УДК 336
© Хорощак Д.М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Техніко-економічне обґрунтування як спосіб стратегічного управління реальними інвестиціями
Світова економіка постіндустріального етапу характеризується глобалізацією і конкуренцією. Країни з слабкими позиціями в секторі інновацій і високотехнологічного виробництва стають джерелами дешевих виробничих факторів. В цьому зв’язку особливої важливості набуває перебудова національної економіки.
Перехід України до постіндустріального етапу вимагає потужних скоординованих зусиль всього національного господарства. Важливою є побудова потужного сектору високотехнологічного виробництва яка вимагає залучення інвестицій. Ефективна система реального інвестування уможливлює перехід України від статусу експортера дешевих виробничих факторів до повноцінної високорозвиненої держави. Світовий досвід показує, що такий перехід є можливим лише за впровадження національної стратегії розвитку.
Успіх економічних перетворень в Україні багато в чому залежить від стану сфери підприємництва, яка є невід'ємною частиною та необхідною умовою функціонування ринку. Основними особливостями підприємництва є бажання ризикувати, швидка адаптація, прагнення до максимізації прибутку, створення нових можливостей шляхом впровадження технологічних, управлінських і організаційних інновацій [1, с. 2].
Обсяги та структура інвестицій, що залучаються підприємцями впливає у значній мірі на розвиток даного сектора. Побудова ефективних стратегій здійснення капітальних інвестицій вимагає ефективних способів і методів управління інвестиціями. Особливе значення при цьому належить розробці інвестиційній стратегії, оскільки саме за її допомогою плани діяльності підприємства набувають характеру конкретної програми дій.
Важливою складовою стратегічного планування діяльності підприємства є інвестиційне планування, основною метою якого є розробка заходів по забезпеченню розвитку підприємства необхідними інвестиційними ресурсами та підвищенню ефективності.
Розробка кожного інвестиційного проекту виробничих підприємств від первісної його ідеї до початку експлуатації являє собою його повний цикл, який складається з трьох окремих фаз. Згідно з рекомендаціями UNIDO (Організації Об’єднаних Націй з Промислового Розвитку), до складу окремих фаз інвестиційного циклу мають входити такі стадії:
• передінвестиційна фаза;
• інвестиційна фаза;
• експлуатаційна фаза [2].
Планування інвестиційної діяльності підприємства являє собою заходи щодо визначення доцільності вкладання коштів та оцінка ймовірних результатів. Для реального визначення кінцевих результатів інвестиційного процесу необхідний грамотно складене техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план). Аналіз ділового середовища, дослідження бізнес-плану і його реалізація, є послідовно взаємопов'язаними елементами [3, c. 25].
Бізнес-планування є обов'язковим етапом комплексу робіт із управління проектами. Для української економіки дане явище є відносно новим. Деякі теоретики і практики заперечують доцільність розробки розгорненого бізнес-плану, вважаючи, що його відсутність компенсується інтуїцією. В умовах сучасного ведення бізнесу така позиція не дозволяє впевнено і обґрунтовано впроваджувати інвестиційні проекти в життя. Отже, в умовах наростаючої потреби перебудови національної економіки постає необхідність в комплексних заходах щодо змін усіх секторів господарського життя. Ринкова економіка передбачає функціонування підприємництва та заохочення його розвитку. При перебудові національної економіки державне втручання є необхідним. Функція держави в ринкових умовах полягає в забезпеченні правового регулювання діяльності підприємств.
Проте одних зусиль держави недостатньо для впровадження комплексних реформ. Суб’єкти господарювання мають пройти відбір на життєздатність, який забезпечить ринкова конкуренція.
Капітальні інвестиції є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Управління реальними інвестиціями містить в собі розробку інвестиційної стратегії, що у свою чергу ґрунтується на інвестиційній політиці. Техніко-економічне обґрунтування є реальним способом визначення ефекту від впровадження інвестиційних проектів. При стратегічному плануванні інвестиціями грамотно складений бізнес-план є життєво важливим. Бізнес-планування за умови належного його здійснення вимагає залучення профільних спеціалістів-фахівців.
Література:
1. Вартова О.В., Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук “Стратегічне управління інвестиціями в сфері підприємництва”)
2. Поддєрьогін А.М., Фінансовий менеджмент: конспект лекцій (КНЕУ)
3. Деловое планирование. Методы, организация современная практика: Учеб. пособие / Под ред. Попова В. М.
