Стратегічні орієнтири » Поступ сучасних ідей в управлінні » Костецький Ю.М. Сфери менеджменту
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 6226
  • Автор: kostyan_u
  • Дата: 4-01-2012, 22:37
 (голосов: 1)
4-01-2012, 22:37

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Категорія: Поступ сучасних ідей в управлінні

© Костецький Ю.М., 2011
ЛІБС УБС НБУ

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

1. Суть, принципи та функції операційного менеджменту

В сучасних умовах стає очевидним, що для виживання і збереження довгострокової конкурентоспроможності підприємства повинні постійно адаптувати свою діяльність до умов ринкового оточення. Успіхи чи невдачі вітчизняних підприємств значною мірою зумовлені наявністю чи відсутністю знань специфіки управлінської діяльності.
Операційний менеджмент як окремий вид управлінських дисциплін виник для вирішення проблемних промислових управлінських завдань. Незважаючи на своє промислове походження, операційний менеджмент сьогодні перетворився в ширший та глибший управлінський підхід, ніж просте управління промисловими операціями.
Деякі вивчені публікації, присвячені питанням менеджменту організації, дають змогу припустити, що операційний менеджмент охоплює усю діяльність, яка стосується виробництва (чи переробки) продукції, зазвичай переробки необхідних ресурсів у необхідний товар.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Розвиток будь-якої фірми і рівень її конкурентоздатності у величезному ступені залежать від того, наскільки вдало організоване управління її виробничими ресурсами. Саме в цьому і полягає основна задача операційного менеджменту.
Операційний менеджмент займається розробкою організаційних систем, що забезпечують максимально ефективне використання матеріалів, людських ресурсів, устаткування і виробничих приміщень у процесі виготовлення продукції або надання послуг і управління ними.
Виділяють чотири сфери застосування операційного менеджменту:

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Операційний менеджмент займається удосконаленням виробничої системи, на основі якої виробляється основна продукція чи послуги.
Якщо виробничий менеджмент передбачає проведення операції тільки у виробничій сфері (перетворення початкових матеріалів в продукцію), то операційний менеджмент – це проведення операції в усіх сферах діяльності людини.
Виробничий менеджмент – частина операційного.
Сутність операційного менеджменту виражається у функціях або завданнях, для рішення яких він призначений. Ці функції були сформульовані ще А. Файолем:

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

На сучасному етапі в операційному менеджменті застосовують чотири методи управління:

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Сутність цих методів наступна:
1) організаційні – перш, ніж починати будь-яку діяльність, необхідно все правильно організувати: розробити регламенти, норми, правила. Тобто спочатку потрібно створити фірму, розставити по місцях людей, дати їм завдання, показати, що потрібно робити, й уже після цього керувати людьми;
2) адміністративні – методи владної мотивації. Умовою застосування таких методів є безальтернативність виконання поставлених завдань, мінімальна самостійність виконавців, у результаті чого вся відповідальність лягає на керівника, що віддає розпорядження;
3) економічні – на відміну від адміністративних методів передбачають непрямий вплив на об’єкт керування. Виконавцю вказують тільки цілі й загальну лінію поведінки, а найкращий шлях досягнення поставлених цілей він шукає сам. Ініціатива вигідна для працівника, тому що всіляко заохочується й винагороджується, насамперед, грошовими виплатами. Ці методи керування можуть виявитися обмеженими при керуванні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші є важливим, але не самим головним стимулом до роботи;
4) соціально-психологічні – допомагають формувати сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, виявляють і розвивають індивідуальні здібності кожного працівника.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

