Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2011 » Самолюк О.В. Розвиток корпоративного управління в банках України
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2426
  • Автор: knyashna
  • Дата: 15-11-2011, 19:38
 (голосов: 0)
15-11-2011, 19:38

Самолюк О.В. Розвиток корпоративного управління в банках України

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2011

УДК 336
© Самолюк О.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с

Розвиток корпоративного управління в банках України

Світова фінансова криза, що руйнівним чином відобразилась на економічній ситуації в усіх країнах, маючи своїм витоком банківський сектор, ясно вказала, на наявність серйозних прогалин в процедурах управління банківських установ. У світлі таких подій, питанням корпоративного управління банків займається велика кількість науковців з усього світу, а міжнародні регулятивні органи всіма можливими силами намагаються реформувати банківський сектор задля забезпечення його стабільності, ефективності і уникнення в майбутньому повторення глобальних фінансових криз. В науковій літературі проблематика корпоративного регулювання та управління в банківському секторі є достатньо новою.
Засновниками корпоративного управління прийнято вважати відомих зарубіжних економістів А. Берли та Г. Минза, хоча й ряд класиків економічної науки надавали цьому аспекту науки досить важливе значення, зокрема, Дракер П., Кейнс Дж. М., Ламбен Ж., Маршалл А., Ойкен В., Портер М., Самуельсон П., Чемберлен Е. та інші.
Вчені, на роботи яких варто наголосити - Г. Гогенхаймер, О. Мороз, О. Качан, Ж. Матук, В. Полякова. Вони у своїх працях акцентували увагу на більш відомих функціях центрального банку – нагляді та контролі.
Сучасна українська модель корпоративного управління, що склалася під впливом національних, історичних, політичних, економічних і культурних традицій, характеризується рядом особливостей із наявністю компонентів усіх традиційних моделей, а саме: відносною розпиленістю власності (але відсутністю ліквідного фондового ринку, низьким рівнем розкриття інформації й слабкими інституціональними інвесторами); стійкою тенденцією до концентрації власності й контролю (але при відсутності відповідального ефективного власника, уваги до дрібних акціонерів, адекватного фінансування та ефективного моніторингу); елементами перехресних володінь і формуванням складних корпоративних структур різного типу (але при відсутності тяжіння до будь-якого типу). Так а розмитість і недієздатність механізмів діючої моделі функціонування акціонерних товариств є наслідком суперечностей чинного законодавства, що регулює корпоративні відносини й створює «кризу довіри» вітчизняних та іноземних інвесторів, а також не сприяє залученню міжнародних фінансових ресурсів на вітчизняні фондові ринки.
В останні роки в банківському секторі України сформувалися дві тенденції, що мають значний вплив на корпоративне управління. Перша - тенденція до продажу вітчизняних банків іноземним інвесторам. Друга - вихід банків в нові сфери бізнесу, зокрема на ринок роздрібних фінансових послуг. Це змушує банківські установи приділяти значну увагу покращенню корпоративного управління.
Група дослідників корпоративного управління запропонувала перелік ознак високого рівня організації системи управління компанії: низька концентрація власності; прозорість структури власності; реалізація принципу «одна акція - один голос»; захист від поглинання; повідомлення про збори акціонерів; своєчасність надання інформації; зовнішні директори та суміщення посад; наявність незалежних директорів; основні правила функціонування ради директорів; створення комітетів ради директорів; чисельний склад ради директорів; розкриття інформації; стандарти бухгалтерської звітності; незалежний аудит; різноманітність шляхів доступу до інформації.
Основними критеріями оцінки ефективності запровадження корпоративного управління в банківських установах є поєднання чотирьох елементів:
• структури власності та рівня впливу на банк з боку власників (засновників), які визначають прозорість власності та рівень її концентрації у окремих власників:
• системи прав фінансово зацікавлених осіб та можливості реалізації керівництвом банківської установи на основі надання акціонерам прав в управлінні через збори акціонерів або участь в інших керівних органах, що дозволило б певним чином контролювати фінансову діяльність;
• фінансової прозорості та відкритості інформації про установу для всіх фінансово зацікавлених учасників ринку і власників капіталу;
