УДК 336
© Вдовіна Г.О., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-61з
Аналіз ринку праці: пропозиція та попит на неї
Незважаючи на позитивні тенденції на ринку праці, проблемою залишається низький попит на робочу силу. Кількість вакансій, заявлених роботодавцями у 2010 році становила 1,2 млн. одиниць та, у порівнянні з 2009 роком, практично не змінилась. Більше третини наявних вакансій було зосереджено у м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій та Харківській областях. У решті регіонів частка вакансій, від загальної їх кількості по країні коливалася від 0,8% до 4,4%.
Слід зазначити, що у чверті вакансій поданих роботодавцями пропонувалася мінімальна заробітна плата. При цьому, в останні роки спостерігається погіршення ситуації щодо зростання питомої ваги вакансій з мінімальною заробітною платою та скорочення частки вільних робочих місць з більш високим рівнем оплати праці. Якщо в середньому по Україні питома вага вакансій із мінімальною заробітною платою становила 27,1%, то у двох третинах регіонів ситуації була ще більш складною. Зокрема, у Чернівецькій, Кіровоградській, Житомирській, Івано-Франківській, Рівненській, Чернігівській, та Тернопільській областях частка таких вакансій становила 40% - 48%. В той же час, у м. Києві, Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях питома вага вакансій, із заробітною платою вище за мінімальну, становила від 81% до 97%. Ситуація щодо незадовільного рівня оплати праці, що пропонується у вакансіях, є віддзеркаленням загальної ситуації із заробітною платою працівників та її значною диференціацією серед областей.
Станом на кінець 2010 року у базі даних державної служби зайнятості перебувало 63,9 тис. вакансій, проти 65,8 тис. станом на кінець 2009 року. Із загальної кількості вакансій 46,4% становили вакансії для робітників, 38,1% – для службовців, 15,5% – для осіб, які не мають професії або займали місця, які не потребують спеціальної підготовки.
За видами економічної діяльності найбільше вакансій було зосереджено у переробній промисловості (21,5%), у державному управлінні (13,2%), у торгівлі та ремонті (13,2%). Скорочення кількості вакансій відбулось у фінансовій діяльності (на 2,1 тис. од.), у державному управлінні (на 2,8 тис. од.), у сфері операцій з нерухомістю та наданні послуг підприємцям (на 1,7 тис. од.).
У 2010 році безпосередньо в центрах зайнятості послуги отримали 2,3 млн. осіб, з них майже 2 млн. осіб перебували на обліку і понад 300 тис. громадян звернулись за консультацією.
З числа осіб, які перебували на обліку в центрах зайнятості, чисельність незайнятих громадян становила 1 847 тис. осіб. Крім того, у 2010 році на обліку в центрах зайнятості перебувало понад 125 тис. інших шукачів роботи, зокрема: працюючих осіб, що бажають змінити роботу; молоді, що навчається; членів особистого селянського господарства; мешканців інших регіонів тощо.
Питома вага незайнятих громадян, які до реєстрації в службі зайнятості не були зайняті понад 1 рік, зросла з 17% у 2009 році до 20% у 2010 році.
Серед незайнятих громадян, які до реєстрації в службі зайнятості не були зайняті менше 1 року, більше половини становили особи звільнені за угодою сторін та у зв’язку із закінченням строку договору. Питома вага таких осіб зменшилась з 57,4% у 2009 році до 53,1% у 2010 році, в той же час, частка випускників різних закладів освіти збільшилась з 3,8% до 5,4%.
У 2010 році дві третини незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, мали вищу або професійно-технічну освіту. Третина шукачів роботи мала обмежені можливості щодо працевлаштування внаслідок наявності лише середньої освіти відсутності необхідних професійних умінь та навичок належного рівня, а також досвіду роботи. Порівняно з попередніми роками, збільшилась питома вага осіб з повною вищою освітою (з 14,4% до 16,4%) та зменшилась питома вага осіб з повною та базовою загальною середньою освітою (з 32,9% до 30,6%).
У 2010 році, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", статус безробітного отримали 852,9 тис. осіб. Станом на кінець року чисельність осіб, що перебували на обліку у державній службі зайнятості і мали статус безробітного становила 544,9 тис. осіб.