2. Фінансовий менеджмент як одна з провідних сфер загального менеджменту

У сучасному економічному житті значно зростає значення ефективного управління фінансами підприємств, що у свою чергу, обумовлює необхідність упровадження фінансового менеджменту в діяльність суб’єктів господарювання.
Щоб вийти із кризової ситуації, в якій опинилися сьогодні підприємства України, потрібні нові, якісні підходи до їхнього виробничого потенціалу й управління фінансами підприємств. Раціональне розв’язання проблеми залежить насамперед від прийняття обґрунтованих фінансових рішень, оскільки саме фінансовий менеджмент передбачає формування, розподіл і раціональне використання фінансових ресурсів.
Отже, в сучасних умовах зростає роль фінансового менеджменту як комплексу взаємопов’язаних управлінських рішень і заходів на різних рівнях управління фінансовими ресурсами.
В Україні практика ефективного фінансового менеджменту знаходиться лише на стадії становлення зіштовхуючись з об’єктивними економічними труднощами, недосконалістю нормативно-правової бази, недостатнім рівнем підготовки фахівців до роботи в кризових економічних умовах. Подальше просування країни по шляху ринкових реформ і подолання кризових економічних тенденцій дозволить повною мірою використовувати теоретичні результати і практичний досвід фінансового менеджменту.
Виступаючи, як складова системи загального менеджменту, фінансовий менеджмент дає змогу збалансовувати фінансові ресурси підприємств відповідно до обраних пріоритетів діяльності, координувати результати та підвищувати ефективність виробничого менеджменту, маркетингу та менеджменту персоналу, формувати високі темпи економічного розвитку, значно підвищувати конкурентоспроможність суб'єктів господарювання і забезпечувати їх стабільний розвиток у довгостроковому періоді.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Фінансовий менеджмент спрямований на зростання фінансових ресурсів, інвестицій та нарощування обсягу капіталу. В загальному вигляді фінансовий менеджмент можна визначити наступною схемою.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Ця схема дає загальне уявлення про фінансовий менеджмент як про механізм управління фінансовими ресурсами, що являє собою систему основних елементів, які регулюють процес розробки та реалізації управлінських рішень в галузі фінансової діяльності підприємства. Кінцева мета такого управління відповідає цільовій функції суб’єкта господарювання – отриманню прибутку. Відомо, що збільшення прибутку можна досягти за рахунок зростання обсягу реалізації або за рахунок зменшення витрат. Фінансовий менеджмент, керуючи рухом капіталу, може спрямувати його на зростання виробничих потужностей, тобто – виручки; керуючи рухом фінансових ресурсів можна використати їх для зниження собівартості продукції і збільшення капіталу.
Поєднуючи погляди різних авторів відносно складових механізму фінансового менеджменту побудовано узагальнену модель механізму фінансового менеджменту, складовими якої є рівні фінансового менеджменту, система забезпечення, методи, функції, принципи, важелі та інструменти фінансового менеджменту.
На відміну від вже існуючих компонентів механізму фінансового менеджменту узагальнену модель доповнено основними функціями та принципами фінансового менеджменту, що є невід’ємними її складовими.
Як система управління фінансовий менеджмент складається з об’єкта й суб’єкта управління.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

У цьому зв’язку слід виокремити такі основні функції фінансового менеджменту:
˗ формування грошових фондів (доходи);
˗ використання цих фондів (видатки);
˗ контроль за їх формуванням і використанням.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Більш детально сутність фінансового менеджменту розкривається через систему його основних завдань, які передбачають:

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Не завжди вдається реалізувати всі перелічені цілі в повному обсязі. Так, максимізація прибутку підприємства будь-якою ціною суперечить таким цілям фінансового менеджменту, як мінімізація ризику та забезпечення фінансової стійкості суб'єкта господарювання.
Основне завдання фінансового менеджера полягає у збалансуванні всієї системи цілей, погодженні пріоритетної на певний момент мети з іншими цілями фінансового менеджменту.

