Стратегічні орієнтири » Поступ сучасних ідей в управлінні » Буяр К. Основні теорії організацій
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2503
  • Автор: lvivka
  • Дата: 26-12-2011, 21:00
 (голосов: 1)
26-12-2011, 21:00

Буяр К. Основні теорії організацій

Категорія: Поступ сучасних ідей в управлінні

Буяр К.

Основні теорії організацій

Адміністративна теорія Анрі Файоля

А. Файоль прагнув розробити принципи організації, які б можна було застосувати на всіх рівнях управління.
Щоб працювати ефективно, організація повинна мати:
• чіткі цілі;
• один центр підпорядкування (єдність управління);
• один відділ управління (єдність контролю);
• чіткі лінії інстанцій, за якими здійснюються розпорядження (скалярний ланцюг підпорядкування від верхніх ешелонів ієрархії до її нижчих ланок);
• рівність прав і обов'язків;
• раціональний розподіл праці і логічне угрупування завдань за підрозділами, відділами та адміністративними секторами вищої ланки;
• чітке визначення відповідальності за результати діяльності і такі встановлені офіційні відносини, щоб кожен в організації знав свою роль та становище в колективі;
• сприятливі можливості для прояву ініціативи.

„Менеджмент бiльш веселий, творчий,iндивiдуальний,полiтичний та iнтуїтивний вид дiяльностi, нiж про це розповiдається в пiдручниках“.
(Чарльз Хендi)

Тому пропоную наступне пояснення 14 принципів Анрі Файоля на основі афоризмів, жартів та думок:
1. Подiл працi:
„Справжнiм менеджером є той, кому робочого часу цiлком достатньо для виконання всiх покладених на нього задач“.
„Серед американських менеджерiв дiє правило: виконай спочатку всi важливi справи, а потiм – невiдкладні“ .
(Вернер Зiгерт i Лючiя Ланг)
2. Влада i вiдповiдальнiсть:
„Керувати означає стримувати цi здатностi в iнших“.
(Вололимир Голобородько)
3. Дисципліна:
“Я виступаю за свободу слова, лише за тієї умови, що вона знаходиться під жорстким контролем ”
4. Единоначальнiсть:
„Без організації був би хаос i упадок“.
(Теодор Левит)
„Все можливе в органiзацiї починається знизу“.
(Альфред Манн)
5. Еднiсть напрямку дiяльностi:
Яков Бронштейн вивiв наслiдок iз закону гнучкостi: „ Капля песимiзму керiвника здатна розчинити море оптимiзму пiдлеглих“
6. Iнiцiатива:
Адмiнiстративний постулат Паркiнсона:
„Фактичний керiвник зазвичай помовчує“
7. Винагорода:
„Керiвникам дiстаються блага, а рештi - благi побажання“.
( Сереiй Скотнiков)
8. Централiзацiя:
„Керiвника псує не влада, а страх її позбутися“
( Олег Келлер)
9. Iєрархiя управлiння:
„Навiть в iєрархiчному суспiльствi люди можуть бути рiвними на рiвнi iнтелекту“
(Ненсi Клайн)
10. Порядок:
„Керiвникiв вибирають з тих, хто вичерпав свiй список добрих справ ще в минулому життi.“
(Вадим Зверев)
11. Справедливiсть:
Одного разу адмiнiстратор фiрми „Форд Моторс“ прийшов зранку на роботу i побачив, що його робочий стiл порубаний сокирою на куски. Фiрма зразу ж звiльнила цього адмiнiстратора. Справа в тому, що якщо існує конфлiкт мiж пiдлеглими i керiвником, то такий керiвник не потрiбний.
12. Стабiльнiсть:
„Вислiв „ А ми так завжди робили!“ вида бюрократа, а не керiвника“. (Вернер Зігерт i Лючiя Ланг)
13. Корпоративний дух:
„Сильнi люди можуть багато, навiть якщо вони погано органiзованi , но навiть кращi люди мало чого зможуть досягнути при слабому лiдерi“.
(Дiн Аченсон)
„На однiй iндивiдуальностi деколи може триматися цiла органiзацiя“ . (Станiслав Енси Леу)
14. Пiдпорядкування особистих iнтересiв загальним:
„На жаль часто веселкою керує дальтонiк“.
(Генадiй Малкiн)

