УДК 336
© Возіян Ю.С., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-61з
Кредитні відносини та їх вплив на захист інтересів учасників і кредиторів банку
Забезпечити реальний захист прав вкладників і кредиторів банку без створення законодавчих гарантій та юридичних умов захисту прав кредитодавців, тобто банків, дуже проблематично чи навіть неможливо. Правові засади надання, використання і повернення банківського кредиту мають ґрунтуватися на поєднанні інтересів банку, його учасників, вкладників і позичальників з урахуванням загальнодержавних інтересів. Їх узгодження неможливе без системного регулювання кредитних відносин, установлення підвищеної відповідальності позичальника за своєчасне і повне повернення банківського кредиту[2, с. 401].
Належне виконання зобов’язань передбачає, що сторони, які беруть участь у правовідносинах, виконують належним чином покладені на них обов’язки у точній відповідності до чинного законодавства.
Одним із способів змусити одну з договірних сторін забезпечити виконання зобов’язання перед іншою є неустойка. Неустойкою визнається певна грошова сума, визначена законом або договором, яку боржник зобов’язаний сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема у разі прострочення виконання зобов’язання. Неустойка може бути договірною — вона встановлюється безпосередньо в нормах договору, укладеного між сторонами або такою, що базується на законі (законною), тобто встановленою в нормативному порядку — в законі чи іншому правовому акті[1, с. 390].
Таким чином, по суті неустойка є грошовим зобов’язанням боржника перед кредитором за невиконання або неналежне виконання як договірних, так і позадоговірних зобов’язань. Тому необхідною умовою для стягнення неустойки є факт наявності цивільно-правового зобов’язання. Наявність договору є обов’язковою умовою в тих випадках, коли вимога про стягнення неустойки ґрунтується тільки на договорі. Неустойка, передбачена лише Законом, підлягає стягненню з боржника в усіх випадках наявності зобов’язання, незалежно від підстав його виникнення, за умови дотримання всіх інших умов обґрунтованості стягнення[3, с. 115].
Отже, за невиконання або неналежне виконання кредитоодержувачем своїх зобов’язань щодо повернення кредиту і сплати процентів кредитодавець може стягнути з нього неустойку, передбачивши її розмір, порядок, спосіб та умови стягнення у кредитному договорі або згідно із законом, наприклад, із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996 р.
Список використаних джерел:
1.Банківський менеджмент: Навч. посібник / О. Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко. — К.: Основи, 2007. — 671 с.
2.Дзюблюк О. В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. — К.: Поліграфкнига, 2000. — 512 с.
3.Киселев В. В. Управление банковским капиталом (теория и практика). — М.: Экономика, 1997. — 256 с.
© Возіян Ю.С., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-61з
Кредитні відносини та їх вплив на захист інтересів учасників і кредиторів банку
Забезпечити реальний захист прав вкладників і кредиторів банку без створення законодавчих гарантій та юридичних умов захисту прав кредитодавців, тобто банків, дуже проблематично чи навіть неможливо. Правові засади надання, використання і повернення банківського кредиту мають ґрунтуватися на поєднанні інтересів банку, його учасників, вкладників і позичальників з урахуванням загальнодержавних інтересів. Їх узгодження неможливе без системного регулювання кредитних відносин, установлення підвищеної відповідальності позичальника за своєчасне і повне повернення банківського кредиту[2, с. 401].
Належне виконання зобов’язань передбачає, що сторони, які беруть участь у правовідносинах, виконують належним чином покладені на них обов’язки у точній відповідності до чинного законодавства.
Одним із способів змусити одну з договірних сторін забезпечити виконання зобов’язання перед іншою є неустойка. Неустойкою визнається певна грошова сума, визначена законом або договором, яку боржник зобов’язаний сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема у разі прострочення виконання зобов’язання. Неустойка може бути договірною — вона встановлюється безпосередньо в нормах договору, укладеного між сторонами або такою, що базується на законі (законною), тобто встановленою в нормативному порядку — в законі чи іншому правовому акті[1, с. 390].
Таким чином, по суті неустойка є грошовим зобов’язанням боржника перед кредитором за невиконання або неналежне виконання як договірних, так і позадоговірних зобов’язань. Тому необхідною умовою для стягнення неустойки є факт наявності цивільно-правового зобов’язання. Наявність договору є обов’язковою умовою в тих випадках, коли вимога про стягнення неустойки ґрунтується тільки на договорі. Неустойка, передбачена лише Законом, підлягає стягненню з боржника в усіх випадках наявності зобов’язання, незалежно від підстав його виникнення, за умови дотримання всіх інших умов обґрунтованості стягнення[3, с. 115].
Отже, за невиконання або неналежне виконання кредитоодержувачем своїх зобов’язань щодо повернення кредиту і сплати процентів кредитодавець може стягнути з нього неустойку, передбачивши її розмір, порядок, спосіб та умови стягнення у кредитному договорі або згідно із законом, наприклад, із Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996 р.
Список використаних джерел:
1.Банківський менеджмент: Навч. посібник / О. Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко. — К.: Основи, 2007. — 671 с.
2.Дзюблюк О. В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. — К.: Поліграфкнига, 2000. — 512 с.
3.Киселев В. В. Управление банковским капиталом (теория и практика). — М.: Экономика, 1997. — 256 с.
