Стратегічні орієнтири » Ринок цінних паперів України 2011 » Дубок В.М. Кредитний дефолтний своп як інструмент управління кредитними ризиками
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2139
  • Автор: Дубок В.М.
  • Дата: 27-12-2011, 21:48
 (голосов: 0)
27-12-2011, 21:48

Дубок В.М. Кредитний дефолтний своп як інструмент управління кредитними ризиками

Категорія: Ринок цінних паперів України 2011

УДК 336
© Дубок В.М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-45с

Кредитний дефолтний своп як інструмент управління кредитними ризиками

Кредитні деривативи являють собою широкий вибір похідних інструментів, які обертаються на позабіржовому ринку та призначені для захисту від кредитного ризику за кредитними контрактами. Серед основних видів кредитних деривативів можна виокремити кредитні дефолтні свопи.
Кредитний дефолтний своп – це фінансовий інструмент, який служить захистом від дефолта, в тому числі по облігаціям. По суті, депозитний своп є механізмом гарантії повернення банківської позики. Фактично банк укладає угоду з гарантом, тобто іншим банком. У даній угоді зазначається, що в разі дефолту з боку позичальника гарант виплачує суму зобов'язань позичальника на користь банку, але банк сплачуе гаранту певну компенсацiю за те, що останнiй бере на себе ризик.
Схема кредитного дефолтного свопа може мати тристоронню угоду, в якій задіяні банк, гарант і позичальник. Перша сторона отримує свого роду страховку і називається «покупцем захисту», друга сторона забезпечує цей захист , і отримала назву «продавця захисту». Третя ж сторона виступає позичальником, який може збанкрутувати чи відмовитись від погашення позики. Таким чином, покупець свопа переклдає свій ризик по виданому кредиту на продавця свопа, за що і сплачує йому регулярні платежі.
Кредитний дефолтний своп винайдений математиками із інвестиційного банку JP Morgan в 1994 році, коли компанія проводила роботи із створенням інструмента, який би міг вирішити наступні питання:
• знизити ризик по виданим кредитам;
• вивільнити грошові засоби, які знаходились в резервах під сумнівну заборгованість;
• та застрахувати дешевше кредити, чим це міг би позволити традиційний страховий поліс.
В 1997 році була укладена перша угода з використанням кредитного дефолтного свопа. Компанія JP Morgan за допомогою дефолтного свопа застрахувала 300 кредитів на загальну суму 9,7 млрд. дол.
Даний фінансовий інструмент став деякою мірою проривом в банківській справі, оскільки раніше єдиним способом страхування кредитних ризиків було формування резервів. Тобто для виконання регулятивних норм необхідно було фактично «заморожувати» частину активів в резервах. Покупка кредитного дефолтного свопа дозволяла банкам продати ризик по активу, не продаючи активи, знизити резерви і при цьому, бути захищеним від дефолта позичальника. Виникнення дефолтного свопа дало можливість інвестувати кошти в ризикові ринки. Ринок кредитних дефолтних свопів ріс стрімкими темпами і в 2000р. перевищив 100млрд.$, в 2004р. досяг 6,4 трлн.$. А в 2008р. оборот кредитних деривативів перевищував вже 62 трлн.$, перевищивши об’єм світового ВВП на 17трлн.$.
Однак даний інструмент не визнаний офіційно страхуванням, і тому не піддається регулюванню з боку страхових контролюючих органів. На відміну від страхування, продавці свопів не створюють резерви на випадок дефолта. На думку багатьох економістів, саме неконтрольоване розповсюдження кредитних дефолтних свопів призвело до глобальної фінансової кризи . Так Мартин Маєр, фахівець банківської справи, стверджував, що позабіржові деривативи, створені та розповсюджені за «зачиненими дверима», слугують джерелом необмеженого лівереджа (фінансування інвестицій за рахунок позик), що може призвести нестабільність у світову фінансову систему. Називаючи кредитні деривативи «найнебезпечнішими інструментами», вчений вважав, що ні банки, ні банківські контролюючі органи не знають точно як ними управляти.
В 2010 – 2011 рр. були спроби зробити даний ринок більш регульованим, а саме, німецький фінансовий регулятор BaFin заборонив непокриті короткі продажі кредитних дефолтних свопів між країнами єврозони, фінансовий регулятор США намагався прйняти закон, який зобов’язував створювати забезпечення при угодах з кредитними деривативами. Але такі міри не були підтримані великими банками. Деякі вчені пропонують створити єдиний кліринговий центр, який би сприяв оперативному надходженню кінцевого держателя кредитного ризику і погашення зобов’язань.
Отже, можна зробити висновки що, кредитні деривативи є інноваційними фінансовими інструментами, які дають змогу ефективніше управляти кредитними ризиками банків. Дані фінансові інструменти мають значні перспективи розвитку та використанні в Україні, однак ефективність їхня застосування залежатиме від створення відповідного ризику. Для цього у вітчизняному законодавстві необхідно передбачити можливість обігу в Україні кредитних деривативів та створити необхідну інфраструктуру. Але не слід забувати про ряд недоліків даних фінансових інструментів, а саме високий рівень ризикованості та низька їхня ліквідність.
Список використаних джерел:
1. Лаврушин О.И. Банковский менеджмент: Учебник / О.И. Лаврушин. – 2-е изд. – М.: КНОРУС, 2009. – 560с.
2. Шаврук В.В. Кредитный дефолтный своп как інструмент хджирования кредитного риска, Киев, 2009.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
^