3. Суть, завдання та принципи управління персоналом


Процеси управління людьми здійснювались у всіх цивілізаціях і різних соціумах. Управління персоналом – це специфічна функція управлінської діяльності, головним об’єктом якої є люди, що входять в певні соціальні групи, трудові колективи. Як суб’єкт управління виступають керівники і спеціалісти, які виконують функції управління стосовно своїх підлеглих.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Це системний, планомірно організований вплив через систему взаємопов’язаних, організаційно економічних і соціальних заходів, спрямованих на створення умов нормального розвитку й використання потенціалу робочої сили на рівні підприємства. Планування, формування, перерозподіл і раціональне використання людських ресурсів є основним змістом управління персоналом.
Концепція управління персоналом – система теоретично методологічних поглядів на розуміння та визначення суті, змісту, цілей, завдань, критеріїв, принципів і методів управління персоналом і розробка механізмів їх реалізації в умовах конкретної організації. Загальна концепція конкретизується через кадрову політику та кадрову роботу.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Управління персоналом як цілісна система виконує такі функції:

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Отже, управління персоналом – це і наука, і мистецтво ефективного управління людьми в умовах їх професійної діяльності. Це система принципів, методів і механізмів оптимального комплектування, розвитку й мотивації та раціонального використання персоналу. Управління персоналом повинно відповідати концепції розвитку підприємства, захищати інтереси працівників і забезпечувати дотримання законодавства про працю при формуванні, закріпленні (стабілізації) і використанні персоналу.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Функціональний пов’язаний із: використанням персоналу, що включає професійно-кваліфікаційне і посадове переміщення працівників (управління кар’єрою), створення постійного складу персоналу та робочих місць, покращення морально-психологічного клімату в колективі.
Управління персоналом повинно орієнтуватись на тенденції та плани розвитку організації, досягненні основних її цілей, то вимагає врахування таких аспектів:
˗ довгостроковий розвиток організації;
˗ забезпечення ринкової незалежності;
˗ одержання відповідних дивідендів;
˗ самофінансування розвитку підприємства;
˗ збереження фінансової рівноваги;
˗ закріплення досягнутого.
Виходячи з цього, основним завданням управління персоналом є удосконалення:

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Управління персоналом є складним і складовим компонентом управління організацією. Складним тому, що люди за своїм характером відрізняються від інших ресурсів і вимагають особливих підходів і методів управління.
Специфіка людських ресурсів виражається втому, що, по-перше, люди наділені інтелектом, їх реакція на управління є емоційною, продуманою, а не механічною, а це означає, що процес взаємовідносин є двосторонній; по-друге, люди постійно удосконалюються і розвиваються; по-третє, відносини ґрунтуються на довготерміновій основі, оскільки трудове життя людини може продовжуватись протягом 30-50 років; і останнє, люди приходять в організацію усвідомлено, з певними цілями і мотивами.
Управління персоналом уданий час повинно акцентувати увагу на таких позиціях:
˗ людина – джерело доходу;
˗ вся діяльність організації спрямована на досягнення економічних результатів і одержання прибутку;
˗ успішна робота можлива тільки при забезпеченні організації високопрофесійним штатом працівників, фірма цінна своїми людьми.
На думку багатьох зарубіжних економістів, головним у роботі з людськими ресурсами є:
• використання індивідуальних здібностей працівників відповідно до стратегічних цілей організації, в першу чергу, для оволодіння новою технікою й технологіями;
• інтеграція бажань, потреб і мотивів працівників з інтересами фірми.
Суть управління людськими ресурсами в забезпеченні досягнень цілей організації за рахунок комплектування її виробничим персоналом відповідної компетенції. Стратегія управління людськими ресурсами визначення шляхів розвитку необхідної компетенції всього персоналу і кожного її співробітника зокрема. Іншими словами, управління персоналом – це плани, що використовують можливості зовнішнього середовища для зміцнення і збереження конкурентоспроможності організації за допомогою своїх працівників. Управління людьми є основою управління організації.


