УДК 336
© Вілюра Х.Б., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с
Особливості планування бюджету розвитку органів місцевого самоврядування
Фінансову незалежність органів місцевого самоврядування слід розглядати як один із важливих елементів демократичної і незалежної держави, можливостей її соціально-економічного розвитку. Вона дозволяє використовувати якомога ефективніше економічні можливості місцевих органів влади. Фінансове забезпечення економічно-соціального розвитку окремої території потребує координації всієї системи фінансових ресурсів. Тому необхідним є формування достатньої фінансової бази відповідних територій, а також регулювання розподільчих процесів в умовах ринкових відносин. Планування бюджету розвитку, з якого спрямовуються ресурси на побудову місцевої соціальної та виробничої інфраструктури потребує особливої уваги.
У відповідності із Європейською Хартією Самоврядування (ст.3), "місцеве самоврядування означає право та здатність місцевих органів влади в межах закону керувати суттєвою часткою громадських справ на свою власну відповідальність та в інтересах місцевого населення…". Ідеєю цієї концепції є те, що права та здатність повинні бути жорстко пов'язані між собою, а саме, усі права, що відносяться до самоврядування повинні відображатися в реальних можливостях виконання державних завдань.
Бюджетний кодекс надає органам місцевого самоврядування право здійснювати довгострокову програму соціально-економічного розвитку на власний розсуд. Мова йде про механізм формування та виконання бюджету розвитку місцевого самоврядування. Ресурси з цього бюджету спрямовуються на розбудову місцевої соціальної та виробничої інфраструктури (доріг, сфери обслуговування тощо).
Видатки розвитку – це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, таких як фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови національної економіки, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.
З бюджету розвитку повинно фінансуватись розширене відтворення всіх сфер діяльності окремих територій.
Основними принципами бюджету розвитку є:
• тісний зв’я¬зок з поточним бюджетом;
• зміна бюджетних пріоритетів;
• виконання в міру надходження коштів;
• напрями використання бюджету розвитку;
• капітальні вкладення на розвиток виробництва;
• витрати на капітальний ремонт.
Бюджет розвитку витрачає кошти на розвиток інфраструктури(громадські споруди, обладнання, викуп земельних ділянок). Розвиток інфраструктури стосується публічних інвестицій (шляхів, водозливів, водогону та каналізації, очисних споруд, зовнішнього освітлення, утилізації твердих побутових відходів, нових транспортних маршрутів).
Підготовка бюджету розвитку включає підготовку переліку проектів, потім їх порівнюють один з одним. За мірою фінансування і виконання проектів, до переліку додають нові програми, і процес повторюється.
Інвестиційні проекти плануються і здійснюються на перспективу. Бюджет розвитку дозволяє органам влади планувати далеко наперед порівняно з поточним бюджетом, що дозволяє заощаджувати кошти на великі програми або розприділяти на них більш рівномірно на період у кілька років.
Органи місцевого самоврядування потребують план розвитку інфраструктури. Бюджет розвитку перелічує лише програми і обладнання, які треба здійснити або купити протягом бюджетного року, а також джерела їх фінансування. Бюджет розвитку не перелічує програми, які заплановано розпочати пізніше, ніж за один рік.
План розвитку інфраструктури змушує органи місцевого самоврядування заглядати наперед, аналізувати свої майбутні потреби і планувати майбутні проекти. План розвитку інфраструктури змушує посадових осіб замислюватись над майбутніми потребами в інвестиціях, цей план змушує їх розглядати, порівнювати і визначати пріоритетність програми, таким чином формуючи і громадську думку щодо пріоритетів. Перший рік плану потім включають як інвестиційну частку бюджету.
Планування видатків місцевих бюджетів відбувається за допомогою таких методів: нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання, програмно-цільового.
Реформування бюджетної системи в Україні передбачає вдосконалення практики бюджетного планування через застосування сучасних методик та прогресивних підходів, підтверджених зарубіжним досвідом. Одним із таких підходів є програмно-цільовий метод бюджетного планування.
У Бюджетному кодексі України в статті 20 передбачено застосування програмно-цільового методу на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів. Основною метою програмно-цільового методу в бюджетному процесі є встановлення безпосереднього зв’язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їхнього використання. Центральним елементом його є бюджетні програми.
Отже, місцеві бюджети - це важлива фінансова категорія, основою якої є система фінансових відносин між місцевими та державним бюджетами, а також усередині місцевих бюджетів. Через місцеві фінанси суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізі, тобто між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення.
Список використаних джерел:
1. Бюджетний кодекс України: станом на 8 липня 2010 р. / Верховна Рада України, - 2010.
2. Європейська хартія про місцеве самоврядування, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії про місцеве самоврядування» від 15.07.97 №452/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997.– №38.– 249 с.
3. Місцеві фінанси: практикум: навчальний посібник/Мирослав Кульчицький. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. – 301 с.
4. Місцеві фінанси: навчальний посібник/Л.О. Омелянович, В.С. Левченко, О.В. Хістєва, Д.В. Фірсов, О.О. Якубовська/Міністерство освіти і науки України, Донец. нац. Ун-т ек. і торгівлі ім. Т-Баран.-Донецьк: [Дон НУЕТ], 2011 – 252 с.