Збільшення обсягів та підвищення якості послуг державної служби зайнятості впливають на скорочення середньої тривалості зареєстрованого безробіття. У 2010 році вона становила 6 місяців проти 7 місяців у 2009 році.
Незважаючи на позитивні тенденції на ринку праці, спостерігається значний кількісний дисбаланс між попитом на робочу силу та її пропозицією. Станом на кінець 2010 року на 1 вакансію в середньому по Україні претендувало 9 осіб, що шукали роботу, у більшості регіонів ситуація була більш напруженою, зокрема у Вінницькій, Хмельницькій, Івано-Франківській та Черкаській областях – 49-89 осіб.
Значною проблемою є невідповідність попиту і пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі. Так, станом на кінець 2010 року на одне вільне робоче місце претендувало: серед професіоналів, кваліфікованих робітників з інструментом – 5 осіб, серед фахівців – 7, серед працівників торгівлі та сфери послуг – 10, серед технічних службовців та робітників з обслуговування технологічного устаткування – 14, серед кваліфікованих робітників сільського господарства – 32 особи.
Структурні невідповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією загострюються в розрізі окремих професій і спеціальностей. Так, на обліку в службі зайнятості протягом 2010 року перебувало 47,1 тис. бухгалтерів, для яких було зареєстровано лише 21,3 тис. вакансій; для 27,6 тис. економістів були актуальними 6,2 тис. вакансій; для 42,3 тис. трактористів існувало лише 16,5 тис. вільних робочих місць. В той же час, потреба у фрезерувальниках становила 2,9 тис. осіб, при цьому в службі зайнятості перебувало на обліку 1,6 тис. працівників цієї професії, потреба в арматурниках становила 1,5 тис. осіб, а на обліку перебувало 854 особи такої професії. При цьому, значна частина незайнятих громадян не влаштовує роботодавців внаслідок особливих вимог щодо рівня кваліфікації та досвіду роботи, а вирішення проблеми укомплектування вакансій для висококваліфікованих працівників ускладнюється внаслідок низьких якісних характеристик значної кількості вільних робочих місць.
© Вдовіна Г.О., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-61з
Аналіз ринку праці: пропозиція та попит на неї
Незважаючи на позитивні тенденції на ринку праці, проблемою залишається низький попит на робочу силу. Кількість вакансій, заявлених роботодавцями у 2010 році становила 1,2 млн. одиниць та, у порівнянні з 2009 роком, практично не змінилась. Більше третини наявних вакансій було зосереджено у м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій та Харківській областях. У решті регіонів частка вакансій, від загальної їх кількості по країні коливалася від 0,8% до 4,4%.
Слід зазначити, що у чверті вакансій поданих роботодавцями пропонувалася мінімальна заробітна плата. При цьому, в останні роки спостерігається погіршення ситуації щодо зростання питомої ваги вакансій з мінімальною заробітною платою та скорочення частки вільних робочих місць з більш високим рівнем оплати праці. Якщо в середньому по Україні питома вага вакансій із мінімальною заробітною платою становила 27,1%, то у двох третинах регіонів ситуації була ще більш складною. Зокрема, у Чернівецькій, Кіровоградській, Житомирській, Івано-Франківській, Рівненській, Чернігівській, та Тернопільській областях частка таких вакансій становила 40% - 48%. В той же час, у м. Києві, Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях питома вага вакансій, із заробітною платою вище за мінімальну, становила від 81% до 97%. Ситуація щодо незадовільного рівня оплати праці, що пропонується у вакансіях, є віддзеркаленням загальної ситуації із заробітною платою працівників та її значною диференціацією серед областей.
Станом на кінець 2010 року у базі даних державної служби зайнятості перебувало 63,9 тис. вакансій, проти 65,8 тис. станом на кінець 2009 року. Із загальної кількості вакансій 46,4% становили вакансії для робітників, 38,1% – для службовців, 15,5% – для осіб, які не мають професії або займали місця, які не потребують спеціальної підготовки.
За видами економічної діяльності найбільше вакансій було зосереджено у переробній промисловості (21,5%), у державному управлінні (13,2%), у торгівлі та ремонті (13,2%). Скорочення кількості вакансій відбулось у фінансовій діяльності (на 2,1 тис. од.), у державному управлінні (на 2,8 тис. од.), у сфері операцій з нерухомістю та наданні послуг підприємцям (на 1,7 тис. од.).