4. Маркетинг-менеджмент – серцевина системи бізнесу

Переорієнтація виробництва на споживача, його інтереси й переваги можлива лише за умов насичення ринку та здорової конкуренції. Тому нині підприємствам необхідно налаштовуватись на маркетингову філософію бізнесу, на активну економічну й господарську діяльність з чітко сформованими цілями та адекватно обраними засобами для досягнення цих цілей.
Жодна організація не може існувати заради самої себе. її головне завдання – задоволення потреб тих груп населення, для обслуговування яких вона й була створена. Методи та інструменти маркетингу найкраще підходять для вирішення цього завдання.
Маркетинг – єдина можливість утриматися «на плаву» в бурхливій течії часу. Роль маркетингу в успіхові організації настільки значна, що до нього неможливо підходити вузько спрямовано.
За П. Дойлем, концепція маркетингу на сьогодні є «... серцем системи підприємництва. В економіці, побудованій на принципах конкурентної боротьби, покупці мають можливість вибору між товарами різних компаній. Споживачі бажають придбати товари, пропозиції яких мають найвищу цінність. А цінність товару – функція сприйняття цінності й ціни пропозиції компанії. Відповідно, для того, щоб досягти успіху, компанія повинна запропонувати товар найвищої цінності і якості за нижчою ціною, порівняно з конкурентами. Доки компанія не запропонує конкурентоспроможну ціну і якість товару, вона не зможе розраховувати на отримання прибутку».
Е. Вільямс, президент IBM, на початку 1960-х років так визначив, що являє собою бізнес: «Бізнес – це щось таке, у чого є споживачі». Якщо немає обміну, актів купівлі-продажу, то не може бути й бізнесу, тому що це його фундаментальна частина.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Новий підхід до підприємницької діяльності з’явився на початку 60-х років XX століття після публікації Т. Левіттом у наукових працях Гарвардської школи бізнесу статті «Короткозорість маркетингу», в якій стверджувалося, що найбільш надійною гарантією досягнення цілей підприємства є визначення потреб і побажань обраних груп споживачів цільових ринків і забезпечення необхідного рівня задоволення потреб, ефективнішими, ніж у конкурентів, засобами.
Цей новий підхід до підприємництва, заперечував стару концепцію бізнесу – прагнення до максимізації прибутку за рахунок масового виробництва та інтенсифікації зусиль щодо збуту виробленої продукції.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Концепція сучасного маркетингу як нова філософія бізнесу відображає дотримання підприємством теорії і практики суверенітету споживача: виробляти те, що потрібно споживачеві, й отримувати прибуток за рахунок найповнішого задоволення його потреб.
Виконання цих вимог можливе лише за умови, якщо підприємство досить самостійне в господарському відношенні, а управління його започатковано на гуманних засадах.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Впровадження маркетингу в практику бізнесу передбачає, що бізнес має ставити перед собою такі завдання і проводити таку політику, яка передусім відповідала б потребам споживачів, а вже потім виходила із наявних ресурсів і можливостей.
Бізнесменам доводиться переглядати питання про своїх конкурентів, залучаючи до них і тих підприємців, які претендують на свою частку в сукупному попиті споживачів.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Концепція маркетингу відображає ідею про те, що всі види підприємництва спрямовані на задоволення інтересів споживача.
«Споживач – це той, хто приносить нам свої бажання. Наша робота полягає в тому, щоб виконати це побажання з прибутком і для нас, і для нього».
Л. Бін, американський підприємець
Збільшувати коло своїх споживачів – закон для будь-якого підприємства, яке прагне збільшувати свій капітал і бути результативним на ринку.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Стратегічні пріоритети компанії XXI століття полягатимуть у прискоренні зворотної реакції на зміни, пристосуванні товарів і послуг до вимог споживачів, удосконаленні інформаційних систем і прагненні до більш високих стандартів якості.
Компанії пристосовуються до ринку, задовольняють його потреби і при цьому досягають його стратегічних цілей — конкурентоспроможності, прибутку, окупності власного капіталу і т. ін. Ф. Котлер вважає, що такий симбіоз інтересів притаманний маркетингу і характеризує його як суспільний процес управління, в ході якого окремі особи та групи людей шляхом створення матеріальних цінностей отримують те, чого вони хочуть.
Функції маркетингу – це передусім функції підприємництва, адже вони пов'язані з процесом управління обміном вироблених підприємством товарів і послуг.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Особливої уваги заслуговує реалізація допоміжного маркетингу відносно нових напрямів бізнесу. Тут вирішуються проблеми виходу на нові ринки і створення нової для компанії продукції. В цьому разі маркетинг повинен відіграти дві ключові ролі:
• виявлення нових можливостей. Маркетинг є тією самою функціональною сферою, яка несе відповідальність за виявлення нових можливостей, збір і аналіз відповідної інформації та привернення уваги вищого керівництва компанії до цих нових можливостей;
• рекомендації щодо пропонованих стратегічних дій. Рішення про придбання чи поглинання, про стратегічні альянси, про розподіл та вихід з ринку мають пряме відношення до маркетингу. Важливим фактором незадоволеності і провалу таких дій, як правило, буває відсутність серйозного маркетингового опрацювання подібних рішень.