Через деякий час значний вклад в адміністративну теорію Файоля внесли Лютер Гурік і Ліндалл Урвік, і Мері Паркер Фоллет.
Гулик вивів код POSDCORB, який об'єднує 7 необхідних управлінських функцій: планування (planning), організація (organizing), підбір та розвиток персоналу (staffing), видача розпоряджень (directing), координація (coordinating), інформування (reporting) і бюджетування (budgeting).
Фоллет вперше в 1924 році почала звертати увагу на індивідуальні відмінності працівників та звернула увагу на соціальні групи в організаціях. Для неї робоча група являла собою основу для організації. Гуманна організація роботи і погляд на працівників як партнерів був революційним у її час.


Бюрократична модель Макса Вебера


Вебер перелічив кілька характеристик ідеального типу бюрократії (1978 р.):
• Наявність чіткої ієрархії влади. Завдання в організації розподіляються як "офіційні обов'язки". Кожний вищий підрозділ контролює і перевіряє діяльність підрозділу, розташованого нижче в ієрархи.
• Поведінка службовців на всіх рівнях організації координується писаними правилами.
• Службовці працюють повний робочий день і одержують платню. Кожна посада в ієрархії забезпечується визначеною і фіксованою зарплатою.
• Існує розмежування обов'язків службовців у рамках організації та їхнього приватного життя.
• Жодний із членів організації не володіє матеріальними ресурсами, з якими вони працюють.
Найважливішими цілями бюрократичної організації, на його думку, є порядок, система, раціональність, одноманітність, уніфікація і послідовність. Міжособистісні відносини в організації повинні стати знеособленими і неемоційними і взагалі бути дозволеними тільки тоді, коли вони не заважають виробничим процесам. У зв'язку з цим Вебер говорить про «формалізовану знеособленість».

Теорія організаційного потенціалу


• На початку 70-х рр. професор Ігор Ансофф (США) висунув ряд нових ідей, що стосуються підходів до розуміння і розвитку організаційних структур управління.
• Промислову організацію він розглядає як деяку систему, що здійснює взаємозв'язки з джерелами ресурсів і з зовнішнім середовищем (ринки збуту, конкуренти, уряд тощо).
• Виходячи з цього, виділяється два історично сформовані підходи до формування організаційних структур.
Перший з них структурний— був характерний для довоєнного періоду. Основний наголос у ньому зроблений на внутрішній побудові фірм, поділі функцій і раціоналізації управління. У своїй основі підхід був статичним, тому що не враховував динаміки зміни організаційних структур під впливом зовнішніх факторів.
Другий підхід — динамічний — одержав найбільше поширення після Другої світової війни. Основна увага в ньому зосереджується на аналізі зв'язків фірми із середовищем, у якому вона діє, і з джерелами ресурсів.
У рамках цього підходу аналіз управлінських проблем здійснюється у два етапи:
На першому розглядається фірма в умовах стабільних зовнішніх зв'язків (статичний аспект). Організаційні проблеми, що виникають при цьому, носять оперативний характер.
На другому вивчається вплив на організацію змін зовнішнього середовища (динамічний аспект).
o Організаційні проблеми, що виникають у зв'язку з цим, Ансофф називає стратегічними. Він вважає, що основне завдання вищого керівництва в сучасний період — вирішення стратегічних проблем в умовах зовнішнього середовища, що змінюється.