У 2010 році безпосередньо в центрах зайнятості послуги отримали 2,3 млн. осіб, з них майже 2 млн. осіб перебували на обліку і понад 300 тис. громадян звернулись за консультацією.
З числа осіб, які перебували на обліку в центрах зайнятості, чисельність незайнятих громадян становила 1 847 тис. осіб. Крім того, у 2010 році на обліку в центрах зайнятості перебувало понад 125 тис. інших шукачів роботи, зокрема: працюючих осіб, що бажають змінити роботу; молоді, що навчається; членів особистого селянського господарства; мешканців інших регіонів тощо.
Питома вага незайнятих громадян, які до реєстрації в службі зайнятості не були зайняті понад 1 рік, зросла з 17% у 2009 році до 20% у 2010 році.
Серед незайнятих громадян, які до реєстрації в службі зайнятості не були зайняті менше 1 року, більше половини становили особи звільнені за угодою сторін та у зв’язку із закінченням строку договору. Питома вага таких осіб зменшилась з 57,4% у 2009 році до 53,1% у 2010 році, в той же час, частка випускників різних закладів освіти збільшилась з 3,8% до 5,4%.
У 2010 році дві третини незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, мали вищу або професійно-технічну освіту. Третина шукачів роботи мала обмежені можливості щодо працевлаштування внаслідок наявності лише середньої освіти відсутності необхідних професійних умінь та навичок належного рівня, а також досвіду роботи. Порівняно з попередніми роками, збільшилась питома вага осіб з повною вищою освітою (з 14,4% до 16,4%) та зменшилась питома вага осіб з повною та базовою загальною середньою освітою (з 32,9% до 30,6%).
У 2010 році, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", статус безробітного отримали 852,9 тис. осіб. Станом на кінець року чисельність осіб, що перебували на обліку у державній службі зайнятості і мали статус безробітного становила 544,9 тис. осіб.
Збільшення обсягів та підвищення якості послуг державної служби зайнятості впливають на скорочення середньої тривалості зареєстрованого безробіття. У 2010 році вона становила 6 місяців проти 7 місяців у 2009 році.
Незважаючи на позитивні тенденції на ринку праці, спостерігається значний кількісний дисбаланс між попитом на робочу силу та її пропозицією. Станом на кінець 2010 року на 1 вакансію в середньому по Україні претендувало 9 осіб, що шукали роботу, у більшості регіонів ситуація була більш напруженою, зокрема у Вінницькій, Хмельницькій, Івано-Франківській та Черкаській областях – 49-89 осіб.
Значною проблемою є невідповідність попиту і пропозиції у професійно-кваліфікаційному розрізі. Так, станом на кінець 2010 року на одне вільне робоче місце претендувало: серед професіоналів, кваліфікованих робітників з інструментом – 5 осіб, серед фахівців – 7, серед працівників торгівлі та сфери послуг – 10, серед технічних службовців та робітників з обслуговування технологічного устаткування – 14, серед кваліфікованих робітників сільського господарства – 32 особи.
Структурні невідповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією загострюються в розрізі окремих професій і спеціальностей. Так, на обліку в службі зайнятості протягом 2010 року перебувало 47,1 тис. бухгалтерів, для яких було зареєстровано лише 21,3 тис. вакансій; для 27,6 тис. економістів були актуальними 6,2 тис. вакансій; для 42,3 тис. трактористів існувало лише 16,5 тис. вільних робочих місць. В той же час, потреба у фрезерувальниках становила 2,9 тис. осіб, при цьому в службі зайнятості перебувало на обліку 1,6 тис. працівників цієї професії, потреба в арматурниках становила 1,5 тис. осіб, а на обліку перебувало 854 особи такої професії. При цьому, значна частина незайнятих громадян не влаштовує роботодавців внаслідок особливих вимог щодо рівня кваліфікації та досвіду роботи, а вирішення проблеми укомплектування вакансій для висококваліфікованих працівників ускладнюється внаслідок низьких якісних характеристик значної кількості вільних робочих місць.