5. Екологічний менеджмент як екологічно безпечне управління виробництвом

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Екологічний менеджмент можна трактувати як екологічно безпечне управління виробництвом, за якого досягається оптимальне співвідношення між екологічними та економічними показниками.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

В умовах невпинної глобалізації розвитку екологічний менеджмент все більше перетворюється з теоретичних концепцій на реальні механізми управління підприємствами. Однак далеко не всі керівні особи сьогодні володіють необхідним об’ємом знань та кваліфікацією, в результаті чого їх рішення стосовно навколишнього середовища не завжди є ефективними й комплексними, а іноді і взагалі завдають прямих збитків довкіллю.
Тому надзвичайної актуальності сьогодні набуває пошук механізмів прийняття менеджерами різних рівнів ефективних рішень, які би приносили вигоди та позитивні наслідки як підприємствам, так і навколишньому природному середовищу.
Сьогодні існує два ефективні шляхи розв’язання окресленої проблеми – підвищення рівня екологічної освіченості відповідальних осіб та використання новітніх механізмів екологічного ринку.
Запропоновані механізми підвищення ефективності прийняття рішень, що стосуються довкілля, не є взаємовиключними, навпаки, вони мають розвиватися паралельно та використовуватися залежно від їх ефективності.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Таким чином, у процесі прийняття рішень перед відповідальними особами досить гостро постає проблема реалістичної та комплексної оцінки ситуації з урахуванням екологічної складової [2, с. 385].
Проте безпосередньо керівники чи менеджери підприємств досить часто не в змозі її провести, адже для цього потрібні спеціалізовані знання в багатьох галузях.
Тому одним із шляхів підвищення рівня екологічних знань є організація спеціальних екологічних курсів, семінарів та тренінгів для керівників і спеціалістів, що працюють на підприємствах, які в процесі своєї діяльності можуть забруднювати навколишнє середовище. Хоча, безперечно, роль цих заходів у підвищенні екологічної свідомості та освіти управлінців є досить високою й певним чином може сприяти впровадженню екологічних інновацій на підприємствах, все ж таки вони не в змозі надати глибинні й комплексні знання, які потрібні в різних ситуаціях.
Факти свідчать, що не завжди і штатні екологи можуть виконати завдання, які постають перед ними, особливо, якщо підприємства займаються зовнішньоекономічною діяльністю або починають виходити на нові ринки та встановлювати відносини із закордонними партнерами. Окрім того, мати штатного еколога можуть собі дозволити сьогодні лише великі підприємства, а представники середнього та малого бізнесу досить часто покладають виконання обов’язків такого спеціаліста на представників бухгалтерії або відділу кадрів, які є некомпетентними в питаннях охорони довкілля.
Тому, доцільним та ефективним у цій ситуації є використання відповідальними особами широкого кола можливостей, які сьогодні надає ринок екологічних послуг. І, хоча в Україні він ще перебуває на стадії формування, його інфраструктура вже дозволяє проводити екологічний консалтинг, аудит та експертизу з допомогою професіоналів, які зроблять це швидко, якісно і професійно.
У розвинених країнах світу ринок екологічних послуг вже давно сформований й ці сервіси користуються високою популярністю. Це забезпечує розвиток економіки та суспільства.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Серед найбільш популярних та пріоритетних екологічних послуг в Україні є екологічний консалтинг, який являє собою сукупність ряду послуг з оцінки, консультування та розробки пропозицій. До найпоширеніших напрямків екологічного консалтингу можна віднести:
‒ оцінку та експертизу стану підприємства й відповідність його діяльності законодавчим нормам та різним стандартам;
‒ планування природоохоронних заходів та оцінку їх ефективності;
‒ розробку заходів з підвищення ефективності використання на підприємстві матеріальних та енергетичних ресурсів, включаючи вторинні ресурси;