Честер Бернард

 Згідно Бернарду (1938), організації - це соціальні системи, які складаються з дій двох або більшої кількості людей.
 У своїй книзі «Функції керівника» описував організації як відкриті системи по відношенню до навколишнього світу.
 Його теорії організації виникають і складаються в першу чергу з співпрацi учасників і являють собою системи, кооперації.
 Кожен співробітник представляє собою окремий елемент, який взаємодіє з іншими. В результаті такої взаємозалежності змiни в одному, зачіпають зміни в іншому елементi системи.
В підходах Бернарда можна легко виявити вплив Макса Вебера і його концепції бюрократичної організації. Але Бернард не розглядає організацію як механічну структуру.
 Людина має більше значення, бо система складається з людей.
 Функції управління потрібно теж підстроїти під людину та її потреби.
 Підтримка та функціональна співпраця всередині організації є важливими.
 Приймає структуру класичних теорій, але вважає, що робота організації більше залежить від неформальної структури, чим від формальної.
 Організація має враховувати ставлення працівників до відповідальності. Бернард, спираючись на свій досвід, стверджує, що нижчестоящі працівники не готові приймати на себе відповідальність. Тому він є за вузький діапазон контролю, але сильну ієрархію.

Організаційна теорія Бернарда на основі 5 основних параметрів:
1. Сильна ієрархія та влада;
2. Висока спеціалізація і розподіл робіт;
3. Вузький діапазон контролю;
4. Чіткий поділ на консультуючі посади, та посади, приймаючі рішення;
5. Висока централізація.

Модель організації Катца і Кана

Відкриті соціальні системи


Індивід приймає на себе трудову роль, через яку він пов’язаний з організаційною системою.
Роль – це специфічна модель поведінки, яка притаманна і визнана групою для людини, яка займає відповідну посаду.
Ролі часто обумовлені умовами ключової задачі та її функціями.
Катц і Кан розглядають такі проблеми у рамках своєї концепції:
1. В деякі організаційні ролі можливе лише часткове включення працівника;
2. Не лише керівники, а й колеги діють в якості носіїв соціалізації та передають інформацію про ролі.
3. Прийняття ролей може призвести до важких ролевих очікувань.
4. Чим важчі рольові очікування, тим більш ймовірніше можуть виникнути рольові конфлікти.
5. Децентралізація прийняття рішень може збільшити ефективність громіздких організаційних структур.
6. Велика увага приділяється посадам, що приймають рішення та виконавчим.
Підхід Катца і Кана, завдяки його точному аналізу системи ролей, займає важливе місце у теорії організацій.
Вони піддали сумніву гіпотезу, що працівники без належного контролю можуть виконати свої ролі ефективно.
Ідеї Катца і Кана про необхідність контролю та стимулювання стандартних процесів вказують на класичну базу їх теорії.
На практиці ця теорія виявилися менш ефективною та інноваційною, ніж теорія Лайкерта, яка була створена в той самий час.

Теорія організації Марча, Саймона та Сайерта

Розглядають організацію як систему суб'єктів, які приймають рішення.
Увагу сфокусовано на індивідуальних особливостях людей, які приймають рішення.
Колектив приймає тільки колективні цілі, а особистих у нього бути не може.
Таким чином організація приймає ціль свого керівника. А той в свою чергу намагається досягнути їх, стимулюючи працівників за допомогою грошей, інтересу та схвалення.
Найважливіше значення для роботи організації мають такі два основні рішення:
1. Рішення залишитися в організації чи піти з неї;
2. Рішення прагнути, або не прагнути, до того рівня продуктивності праці, що є прийнятим в організації.

На перших два рішення можуть впливати внутрішні стани людини та фактори ЗСО. Рішення буде прийматися також, дивлячись на винагороду, яка можлива в організації.

