Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2011 » Шкрамко А. Форвардні угоди на ринку цінних паперів: переваги та недоліки
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2413
  • Автор: Andriyna
  • Дата: 29-12-2011, 10:35
 (голосов: 0)
29-12-2011, 10:35

Шкрамко А. Форвардні угоди на ринку цінних паперів: переваги та недоліки

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2011

УДК 336
© Шкрамко А., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-46с

Форвардні угоди на ринку цінних паперів: переваги та недоліки


Ринок форвардних валютних контрактів є невід'ємною складовою світового валютного ринку від початку 80-х років. Уперше форвардні угоди почали використовувати лондонські банки в міжбанківських операціях із євровалютами.

Необхідність використання форвардних угод була обумовлена пошуком захисту від ризику зміни вартості базового активу. Укладаючи угоду сьогодні, сторони фіксують для себе майбутню вартість базового активу, причому така фіксація є взаємовигідною, оскільки сторони виходять із різних очікувань щодо динаміки курсу (вартості) базового інструменту. Хоча форвардні угоди допускають можливість переуступки права вимоги третій стороні, однак на практиці це відбувається вкрай рідко через те, що обсяг операції та її умови, зокрема щодо строку розрахунку, обрані таким чином, що задовольняють конкретні сторони угоди, але можуть не влаштовувати третю сторону.

Укладення форвардного контракту означає, що одна сторона (продавець) бере на себе зобов'язання здійснити поставку певної кількості фінансових чи матеріальних активів на певну дату, зафіксовану в контракті, але віддалену значним проміжком часу від дати укладання угоди, а інша сторона (покупець) зобов'язується прийняти поставку за обумовленою ціною. Отже, всі умови форвардної угоди визначаються контрагентами в момент її укладання, тобто наперед.

Особливість угоди з відстроченим придбанням цінних паперів полягає в різниці у часі укладання угоди та передачі цінних паперів покупцеві. Тривалість періоду між моментом укладання угоди та передачі цінних паперів встановлюється кожною біржею залежно від їх виду. За цей період часу контракт може продаватись кілька разів, аж поки не буде вичерпано його термін дії. Терміни форвардних угод стандартизовані та, як правило, не перевищують 12 міс.; найбільш поширеними є угоди на 1, 2, 3, 6, 9 та 12 міс. На практиці ці періоди позначаються 1М, 2М, 3М та ін.

Об’єктом торгівлі при форвардних угодах, як правило, є товари, цінні папери.
Як свідчить досвід, за мірою становлення ринкових відносин обсяги форвардних угод зростають і, як правило, домінують на фондовому ринку.

Однак, при укладанні угоди з відстроченою передачею, існує ціновий ризик, оскільки ціна на цінні папери з передачею у майбутньому може змінитися, що спричинить фінансові втрати одного з контрагентів.
У ринкових умовах, у разі виникнення такої ситуації, втрати від зміни у ціні є однаковими як для продавця, так і для покупця. Однак, в умовах формування ринкових відносин, які супроводжуються високим рівнем інфляції, фінансові втрати від зміни у цінах завжди має продавець. У цьому зв’язку товарні біржі передбачають у Правилах біржової торгівлі систему заходів по страхуванню від цінового ризику.
При форвардних угодах існує також і ризик не передачі цінних паперів в обумовлені строки. Такі ситуації можуть виникати у двох випадках.

По-перше, це пов’язано із специфікою випуску цінних паперів. Випуск та передача цінних паперів можуть бути менших обсягів, інших параметрів або взагалі не здійснюватися, оскільки цінні папери можуть бути не випущені.

По-друге, коли при укладанні форвардної угоди продавець початково не передбачає здійснювати передачу цінних паперів. Мета такої угоди полягає у прагненні продавця одержати авансування, яке використовується як безкоштовний кредит з боку покупця.

Для зниження ризику контрагентів при укладанні угод на випущені цінні папери з відстроченою передачею застосовують систему так званих "особливих умов”. Вони можуть, до певної міри, страхувати ризики, при цьому не змінюючи сутності форвардних угод.