• формування оптимальної структури та запровадження раціональних методів організації роботи наглядової ради та ради директорів, діяльність яких базується, зазвичай, на створенні та функціонуванні спеціальних комітетів, метою діяльності яких є консультування вищого керівництва.
В Україні склалася структура власності, яку можна охарактеризувати в цілому як висококонцентровану, інсайдерську, непрозору. Деякі банки ігнорують вимоги по розкриттю реальних власників. Дана проблема характерна для української економіки в цілому. Бенефіциарні власники з тих або інших причин не бажають розкриття інформації про частку своєї участі в банку. Така структура власності породжує певну специфіку корпоративного управління. В подібних випадках менеджмент орієнтується виключно на мажоритарних власників і повністю від них залежить. Принцип дотримання необхідного рівня розкриття інформації, який відображає фінансовий стан банку, дозволяє зацікавленим особам оцінити систему управління установою, є дуже важливим для завоювання довіри.
Крім того, транспарентність допомагає у зміцненні належного рівня корпоративного управління.
Обсяг інформації, що вимагається від банків, відрізняється від об’єму інформації, розкриття якої потрібне від інших емітентів як по річній фінансовій звітності, так і по проміжній, а також по консолідованій.
Список форм звітності, а також формат обов’язкових приміток, що регулюється НБУ. В примітках, зокрема, вказуються власники істотної участі (фізичні або юридичні особи – не обов’язково бенефіціарні власники) і деякі пруденціальні показники: фактичне значення нормативу адекватності регулятивного капіталу (нормативне значення - не менше 10%), показників рентабельності активів і капіталу. В рамках здійснення функції банківського нагляду НБУ встановив вимоги про обов’язкову подачу йому річної фінансової звітності кожного банку разом з аудиторським висновком. НБУ також практикує попереднє узгодження аудиторської фірми, що привертається банком для проведення аудиту річної фінансової звітності і подальший контроль повноти і достовірності річної фінансової звітності. Національний банк України також регулює широту каналів розповсюдження інформації. Зокрема, квартальна і річна фінансова звітність повинні бути опубліковані в офіційних виданнях Верховної Ради, Кабінету Міністрів або НБУ Законодавство вимагає від банків створення наглядового органу. Тож, система управління в українських банках є дворівневою: наглядова рада, що представляє інтереси акціонерів; правління ж виконавчий орган, в який входять наймані менеджери. Це дозволяє збалансувати інтереси сторін і розмежувати функції нагляду і виконання
При аналізі кредитного ризику банки рідко займаються оцінкою практики корпоративного управління своїх клієнтів. Зазвичай використовуються стандартні методи аналізу кредитного ризику, які не враховують чутливіші аспекти принципів корпоративного управління. Рівень корпоративного управління банків є значно вищим ніж їх клієнтів, проте банківські установи не дуже активно просувають принципи належного корпоративного управління серед своїх клієнтів.
На поточний час ми маємо три специфічних риси банківського корпоративного управління: банки займають центральне місце в економіці країни, тому суспільство й держава зацікавлені в їх належній роботі, що обумовлює наявність постійного державного регулювання; величезна залежність від довіри вкладників, можливість втрати довіри ускладнює фінансове становище банку й, зрештою, може призвести до банкрутства. Банки більш чутливі до потенційних ризиків: стратегічного, операційного, кредитного та інших; складність і непрозорість операцій, що призводить до так званої інформаційної асиметрії. Це вимагає встановлення прозорості, підзвітності інформації й контролю за роботою менеджерів. Процеси організації системи корпоративного управління мають забезпечувати належний рівень транспарентності системи корпоративного управління.
Список використаних джерел:
1. Шевцова О. Є. Тенденції розвитку корпоративного управління в Україні / Шевцова О. Є. // Економічний простір. – 2008. - №16 – С. 12-18.
2. Лишень А. Специфика корпоративного управления в банках / Лишень А. // Банковский менеджмент. - 2005. - №8. - С. 22-29.
3. Міщенко В. Удосконалення корпоративного управління в банківській сфері / Міщенко В. // Банківська справа. – 2006. – №2. – С. 13-24.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
Апрель 2020 (6)
Март 2020 (6)
Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
^