УДК 336
© Ожаровський О.І., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-48с
Рейтингові агентства і фінансова криза 2008-2009 рр.
Кредитний рейтинг - судження щодо кредитоспроможності емітента- позичальника. Кредитні рейтинги, як правило, є одним з основних інструментів, що використовуються менеджерами та кредиторами при прийнятті своїх інвестиційних рішень. Рейтинг не дає вказівки щодо інших аспектів, необхідних для інвестиційних рішень, такі як ліквідність ринку або коливання цін. Як наслідок, облігації з тим же рейтингом можуть мати різну ринкову вартість.
У Сполучених Штатах і Європі помилки та зловживання у діяльності рейтингових агентств вважають як одними із ключових причин становлення глобальної фінансової кризи. Вони стали предметом пильної уваги, що породило пропозиції для радикальних реформ.
Ринок рейтингових агентств є дуже концентрованим, з трьома компаніями (Standard and Poor's, Fitch і Moody 's) домінують на ринку в більшості країнах. Це може бути пов'язано з високими бар'єрами входу на ринок, що випливають із капіталу та широтою охоплення в багатьох країнах рейтингових агентств протягом довгого часу, а також визнання їх в Сполучених Штатах національно визнаних статистичних організацій рейтингу (NRSROs).
Кредитно-рейтингові агентства жорстко критикують за їх роль у надмірному зростанні ринку цінних паперів, що забезпечені активами, що потім переросло в основний каталізатор фінансової кризи. На початку 2007 року відбулося значне зниження оцінок боргів, підкріплених активами, тими же рейтинговими агентствами. Почалися масові дефолти за цими боргами, що перейшло і на інші фінансові ринки.
Існувала думка, що ціни на житло зростатимуть як і завжди, а позичальники, яким давалась бездоганна оцінка, завжди будуть платоспроможними. Однак бульбашка лопнула, а рейтингові агентства підірвали власну репутацію, яка й досі не є відновлена.Рейтинги корпоративних боргів базуються на загальнодоступній, публічній інформації, що завірена аудитором. Щодо облігацій,то рейтингові агентства не зобов'язані виконувати аудит для оцінки точності інформації і часто покладаються на запевнення і гарантії від емітентів з приводу якості даних, які згодом виявилися недостовірними.
Хоча невдачі пов’язані із завищеними оцінками боргів, що підкріплені активами були в центрі уваги критики рейтингових агентств, ця проблема не є нова. Рейтингові агентства вже давно звинувачують у тому, що повільно реагують на ринкові події. Приклади включають їх нездатність передбачати серйозні фінансові проблеми емітентів (такі як дефолт Аргентини) і банкрутства корпорацій (Enron, WorldCom, Parmalat). У більш широкому сенсі, деякі ЗМІ вказують на низьку інформаційну цінність рейтингових агентств, і що зміни в рейтингах повільно реагують на ринкові зміни.
Хоча належного консенсусу між країнами щодо внесення змін щодо регулювання рейтингових агентств не було досягнуто (після фінансової кризи), проте деякі реформи були все-таки прийняті:
• Врегулювання конфліктів інтересів, у тому числі реформи щодо врегулювання конфліктів між рейтинговими агентствами.
• Підвищення якості рейтингової методології, особливо для структурованого фінансування.
• Підвищення прозорості та розкриття інформації про емітентів боргу.
• Введення прямого контролю з боку уряду, щоб замінити саморегулювання.
© Ожаровський О.І., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-48с
Рейтингові агентства і фінансова криза 2008-2009 рр.
Кредитний рейтинг - судження щодо кредитоспроможності емітента- позичальника. Кредитні рейтинги, як правило, є одним з основних інструментів, що використовуються менеджерами та кредиторами при прийнятті своїх інвестиційних рішень. Рейтинг не дає вказівки щодо інших аспектів, необхідних для інвестиційних рішень, такі як ліквідність ринку або коливання цін. Як наслідок, облігації з тим же рейтингом можуть мати різну ринкову вартість.
У Сполучених Штатах і Європі помилки та зловживання у діяльності рейтингових агентств вважають як одними із ключових причин становлення глобальної фінансової кризи. Вони стали предметом пильної уваги, що породило пропозиції для радикальних реформ.
Ринок рейтингових агентств є дуже концентрованим, з трьома компаніями (Standard and Poor's, Fitch і Moody 's) домінують на ринку в більшості країнах. Це може бути пов'язано з високими бар'єрами входу на ринок, що випливають із капіталу та широтою охоплення в багатьох країнах рейтингових агентств протягом довгого часу, а також визнання їх в Сполучених Штатах національно визнаних статистичних організацій рейтингу (NRSROs).
Кредитно-рейтингові агентства жорстко критикують за їх роль у надмірному зростанні ринку цінних паперів, що забезпечені активами, що потім переросло в основний каталізатор фінансової кризи. На початку 2007 року відбулося значне зниження оцінок боргів, підкріплених активами, тими же рейтинговими агентствами. Почалися масові дефолти за цими боргами, що перейшло і на інші фінансові ринки.
Існувала думка, що ціни на житло зростатимуть як і завжди, а позичальники, яким давалась бездоганна оцінка, завжди будуть платоспроможними. Однак бульбашка лопнула, а рейтингові агентства підірвали власну репутацію, яка й досі не є відновлена.Рейтинги корпоративних боргів базуються на загальнодоступній, публічній інформації, що завірена аудитором. Щодо облігацій,то рейтингові агентства не зобов'язані виконувати аудит для оцінки точності інформації і часто покладаються на запевнення і гарантії від емітентів з приводу якості даних, які згодом виявилися недостовірними.
Хоча невдачі пов’язані із завищеними оцінками боргів, що підкріплені активами були в центрі уваги критики рейтингових агентств, ця проблема не є нова. Рейтингові агентства вже давно звинувачують у тому, що повільно реагують на ринкові події. Приклади включають їх нездатність передбачати серйозні фінансові проблеми емітентів (такі як дефолт Аргентини) і банкрутства корпорацій (Enron, WorldCom, Parmalat). У більш широкому сенсі, деякі ЗМІ вказують на низьку інформаційну цінність рейтингових агентств, і що зміни в рейтингах повільно реагують на ринкові зміни.
Хоча належного консенсусу між країнами щодо внесення змін щодо регулювання рейтингових агентств не було досягнуто (після фінансової кризи), проте деякі реформи були все-таки прийняті:
• Врегулювання конфліктів інтересів, у тому числі реформи щодо врегулювання конфліктів між рейтинговими агентствами.
• Підвищення якості рейтингової методології, особливо для структурованого фінансування.
• Підвищення прозорості та розкриття інформації про емітентів боргу.
• Введення прямого контролю з боку уряду, щоб замінити саморегулювання.