Теорії організації, які беруть за основу представлення про “комплексну людину”:

1. Теорії “непередбачених обставин” вцілому, та теорії Гелбрайта і Мінцберга зокрема. Основна увага тут приділяється важкості “світу праці”, при чому при аналізі дазайну робіт в ефективних організаціях враховуються характеристики ситуації.
2. Теорія Вейка – психологічний підхід до феномену організації і формує основні принципи для створення теорії організаційної культури.
3. Теорія організаційної культури, яка грає важливу роль в процесах організаційного розвитку. Особливий інтерес представляють методи, які застосовує дана теорія.
4. Концепція нового соціального менеджменту, який в сфері соціального управління поступово приходить на зміну бюрократичній системі управління.
Неокласична теорія організації

З огляду неокласичної теорії:
1) організація трактується як перетворювач ресурсів у продукцію й описується за допомогою виробничої функції;
2) ринки розглядаються як своєрідні "сигнальні пристрої"', а провідником цих сигналів вважається переважно цінова інформація;
3) передбачається, що обміни (контракти) реалізуються на базі механізму, згідно з яким вибір контрагента з максимальною (для продавця) або мінімальною (для покупця) ціною здійснюється за допомогою ціпової конкуренції як серед продавців, так і серед покупців, а не шляхом індивідуальних торгів.

Інституційній концепції

Організація розглядається, як створювана людьми для більш ефективного використання їхнього особистісного потенціалу. Пов'язані з придбанням потрібних матеріалів і обладнання трансакційпі витрати, у випадку утворення організації, виявляються меншими, ніж при виробництві тієї ж продукції без заснування організації, власне це і пояснює існування підприємств.
Інституційний варіант теорії організації, на відміну від неокласичного, не прогнозує поведінки організації відповідно до існуючої виробничої функції як форми вираження технологічної залежності між витратами факторів виробництва і максимально можливим при відповідній комбінації витрат виходом продукту.
На початку 80-х років одержав розвиток інший напрямок у теорії організації - еволюційний підхід.

В еволюційній теорії організація розглядаєт ься як один із множини об'єктів, які можна уподібнити біологічній популяції. Поведінка підприємства, насамперед, визначається взаєминами між учасниками цієї популяції, а також деякими внутрішніми характеристиками об'єкта, до числа яких у цій теорії відносять стійкі правила прийняття рішень у відповідь на будь-які внутрішні або зовнішні впливи.
Вважається, що за час функціонування організацій в беззупинній взаємодії з "популяцією", у кожної із них формуються певні традиції і управлінська культура, алгоритми реагування на зміну зовнішнього та внутрішнього середовища.
Саме ці правила окреслюють у підсумку обличчя організації, а також відмінність їх поведінки в конкурентній боротьбі.
На думку "еволюціоністів", власне чіткі випробувані правила, а не сліпе прагнення до максимізації прибутку за будь-яких умов і визначають характер прийнятих рішень. Водночас ці правила не є закостенілими, вони теж еволюціонують, відповідно до зміни ділового середовища підприємства, і віддзеркалюють особисті якості керівників організації характер взаємин із партнерами з інших підприємств.
Отже, еволюційна модель організації, на відміну від неокласичної теорії, визнає, що в підприємств немає єдиного критерію оптимальності прийнятих рішень. Цей критерій має чітко індивідуальний характер, відбиваючи не тільки особисті переваги, але й історичний досвід діяльності організації, її успіхів і невдач. Тобто, мова йде не про постійні, як у неокласичній теорії, а про динамічні критерії, які змінюються у певні проміжки часу.

Підприємницька модель організації

Вона трактується як цілісність підприємницької ініціативи і наявних у підприємця ресурсів. Зазвичай, не всі підприємства є підприємницькими, і власне тому підприємницька теорія має більш обмежений об'єкт дослідження, ніж інші види теорії організації.
Так, в основі підприємництва й у центрі діяльності такого підприємства знаходиться особистість підприємця - незалежного, активного, енергійно спрямованого та успіх, схильного до ризику, наполегливого, адаптивного, упевненої в собі людини, що уміє використовувати у своїх цілях суперечливі обставини.

Посилання: теорія організації, бюрократія, ієрархія

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
^