптимальний розподіл ризиків). Фінансові інститути є основним важелем глобалізації на фінансових ринках.
4. Удосконалення системи міжнародних комунікацій та зв'язків. Фондові ринки стають більше взаємопов'язаними за допомогою комунікаційних (інформаційних) технологій, що дозволяє здійснювати маркетингові і збутові операції без фізичного представництва підприємств, незважаючи на відмінності часових поясів.
5. Розвиток нових видів фінансових інструментів (ринок євровалют, єврооблігацій тощо), які не підлягають національному та фінансовому контролю. Традиційні фінансові інструменти (товарні ф'ючерси, опціони та ін.) доповнюються новими формами, наприклад, дериватами, що відкривають можливості для спекуляції на зміні курсів валют, акцій, інших видів фінансових активів.
Залежно від співвідношення процесів глобалізації фінансового і реального секторів економіки виділяють чотири типи глобалізації:
• Відсутність глобалізації. Як фінансовий, так і реальний сектор економіки в обох країнах ізольований в межах їхніх національних кордонів.
• Глобалізація переважно реального сектору. В регіональних об’єднаннях країн ринки деяких видів товарів і послуг можуть бути повністю інтегровані, і виникає ситуація, за якої реальний сектор економіки переважає фінансову сферу за ступенем розвитку глобалізації.
• Глобалізація переважно фінансового сектору. Оскільки мобільність фінансових активів є більшою за мобільність товарів та послуг, то в багатьох випадках розвиток глобалізації відбувається на фінансових ринках.
• Повна глобалізація. Реальний і фінансовий сектори економіки обох країн перебувають у тісному взаємозв’язку.
За сучасних умов у світі переважає третій тип глобалізації, проте якщо досліджувати окремі регіони та країни, то можна виявити й інші типи.
Для оцінки рівня глобалізації фінансових ринків можна використовувати наступні макроекономічні показники: обсяг щоденних валютних операцій; обсяг міжнародних трансфертів, не пов'язаних з продажем товарів, витрачений на купівлю іноземних товарів; загальний обсяг угод з дериватами; темпи приросту обсягу позик на міжнародному ринку капіталу [4].
Список використаних джерел:
1. Бакаєв О.Л. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д.Г. Лук'яненка - К.: КНЕУ, 2001. - 538 с.
2. Луцишин З. О. Тенденції світового фінансового ринку, економічна криза та інтеграційний курс України В. О. Луцишин, О. О. Луцишин // Фінансовий ринок України. — 2008. — №11 (61). — С. 6-11.
3. Осавлюк С. Л. Прогнозування нестабільності фінансових ринків в умовах глобалізації. - К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2002. - 248 с.
4. Орлова Н., Свечкіна А. Особливості розвитку світового фінансового ринку в умовах глобалізації // Схід.-№5(83), вересень-жовтень 2007р. - С. 5-9.
5. Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України : монографія / Н.В. Стукало. - Д. : Вид-во "Інновація", 2006. - 248 с.
© Богацька О., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-47с
Глобалізація фінансових ринків
Ключові слова: глобалізація, регулювання, фінансовий ринок, глобалізаційні процеси.
Масштаби посилення і зміцнення ролі світового фінансового ринку постійно зростають. Наприкінці ХХ ст. у світовій економіці набув поширення термін «фінансова глобалізація», під якою вчені розуміють ідеологію і політику об'єднання національних грошових систем, а також сукупність транснаціональних потоків товарів, послуг, капіталів, інвестицій, технологій, інформації, персоналу, ідей тощо. Період, що розпочався з 70-х років ХХ ст.,економісти охарактеризували, як «ера глобалізації» [4]. Масштаби міжнародних фінансових операцій, загострення конкуренції на глобалізованому ринку,факти безвідповідального ставлення транснаціональних компаній до проблем країн, в яких здійснюється їх діяльність, - все це висуває вимоги до вирішення актуальних проблем регулювання діяльності суб’єктів глобалізованих фінансових ринків. Глобалізаційні процеси стимулюють постійні зміни на ринку фінансів,висуваючи нові вимоги і пропонуючи нові напрями його функціонування. Тому дослідження різних аспектів глобалізації фінансових ринків набуває останнім часом важливого значення.
Науковці з різних країн, аналізуючи процеси глобалізації фінансових ринків, дають їм різну оцінку.
До таких науковців належать: У.Бек, М.Делягін, С.П.Поленок, Ю.А.Ратушин, О. Бузгалін, А. Колганов, І.В.Шкурата.
Виклад основного матеріалу: Що стосується безпосередньо глобалізаційних процесів, то в світі найактивнішим чином відбувається фінансова глобалізація. Вона відображає процес руху фінансових ресурсів за межами державних кордонів. А окрім безпосереднього руху капіталів, фінансова глобалізація охоплює також сукупність відносин, що пов’язані з формуванням, акумулюванням та використанням фінансових ресурсів не зважаючи на існування державних кордонів.
Реальна глобалізація характеризується тим, що міжнародні економічні зв'язки охопили практично всі країни планети і кожна з них залежить від міжнародного бізнесу. Наслідки цього двоякі: з одного боку, країна може користуватися всіма благами, не відчуваючи негативних наслідків відсутності в неї тих чи інших ресурсів, можливостей і т.д. Але, з іншого - природною платою за це є і суттєва залежність країни від стану світових ринків у цілому. Від фінансової глобалізації виграють розвинуті країни, які мають вплив на економічні та політичні процеси сучасного світу. В геополітичній перспективі єдиною наддержавою залишається США, з усіма можливостями для підпорядкування фінансової глобалізації на свою користь [2].