© Вілюра Х.Б., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с
Особливості планування бюджету розвитку органів місцевого самоврядування
Фінансову незалежність органів місцевого самоврядування слід розглядати як один із важливих елементів демократичної і незалежної держави, можливостей її соціально-економічного розвитку. Вона дозволяє використовувати якомога ефективніше економічні можливості місцевих органів влади. Фінансове забезпечення економічно-соціального розвитку окремої території потребує координації всієї системи фінансових ресурсів. Тому необхідним є формування достатньої фінансової бази відповідних територій, а також регулювання розподільчих процесів в умовах ринкових відносин. Планування бюджету розвитку, з якого спрямовуються ресурси на побудову місцевої соціальної та виробничої інфраструктури потребує особливої уваги.
У відповідності із Європейською Хартією Самоврядування (ст.3), "місцеве самоврядування означає право та здатність місцевих органів влади в межах закону керувати суттєвою часткою громадських справ на свою власну відповідальність та в інтересах місцевого населення…". Ідеєю цієї концепції є те, що права та здатність повинні бути жорстко пов'язані між собою, а саме, усі права, що відносяться до самоврядування повинні відображатися в реальних можливостях виконання державних завдань.
Бюджетний кодекс надає органам місцевого самоврядування право здійснювати довгострокову програму соціально-економічного розвитку на власний розсуд. Мова йде про механізм формування та виконання бюджету розвитку місцевого самоврядування. Ресурси з цього бюджету спрямовуються на розбудову місцевої соціальної та виробничої інфраструктури (доріг, сфери обслуговування тощо).
Видатки розвитку – це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, таких як фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови національної економіки, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.
З бюджету розвитку повинно фінансуватись розширене відтворення всіх сфер діяльності окремих територій.
Основними принципами бюджету розвитку є:
• тісний зв’я¬зок з поточним бюджетом;
• зміна бюджетних пріоритетів;
• виконання в міру надходження коштів;
• напрями використання бюджету розвитку;
• капітальні вкладення на розвиток виробництва;
• витрати на капітальний ремонт.
Бюджет розвитку витрачає кошти на розвиток інфраструктури(громадські споруди, обладнання, викуп земельних ділянок). Розвиток інфраструктури стосується публічних інвестицій (шляхів, водозливів, водогону та каналізації, очисних споруд, зовнішнього освітлення, утилізації твердих побутових відходів, нових транспортних маршрутів).
Підготовка бюджету розвитку включає підготовку переліку проектів, потім їх порівнюють один з одним. За мірою фінансування і виконання проектів, до переліку додають нові програми, і процес повторюється.
Інвестиційні проекти плануються і здійснюються на перспективу. Бюджет розвитку дозволяє органам влади планувати далеко наперед порівняно з поточним бюджетом, що дозволяє заощаджувати кошти на великі програми або розприділяти на них більш рівномірно на період у кілька років.
Органи місцевого самоврядування потребують план розвитку інфраструктури. Бюджет розвитку перелічує лише програми і обладнання, які треба здійснити або купити протягом бюджетного року, а також джерела їх фінансування. Бюджет розвитку не перелічує програми, які заплановано розпочати пізніше, ніж за один рік.
План розвитку інфраструктури змушує органи місцевого самоврядування заглядати наперед, аналізувати свої майбутні потреби і планувати майбутні проекти. План розвитку інфраструктури змушує посадових осіб замислюватись над майбутніми потребами в інвестиціях, цей план змушує їх розглядати, порівнювати і визначати пріоритетність програми, таким чином формуючи і громадську думку щодо пріоритетів. Перший рік плану потім включають як інвестиційну частку бюджету.
Планування видатків місцевих бюджетів відбувається за допомогою таких методів: нормативного, розрахунково-аналітичного, балансового, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання, програмно-цільового.
Реформування бюджетної системи в Україні передбачає вдосконалення практики бюджетного планування через застосування сучасних методик та прогресивних підходів, підтверджених зарубіжним досвідом. Одним із таких підходів є програмно-цільовий метод бюджетного планування.
У Бюджетному кодексі України в статті 20 передбачено застосування програмно-цільового методу на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів. Основною метою програмно-цільового методу в бюджетному процесі є встановлення безпосереднього зв’язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їхнього використання. Центральним елементом його є бюджетні програми.
Отже, місцеві бюджети - це важлива фінансова категорія, основою якої є система фінансових відносин між місцевими та державним бюджетами, а також усередині місцевих бюджетів. Через місцеві фінанси суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізі, тобто між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення.
Список використаних джерел:
1. Бюджетний кодекс України: станом на 8 липня 2010 р. / Верховна Рада України, - 2010.
2. Європейська хартія про місцеве самоврядування, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії про місцеве самоврядування» від 15.07.97 №452/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997.– №38.– 249 с.
3. Місцеві фінанси: практикум: навчальний посібник/Мирослав Кульчицький. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. – 301 с.
4. Місцеві фінанси: навчальний посібник/Л.О. Омелянович, В.С. Левченко, О.В. Хістєва, Д.В. Фірсов, О.О. Якубовська/Міністерство освіти і науки України, Донец. нац. Ун-т ек. і торгівлі ім. Т-Баран.-Донецьк: [Дон НУЕТ], 2011 – 252 с.
