Стратегічні орієнтири » Чинники формування інститутів фінансового ринку » Корчук М.І. Ринок фінансових послуг як інституційна основа ринкової економіки
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1469
  • Автор: Admin
  • Дата: 23-12-2011, 18:15
 (голосов: 0)
23-12-2011, 18:15

Корчук М.І. Ринок фінансових послуг як інституційна основа ринкової економіки

Категорія: Чинники формування інститутів фінансового ринку

УДК 336
© Корчук М.І., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с

Ринок фінансових послуг як інституційна основа ринкової економіки

Фінансовий ринок опосередковує рух реальних фінансових ресурсів, об'єктом обміну на ньому виступають фінансові активи, які є однією з форм реалізації фінансових інструментів. Таким чином, фінансовий ринок можна визначити як сукупність суспільно-економічних відносин, що виникають із приводу купівлі і продажу фінансових активів. Із допомогою фінансових активів здійснюється передача фінансових інструментів від тих, хто має її надлишок, тобто від інвесторів, до тих, хто відчуває їх дефіцит, тобто до емітентів фінансових активів. [1]
Формування ринку фінансових активів в Україні має позитивне значення для грошово-кредитної політики. Використання фінансових активів на грошовому ринку зменшить потребу в зростанні грошової маси, якісно вплине на її структуру, одночасно забезпечуючи підвищення рівня монетизації економіки.
Стан ринку фінансових послуг безпосередньо залежить від ступеня розвитку фінансових інституцій, до яких відносять: страхові, фінансові, лізингові, факторингові, колекторські компанії, банки, кредитні спілки, ломбарди тощо. Загальний стан фінансового забезпечення трансформаційних зрушень в економіці країни перебуває у прямій залежності від обсягу ресурсів, які концентруються у вищевказаних установах.
Закономірно, що становлення ринкових відносин в Україні супроводжується формуванням і розвитком саме тих сегментів фінансової системи, котрі властиві ринковій економіці. В цьому аспекті ринок фінансових послуг є органічною складовою фінансової системи держави, що вирізняється як організаційною формою прояву, так і інституційною специфікою. Авторами розкрито теоретико-концептуальні засади ринку фінансових послуг у контексті формування інституційних основ ринкової економіки. Доведено, що базовою умовою ефективного функціонування ринкової економіки є якісно високий рівень розвитку її інституційної структури. [4]
Розвиток інфраструктури фінансового ринку України повинен бути побудований за міжнародними стандартами, але з урахуванням специфіки нашої країни.
Для розбудови інфраструктури таких сегментів фінансового ринку, як грошовий і кредитний ринок, необхідно посилити ринкові процеси в регіонах та роль у них місцевих органів самоврядування, активізувати створення стабільного і сприятливого для їх розвитку законодавства, здорового конкурентного середовища, сприяти поверненню довіри з боку населення і суб’єктів підприємницької діяльності; при підтримці з боку держави розвивати мережу філій і активізувати інвестиційну діяльність банків та інших фінансово-кредитних установ, що найбільш пристосовані до інвестиційної діяльності, створити спеціальну банківську установу, основною метою якої було б питання довгострокового кредитування.
Зупинимося на аналізі та оцінці інституційного елемента інфраструктури фінансового ринку, а саме: особливостях територіальної організації існуючих банківських і небанківських фінансових інститутів та контрактних фінансових посередників; визначимо соціально-економічні чинники, що повинні, згідно зі світовим досвідом, обумовлювати появу нових видів фінансових посередників у системі фінансового ринку України. [3]
Якщо оцінювати територіальне поширення фінансових установ в Україні, стає зрозумілим, що з урахуванням розгалуженої мережі філій та відділень абсолютне лідерство буде за банківськими установами, які, образно кажучи, знаходяться «найближче» до інвестора. Банки в Україні як найбільш розвинуті ринкові інститути можуть стати провідною складовою інвестиційної інфраструктури через яку відбуватиметься взаємозв'язок структурно-інвестиційної політики уряду і грошово-кредитної політики НБУ.
У небанківському фінансовому секторі України найбільш важливими інституційними інвесторами є інвестиційні фонди, страхові організації та недержавні пенсійні фонди. В основі діяльності страхових компаній та пенсійних фондів лежить соціальна складова, саме за допомогою соціальної спрямованості вони залучають кошти.
Велике значення має також надходження венчурного (або ризикового) капіталу, який тісно пов'язаний з фінансуванням інновацій та науково-технічним прогресом. До ризикових інституційних інвесторів можемо віднести також довірчі товариства та факторингові компанії, їх діяльність пов'язана з високим ступенем ризику, проте вони можуть приносити своїм вкладникам найбільші за розміром доходи серед усіх інших інституційних інвесторів.
Дуже динамічно в останні роки в Україні розвиваються кредитні спілки. Розширення обсягів кредитування та залучення депозитів кредитними спілками відбувалося на фоні зниження вартості позик та підвищення дохідності депозитних рахунків членів кредитних спілок, тоді як банківські депозити стали менш дохідними. Популярність кредитних спілок обумовлюється більш спрощеною процедурою отримання кредиту, зокрема іпотечного, у порівнянні з банківськими установами та ставками, вищими ніж депозитні ставки у банках. В той же час розвитку кредитних спілок перешкоджають такі фактори як недостатність загальної інформації про механізми і принципи діяльності кредитних спілок, низький рівень довіри населення до фінансових установ подібного роду, нижчий рівень прозорості діяльності кредитних союзів у порівнянні з банківськими установами. [2]
Ефективний розвиток небанківських фінансових інститутів в Україні залежить передусім від належного інституційного та правового забезпечення. На рівні законодавчого забезпечення першочерговими завданнями є завершення процесу формування нормативно-правової бази щодо небанківських фінансових посередників, діяльність яких регулюється нормативними актами Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг; вдосконалення процедури банкрутства; визначення чіткого переліку фінансових установ, які відносяться до небанківських фінансових посередників і діють на ощадно-договірній основі.
Таким чином, можна стверджувати, що розширення фінансового ринку, активний розвиток операцій із такими ринками зумовили виникнення фінансових інститутів як професійних фінансових посередників. І в сучасних умовах ефективне функціонування фінансового ринку не можливе без ефективних фінансових інститутів.
Література:
1. Базилевич В.Д. Розвиток фінансового ринку в сучасних умовах // Фінанси України. - 2009. - №12. - С. 5-10.
2. Герасимчук З.В., Подерня-Масюк Ю.А. Небанківські інвестиційні інститути: проблеми та перспективи розвитку. [Електронний ресурс] http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_oif/2009_6_2/7.pdf
3. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.
4. Юрій C.І., Луцишин О.О.// Фінанси України . – 2010 .– N11 . – С.48-59.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Ноябрь 2019 (17)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
Ноябрь 2018 (49)
^