Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2011 » Сідорська О.З. Доцільність та способи застосування ф’ючерсного контракту як одного із видів біржових угод
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
20-11-2011, 15:02

Сідорська О.З. Доцільність та способи застосування ф’ючерсного контракту як одного із видів біржових угод

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2011

УДК 336
© Сідорська О.З., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф 49с

Доцільність та способи застосування ф’ючерсного контракту як одного із видів біржових угод

В інфраструктурі сучасної ринкової економіки важливе місце займають біржі. Функціонування бірж мінімізує втручання держави в економічні процеси та формує конкурентне середовище. Усі угоди, що укладаються на товарній біржі входять у поняття «біржова угода». Під це визначення підпадають підпадають угоди, що укладаються між біржею і кліринговою організацією, біржею й членом товарної біржі, біржею й депозитарієм, кліринговою організацією й депозитарієм, кліринговою організацією й членом товарної біржі, депозитарієм й членом товарної біржі, між членами товарної біржі.
Проте під поняття «біржова угода» у вужчому розумінні підпадають лише ті угоди, що укладаються на біржі, між членами біржі або брокерами, що діють із дорученням членів
біржі, із приводу переходу прав власності щодо біржового товару [3].
Біржова угода – це зафіксоване фондовою біржею одночасне прийняття учасниками біржових торгів прав і зобов'язань щодо купівлі-продажу за відповідними цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, які виникають при співзіставленні умов зареєстрованих фондовою біржею заявок на купівлю із заявками на продаж цих учасників торгів [4].
Закон України «Про товарну біржу» виділяє три основні види біржових угод:
1. купівля-продаж;
2. поставка;
3. обмін [2].
У практиці біржової торгівлі виділяють такі види угод, як-от: форвардні, ф’ючерсні, опціонні та свопові. Проте у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» перші три види угод включаються в єдине поняття деривативи [1]. Даний закон визначає таке поняття ф’ючерсної угоди: ф’ючерсний контракт – стандартний документ, що засвідчує зобов’язання продати або купити цінні папери, товари або кошти в певний час і на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на момент виконання зобов’язань сторонами контракту [1]. Проте у наукових роботах Сохацької [7] зазначено, що насправді ф’ючерсні контракти мають свої специфічні риси, які не відображені в повному обсязі в нормах цього закону. Акт про Товарну Біржу, виданий Комісією з ф’ючерсної біржової торгівлі США (Commodities Futures Trading Commission – CFTC), вказуєте, що ф’ючерсний контракт – це стандартизований контракт щодо купівлі або продажу товару з поставкою у майбутньому, який укладається на регульованій біржі [8].
Ф’ючерсні контракти мають ряд переваг. Наприклад, на відміну від форварда, ф’ючерс містить в собі стандартизовані обсяги угоди, стандартизований її термін та має гаранта угоди, а саме клірингово-розрахункову установу. На відміну від опціона, ф’ючерсний контракт містить взаємні зобов’язання сторін, а не обов’язок продавця та право покупця, та виконується у визначений термін. Суттєва різниця між ф’ючерсом та свопом полягає в тому, що у ф’ючерсному контракті вказуються стандартизовані суми контракту та стандартизовані його часові межі, необхідними для укладання угоди є гарантійні депозити, ризик зриву поставки – низький, а ліквідність даної угоди – висока.
Через те, що ф’ючерси є біржовими договорами, ціна ф’ючерсного контракту залежить від ціни на спотовому ринку. Якщо ціна на акції якоїсь корпорації підніметься то, відповідно, піднімуться ціни на подібні або ті самі акції на ф’ючерсному ринку, і навпаки. Ціну базового активу, зазначену в угоді, називають ціною поставки. Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного активу, то він відкрив коротку позицію або продав контракт. Якщо учасник ринку уклав угоду, в якій зобов’язався прийняти поставку певного активу, то вважають, що він відкрив довгу позицію або купив контракт. Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов’язань за нею іншій особі через укладення зворотної (офсетної) угоди. Зворотна угода - це угода, що є протилежною за змістом даної угоди. Тобто, ліквідувати позицію можна в будь-який момент до дати поставки, уклавши офсетну угоду. При цьому фінансовим результатом учасника ф’ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф’ючерсний контракт у момент відкриття та закриття позиції. Якщо протягом періоду ціни на ф’ючерсному ринку зросли, то той, хто відкрив, а потім ліквідував довгу позицію (купив, а потім продав контракт), отримає прибуток, хто відкрив – закрив коротку позицію, зазнає збитків. Відомо, що близько 98% контрактів ліквідуються саме через укладання офсетних угод, а не реальної поставки активів [3].
Сам процес укладання ф’ючерсів відбувається без демонстрації базового активу. Тому ф’ючерсний ринок часто називають «паперовим» ринком, оскільки всі договори фіксуються лише на «папері» і рідко справа доходить до фактичної поставки [5].
Також ф’ючерсний контракт є одним з можливих методів захисту від небажаного поглинання. Наприклад, компанія може використовувати зміни цін на ф’ючерсному ринку для того, щоб зробити непривабливими свої активи для компанії-загарбника, тобто можливим є розповсюдження чуток про зниження цін на свої акції на ф’ючерсному ринку, що може привести до зниження цін на акції на спотовому ринку, а отже, активи даної компанії будуть менш привабливими. Також компанія може страхувати свої активи, хеджуючи їх на ринку ф’ючерсів [6].
Отже, ф’ючерсні угоди є важливим методом страхування біржової діяльності. Використання такого фінансового інструмента є необхідним в сучасних вітчизняних реаліях, проте для ефективного його функціонування необхідним є удосконалення нормативно-правової бази, що регулює біржову діяльність, та вдосконалення ринкових умов в Україні.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18.09.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991.
2. Закон України «Про товарну біржу» № 1956- 12 від 10.12.1991 р.// Відомості Верховної Ради. – 1992.
3. Малишко В. М. Ф’ючерсні контракти як вид біржових угод// Юридичний вісник № 2(11). - .2009.
4. Положення ДКЦПФР «Про функціонування фондових бірж». - Положення N 1542, розд.1, п.1) - 2006.
5. Прудко А. В. Ф’ючерсні та форвардні контракти як інструменти захисту від недружніх поглинань// НАУКОВІ ЗАПИСКИ. - Юридичні науки, 2007.
6. Рудык Н. Б. Методы защиты от враждебных поглощений. – Дело, 2008.– 384 с.
7. Сохацька О.М. Ф’ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. – Тернопіль: Екон. Думка, 1999. – 408 с.
8. Wunnicke, Diane B. Corporate financial risk management: practical techniques of financial engineering. Published by John Wiley & Sons, Inc., 1992.– Р. 46.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Май 2021 (4)
Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
^