‒ розробку заходів по скороченню на підприємствах викидів забруднюючих речовин і відходів, підвищення системи управління відходами, вибір для конкретних підприємств оптимальних технологій та обладнання природоохоронного призначення.
Екологічний консалтинг може приймати різні форми, серед яких вагоме місце займає екологічний аудит, що регламентується Законом України «Про екологічний аудит».
Загалом екологічний аудит можна охарактеризувати як комплекс робіт, пов’язаних з екологічним забезпеченням діяльності будівельних та проектних організацій, багатьох інших підприємств різного профілю, різного рівня адміністрацій, який полягає, головним чином, у створенні проектів ресурсозбереження та зниження ступеня забруднення навколишнього середовища.
Екологічний аудит підприємства дозволяє ідентифікувати найбільші види впливу на навколишнє середовище й відповідні пріоритети для розробки екологічної програми та встановити еталони для оцінки майбутнього успіху й скорочення цих впливів на навколишнє середовище. Таким чином, аудит може забезпечувати першочерговий комплексний аналіз екологічних проблем, які є результатом діяльності підприємств, та визначити стан поточних екологічних проблем, що є результатом діяльності підприємства.
Проте попри його ефективність та значення для підвищення конкурентоспроможності підприємств, на сьогодні екологічний аудит ще не є широко розповсюдженим в Україні. Більш популярним є екологічна експертиза, яка носить більш вузькоспеціалізований характер, адже вона лише оцінює ситуацію й не ставить за мету розробку рекомендацій, програм та стратегій подальшої діяльності.
Її суть полягає у встановленні відповідності певної господарської діяльності екологічним вимогам і визначення допустимості реалізації об’єкта екологічної експертизи з метою попередження можливих несприятливих наслідків цієї діяльності на навколишнє середовище та пов’язаних з ними соціальних, економічних та інших наслідків реалізації об’єктів екологічної експертизи.
Серед нових послуг, які останнім часом з’явилися на вітчизняному екологічному ринку й можуть бути надзвичайно ефективно використані в механізмах менеджменту, на особливу увагу заслуговує екологічний аутсорсинг. Його суть полягає в повній або частковій передачі функцій адміністрування природокористування та екологічної звітності особам, які не працюють на підприємстві та є спеціалістами в даній сфері. До послуг екологічного аутсорсингу входять: консультування з питань природокористування, складання та узгодження щоквартальних розрахунків платежів за негативну дію на навколишнє середовище, ведення природоохоронної документації.
В останні роки на українському ринку екологічних послуг з’явився і такий інноваційний інструмент, як екологічний франчайзинг.
Екологічний франчайзинг – це не лише забезпечення максимального зростання споживання, розширення споживацького вибору та споживацької задоволеності, але й максимальне зростання якості життя, підтримка сталого, збалансованого розвитку територій, збереження високої якості навколишнього середовища. Екологічний франчайзинг можна також охарактеризувати як систему, що забезпечує сталий розвиток на основі розповсюдження екологічно збалансованих видів виробництва та розподілення в умовах появи нових екологічних потреб (наприклад, потреб в екологічній безпеці).
Таким чином, ринок екологічних послуг в Україні, попри свою відсталість від аналогічних ринків розвинених країн, вже має розгалужену інфраструктуру та широкий спектр послуг. Його можливості дозволяють вітчизняним підприємствам та відповідальним особам використовувати новітні механізми та інструменти, які дозволяють робити якісну оцінку стану підприємств та розробляти більш ефективні стратегії екологічного менеджменту. Однак новітні механізми екологічно орієнтованого менеджменту використовуються вітчизняними управлінцями недостатньо, що суттєво знижує ефективність прийнятих рішень. Це робить нагальним більш широке використання в Україні інновацій ринку екологічних товарів та послуг, що суттєво підвищить конкурентоздатність як окремих підприємств, так і всієї нашої держави.