Світовий досвід свідчить, що ціна під час укладення форвардного контракту встановлюється у центральному місці, через електронну систему, за участю брокера або через прямі переговори між постачальником та клієнтом. Найпоширенішим методом є проведення прямих переговорів між покупцем та продавцем.
На устояних форвардних ринках частка невиконаних форвардних контрактів є невисокою, особливо серед учасників. Тому ціни можуть вважатись надійними та тим самим значно покращуватиметься процес планування як виробників, так і споживачів. Чим більший коефіцієнт недотримання зобов’язань або чим вищий коефіцієнт спорів за контрактами, тим нижча кредитоспроможність форвардних цін та тим більше будуть дисконтуватися форвардні ціни учасниками ринку. Це дисконтування цін може відбуватися на рівні виробник – покупець та на рівні комерційних учасників, коли укладаються угоди з іншими комерційними учасниками.
В умовах форвардного контракту можуть передбачатись штрафні санкції за його невиконання. Контрагент може вибрати сплату штрафу при певній ситуації на ринку, тому теоретично не існує гарантій виконання форвардного контракту.

Значення форвардного ринку:
=> для рядового учасника ринку (продавця або покупця певних фінансових чи матеріальних активів) - ринок форвардних угод дає змогу спланувати свої майбутні грошові надходження чи витрати і знати їх точну величину незважаючи на зміни в ринковій кон'юнктурі;
=> для виробника - гарантований продаж продукції у визначений момент у майбутньому за наперед обумовленою ціною;
=> для покупця - гарантоване надходження продукції в потрібний для нього момент і з наперед визначеними грошовими витратами на її придбання;
=> для професійних учасників фінансового ринку форвардні угоди - специфічний сегмент ринку строкових угод зі специфічними характеристиками, який збільшує їх можливості на ринку фінансових операцій. Професійні учасники фінансового ринку, як правило, отримують прибутки при проведенні операцій і на ринку поточних операцій, і на ринку строкових угод, оскільки вони мають високу професійну підготовку та інтуїцію. Крім того, кожна окремо взята фінансова операція, яка проводиться ними, лише маленька часточка великої кількості фінансових операцій, часто протилежних за змістом, диверсифікованих за строками, обсягами та іншими характеристиками.

Основним питанням при укладенні форвардного валютного контракту є рівень обмінного курсу, який визначається на дату угоди і за яким операція купівлі-продажу валюти буде здійснена на дату валютування. Щоб не втратити значних коштів на форварді, учасникам бажано мати прогноз зміни валютних курсів і враховувати вплив відповідних чинників на процес формування форвардних валютних курсів.

Переваги форвардних контрактів перед іншими фінансовими інструментами:
1) індивідуальний характер укладення контракту дозволяє досить точно хеджувати ризик визначенням суми угоди і термінів, які відповідають потребам сторін;
2) за форвардними угодами не стягується додаткова плата (комісійні);
3) продавці при форвардних угодах мають змогу диктувати умови угоди, зокрема щодо встановлення ціни базового інструменту, так як діють на позабіржовому ринку;
4) з погляду бухгалтерського обліку не потребують щоденної переоцінки за поточним курсом чи ставками, виконання бухгалтерських проводок форвардного контракту за рахунками відбувається тільки два рази - на дату угоди і на дату платежу;
5) процес щоденної переоцінки фінансових інструментів підвищує коливання прибутку, що в цілому небажано, а форвардні контракти дозволяють цього уникнути.

Недоліки форвардних контрактів:
1) відсутність можливості маневрувати - умова обов'язкового виконання не дозволяє достроково розірвати угоду або замінити її умови, а відсутність вторинного форвардного ринку не дає змоги перепродати контракт, в результаті чого форвардні контракти мають низьку ліквідність, а ризик невиконання зобов'язань за ними досить високий;
2) не є загальнодоступними похідними фінансовими інструментами, оскільки на форвардному ринку існують істотні обмеження, такі як наявність кредитної лінії, високий кредитний рейтинг, постійні фінансові зв'язки між контрагентами, що звужує кількість учасників форвардних ринків.

Список використаних джерел :
Ринок цінних паперів: Підручник / За ред. В.А. Галанова, А.І. Басова. - М.: Фінанси і статистика, 2006.
Чернишук В.Р. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми й перспективи / В.Р. Чернишук, А.П. Данькевич // Фінанси України. – 2008. – № 8. – С. 96-103.
Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2009. - 535 с.
Шевчук Д.А. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2007.

Посилання: форвардні угоди, форварди.

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
Ноябрь 2018 (49)
Октябрь 2018 (175)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
^