© Хорощак Д.М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Техніко-економічне обґрунтування як спосіб стратегічного управління реальними інвестиціями
Світова економіка постіндустріального етапу характеризується глобалізацією і конкуренцією. Країни з слабкими позиціями в секторі інновацій і високотехнологічного виробництва стають джерелами дешевих виробничих факторів. В цьому зв’язку особливої важливості набуває перебудова національної економіки.
Перехід України до постіндустріального етапу вимагає потужних скоординованих зусиль всього національного господарства. Важливою є побудова потужного сектору високотехнологічного виробництва яка вимагає залучення інвестицій. Ефективна система реального інвестування уможливлює перехід України від статусу експортера дешевих виробничих факторів до повноцінної високорозвиненої держави. Світовий досвід показує, що такий перехід є можливим лише за впровадження національної стратегії розвитку.
Успіх економічних перетворень в Україні багато в чому залежить від стану сфери підприємництва, яка є невід'ємною частиною та необхідною умовою функціонування ринку. Основними особливостями підприємництва є бажання ризикувати, швидка адаптація, прагнення до максимізації прибутку, створення нових можливостей шляхом впровадження технологічних, управлінських і організаційних інновацій [1, с. 2].
Обсяги та структура інвестицій, що залучаються підприємцями впливає у значній мірі на розвиток даного сектора. Побудова ефективних стратегій здійснення капітальних інвестицій вимагає ефективних способів і методів управління інвестиціями. Особливе значення при цьому належить розробці інвестиційній стратегії, оскільки саме за її допомогою плани діяльності підприємства набувають характеру конкретної програми дій.
Важливою складовою стратегічного планування діяльності підприємства є інвестиційне планування, основною метою якого є розробка заходів по забезпеченню розвитку підприємства необхідними інвестиційними ресурсами та підвищенню ефективності.
Розробка кожного інвестиційного проекту виробничих підприємств від первісної його ідеї до початку експлуатації являє собою його повний цикл, який складається з трьох окремих фаз. Згідно з рекомендаціями UNIDO (Організації Об’єднаних Націй з Промислового Розвитку), до складу окремих фаз інвестиційного циклу мають входити такі стадії:
• передінвестиційна фаза;
• інвестиційна фаза;
• експлуатаційна фаза [2].
Планування інвестиційної діяльності підприємства являє собою заходи щодо визначення доцільності вкладання коштів та оцінка ймовірних результатів. Для реального визначення кінцевих результатів інвестиційного процесу необхідний грамотно складене техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план). Аналіз ділового середовища, дослідження бізнес-плану і його реалізація, є послідовно взаємопов'язаними елементами [3, c. 25].
Бізнес-планування є обов'язковим етапом комплексу робіт із управління проектами. Для української економіки дане явище є відносно новим. Деякі теоретики і практики заперечують доцільність розробки розгорненого бізнес-плану, вважаючи, що його відсутність компенсується інтуїцією. В умовах сучасного ведення бізнесу така позиція не дозволяє впевнено і обґрунтовано впроваджувати інвестиційні проекти в життя. Отже, в умовах наростаючої потреби перебудови національної економіки постає необхідність в комплексних заходах щодо змін усіх секторів господарського життя. Ринкова економіка передбачає функціонування підприємництва та заохочення його розвитку. При перебудові національної економіки державне втручання є необхідним. Функція держави в ринкових умовах полягає в забезпеченні правового регулювання діяльності підприємств.
Проте одних зусиль держави недостатньо для впровадження комплексних реформ. Суб’єкти господарювання мають пройти відбір на життєздатність, який забезпечить ринкова конкуренція.
Капітальні інвестиції є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Управління реальними інвестиціями містить в собі розробку інвестиційної стратегії, що у свою чергу ґрунтується на інвестиційній політиці. Техніко-економічне обґрунтування є реальним способом визначення ефекту від впровадження інвестиційних проектів. При стратегічному плануванні інвестиціями грамотно складений бізнес-план є життєво важливим. Бізнес-планування за умови належного його здійснення вимагає залучення профільних спеціалістів-фахівців.
Література:
1. Вартова О.В., Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук “Стратегічне управління інвестиціями в сфері підприємництва”)
2. Поддєрьогін А.М., Фінансовий менеджмент: конспект лекцій (КНЕУ)
3. Деловое планирование. Методы, организация современная практика: Учеб. пособие / Под ред. Попова В. М.