Список використаної літератури
1. Белінський П. І. Менеджмент виробництва та операцій: підручник / П. І. Белінський. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 623 с.
2. Бобровський А. Л. Екологічний менеджмент: підручник / А. Л. Бобровський. – Суми: Унів. кн., 2009. – 586 с.
3. Верланов Ю. Ю. Фінансовий менеджмент: навчально-методичний посібник / Ю. Ю. Верланов – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. – 344 с.
4. Виноградський М. Д. Управління персоналом: 2-ге видання, навчальний посібник / М. Д. Виноградський, А. М. Виноградська, О. М. Шканова. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 502 с.
5. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: підручник / А. В. Войчак. – К.: КНЕУ, 2009. – 328 с.
6. Діденко В. М. Менеджмент: підручник / В. М. Діденко. – К.: Кондор, 2008. – 584 с.
7. Коваленко Л. О., Фінансовий менеджмент: навч. посіб. / Л. О. Коваленко, Л. М. Ремньова. – К.: Знання, 2005. – 485 с.
8. Кожушко Л. Ф. Менеджмент: навчальний посібник / Л. Ф. Кожушко, Т. О. Кузнецов. – Рівне: НУВГП, 2010. – 346 с.
9. Кожушко Л. Ф. Екологічний менеджмент: підручник / Л. Ф. Кожушко, П. М. – К.: «Академія», 2007. – 432 с.
10. Котлер Ф. Маркетинговий менеджмент: підручник / Ф. Котлер, К. Л. Келлер, А. Ф. Павленко. – К.: Видавництво «Хімджест», 2008. – 720 с.
11. Крушельницька О. В. Управління персоналом: навчальний посібник / О. В. Крушельницька, Д. П. Мельничук. – К.: «Кондор». – 2007. – 308 с.
12. Кузьмін О. Є. Основи менеджменту: підручник / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. – К. «Академвидав», 2007. – 456 с.
13. Лепейко Т. І. Менеджмент: навчальний посібник / Т. І. Лепейко, О. М. Миронова. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2010. – 204 с.
14. Охріменко А. Г. Основи менеджменту: навчальний посібник / А. Г. Охріменко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 130 с.
15. Пасічник В. Г. Організація виробництва : навчально-методичний комплекс для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання / В. Г. Пасічник, О. В. Акіліна ; Ін-т муніципального менеджменту та бізнесу. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 293 с.
16. Пилипенко А. А. Менеджмент: підручник / А. А. Пилипенко, С. М. Пилипенко, І. П. Отенко. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. – 456 с.
17. Пилипенко С. Виробничий менеджмент: навчальний посібник / С. Пилипенко. – Х. : ХНЕУ, 2006. – 80 с.
18. Поддєрьогін А. М. Фінансовий менеджмент / А. М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2008. – 536 с.
19. Семенов В. Ф. Екологічний менеджмент: навчальний посібник / В. Ф. Семенов, О. Л Михайлюк, Т. П. Галушкіна. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 516 с.
20. Соснін О. Виробничий і операційний менеджмент: навч. посіб. / О. Соснін. – К. : Видавництво Європейського університету, 2007. – 148с.
21. Хміль Ф. І. Основи менеджменту: підручник / Ф. І. Хміль. - К. «Академвидав», 2005. – 513 с.

Костецький Ю.М. Сфери менеджменту

Посилання: Сфери менеджменту, 2011, ЛІБС УБС НБУ, 301-Фк

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^