Однак, з іншого боку деякі сфери глобалізації, зокрема фінансова, характеризуються певною примусовістю, пов’язаністю з жорсткими зовнішніми впливами на національні, регіональні ринки капіталів. Такі впливи найретельнішим чином регламентують діяльність не тільки індивідуумів, груп, корпорацій, а й визначають правила гри національних, регіональних фінансових ринків, вони впливають також на суспільно-політичне та духовне життя країн, регіонів світу, інколи не враховуючи їх національно – культурні особливості. [5].
Тому, фінансова глобалізація має небезпеки як для розвинутих країн, так і для країн, що мають невисокий економічний рівень розвитку. Існують реальні небезпеки фінансової глобалізації:
• небезпека глобальних фінансових криз;
• небезпека підриву суверенітету країн з невисоким рівнем розвитку з причин боргової та іншої фінансової залежності;
• розрив рівня фінансового і, в цілому економічного, розвитку окремих країн;
• фінансове підпорядкування країн з невисоким рівнем розвитку з боку розвинутих країн;
Основою глобалізації фінансових ринків є лібералізація економічних відносин процесів переміщення капіталу в регіональному та світовому масштабі. На основі результатів досліджень тенденцій розвитку світових фінансових ринків, змін в структурі фінансових інструментів до основних причин глобалізації фінансових ринків, на нашу думку, можна віднести [1] :
1. Посилення конкуренції на світовому ринку банківських послуг. Зниження рентабельності банківських операцій і банківської маржі призводить до необхідності дерегулювання сфери фінансової діяльності (зняття обмеження з величини процентних ставок, зниження податків і комісійних зборів з фінансових трансакцій; відкриття іноземним банкам доступу на внутрішній фінансовий ринок; дозвіл страховим та фінансовим компаніям конкурувати з банками) [3].
2. Зміна зовнішніх і внутрішньодержавних умов діяльності фінансових інститутів, серед яких: скасування валютних обмежень у багатьох державах; скасування режиму фінансування валютних курсів. Можливість «грати» на зміні курсу валют призвела до нечіткості кордонів передусім замкнутих національних фінансових просторів і стимулювала переміщення іноземного капіталу на національних фінансових ринках.
3. Зниження сфери державного регулювання фінансових інститутів сприяло створенню глобальних фінансових ринків, на яких здійснюються великі угоди з облігаціями, акціями та валютою в міжнародному масштабі на товарних і фондових біржах; розширення системи універсальних послуг; збільшення кількості глобальних фінансових груп у результаті злиття банків, страхових компаній, іпотечних кредитних установ, зростання інвестиційної активності пенсійних фондів і фондів взаємної підтримки; збільшення числа інституційних інвесторів; виникнення нового напрямку - управління глобальним фінансовим «портфелем» (пошук можливості вигідних капіталовкладень; підвищення їх віддачі; оптимальний розподіл ризиків). Фінансові інститути є основним важелем глобалізації на фінансових ринках.
4. Удосконалення системи міжнародних комунікацій та зв'язків. Фондові ринки стають більше взаємопов'язаними за допомогою комунікаційних (інформаційних) технологій, що дозволяє здійснювати маркетингові і збутові операції без фізичного представництва підприємств, незважаючи на відмінності часових поясів.
5. Розвиток нових видів фінансових інструментів (ринок євровалют, єврооблігацій тощо), які не підлягають національному та фінансовому контролю. Традиційні фінансові інструменти (товарні ф'ючерси, опціони та ін.) доповнюються новими формами, наприклад, дериватами, що відкривають можливості для спекуляції на зміні курсів валют, акцій, інших видів фінансових активів.
Залежно від співвідношення процесів глобалізації фінансового і реального секторів економіки виділяють чотири типи глобалізації:
• Відсутність глобалізації. Як фінансовий, так і реальний сектор економіки в обох країнах ізольований в межах їхніх національних кордонів.
• Глобалізація переважно реального сектору. В регіональних об’єднаннях країн ринки деяких видів товарів і послуг можуть бути повністю інтегровані, і виникає ситуація, за якої реальний сектор економіки переважає фінансову сферу за ступенем розвитку глобалізації.
• Глобалізація переважно фінансового сектору. Оскільки мобільність фінансових активів є більшою за мобільність товарів та послуг, то в багатьох випадках розвиток глобалізації відбувається на фінансових ринках.
• Повна глобалізація. Реальний і фінансовий сектори економіки обох країн перебувають у тісному взаємозв’язку.
За сучасних умов у світі переважає третій тип глобалізації, проте якщо досліджувати окремі регіони та країни, то можна виявити й інші типи.
Для оцінки рівня глобалізації фінансових ринків можна використовувати наступні макроекономічні показники: обсяг щоденних валютних операцій; обсяг міжнародних трансфертів, не пов'язаних з продажем товарів, витрачений на купівлю іноземних товарів; загальний обсяг угод з дериватами; темпи приросту обсягу позик на міжнародному ринку капіталу [4].
Список використаних джерел:
1. Бакаєв О.Л. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д.Г. Лук'яненка - К.: КНЕУ, 2001. - 538 с.
2. Луцишин З. О. Тенденції світового фінансового ринку, економічна криза та інтеграційний курс України В. О. Луцишин, О. О. Луцишин // Фінансовий ринок України. — 2008. — №11 (61). — С. 6-11.
3. Осавлюк С. Л. Прогнозування нестабільності фінансових ринків в умовах глобалізації. - К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2002. - 248 с.
4. Орлова Н., Свечкіна А. Особливості розвитку світового фінансового ринку в умовах глобалізації // Схід.-№5(83), вересень-жовтень 2007р. - С. 5-9.
5. Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України : монографія / Н.В. Стукало. - Д. : Вид-во "Інновація", 2006. - 248 с.
