DataLife Engine > Якість фінансових послуг та інструментів > Біленька В.А. Управління факторингом на торгівельних підприємствах

Біленька В.А. Управління факторингом на торгівельних підприємствах


28-10-2017, 15:58. Разместил: Біленька В.А.
Біленька В.А, 2017
ЕкФМ - 52с

Управління факторингом на торгівельних підприємствах

Управління факторингом на підприємствах торгівлі доцільно розглянути з точки зору механізму його управління.
Дослідження механізму управління факторингом торговельних підприємств потребує розгляду тлумачення таких понять як: «управління підприємством», «управління торговельним підприємством», «механізм управління підприємством», організаційний, економічний механізми управління з наукового погляду вчених-економістів, з метою формулювання власного бачення сутності «економічного механізму управління факторингом торговельних підприємств».
Такі вчені, як Лозовський О. та Кузьмінська О. вважають, що «…управління підприємством в сучасних умовах це ефективна система, що здатна забезпечити швидку адаптацію підприємства до змін його бізнес-середовища за умов максимально можливого врахування запитів і задоволення потреб потенційних споживачів. В такій системі отримання прибутку потрібно розглядати не як основну мету діяльності підприємства, а виключно як результат ефективного функціонування».
Гусєва О. вважає, що «…існуючі системи стратегічного управління, інформаційні, організаційні та структурні механізми управління багатьох торговельних підприємств не характеризуються чітко вираженою стратегічною спрямованістю, гнучкістю та адаптивністю», тому необхідно враховувати нові механізми для стратегічного управління.
На думку Белей О. та Белей С. система управління торговельним підприємством реалізується не тільки через комерційну функцію, але й інформаційну, комунікаційну, технічну, організаційну, економічну та фінансову.
Попович Н. вважає, що «…управління торговельним підприємством передбачає багатоваріантність підходів до розроблення конкретних управлінських рішень у різних сферах діяльності торговельного підприємства і повинен бути орієнтований на його стратегічні цілі».
На думку Артищук І. та Белей О. «…підвищити ефективність управління торговельними підприємствами можна, досягаючи відповідної якості вибраних засобів виміру й управління, якості торговельної інформації, адекватність системи управління цільової функції управління та управлінських рішень».
Необхідно зауважити, що управління підприємством, в тому числі торговельним, може здійснюватися через механізми управління такі як: господарський, організаційний, економічний.
Стасюк Н. вважає, що господарський механізм торговельного підприємства можна розглядати як сукупність економічного, соціально-психологічного та організаційно-правового елементів, а також, як сукупність механізмів управління прибутком, товарооборотом, поточними витратами, персоналом, фінансами, маркетингом.
На думку Захаріна С., основною функцією економічного механізму є отримання прибутку шляхом випуску та реалізації рентабельної продукції.
Габор В. розглядає поняття організаційного механізму та вважає його необхідною складовою господарського механізму. Гавриляк О. та Миронов Ю. трактують поняття організаційний механізм, як перелік певних складових елементів, які в сукупності створюють організаційну основу певних процесів та явищ.
Багато науковців об’єднують такі поняття як організаційний та економічний механізми. Так, за твердженням Савченко О. та Соловйова В. організаційно-економічний механізм є частиною системи господарювання в конкретний період розвитку національного господарства будь-якої країни та являє сукупність двох різнорідних, але взаємопов’язаних складових – організаційної складової та економічного компонента.
Отже, на основі вище перелічених понять автором сформоване власне бачення сутності економічного механізму управління факторингом на торговельних підприємствах це сукупність взаємопов’язаних складових: суб’єкту, об’єкту, та мети управління, на основі якої формуються завдання, методи, принципи та функції управління, що спрямовані на досягнення ефективного управління факторингом на торговельних підприємствах з метою зменшення неплатежів та збільшення прибутків.
Розглянемо економічний механізм управління факторингом на торговельних підприємствах ( рис. 1).
Економічний механізм управління факторингом торговельних підприємств формується із таких складових (суб’єкт, об’єкт, мета, завдання, методи, принципи, функції та реалізація економічного механізму). Суб’єктами економічного механізму управління факторингом торговельних підприємств виступають підприємство-постачальник, в нашому випадку – торговельне підприємство, яке зацікавлене у використанні факторингових операцій; підприємство-покупець – це дебітор підприємства постачальника та банк (факторингова компанія) – фінансова установа, яка пропонує факторингові послуги.

Біленька В.А. Управління факторингом на торгівельних підприємствах Об’єктом управління виступає факторинг, за допомогою якого реалізується основна мета торговельного підприємства.
Основною метою торговельного підприємства є зменшення неплатежів від дебіторів та зростання фінансових результатів. Досягнути поставлену мету можна через виконання основних завдань при управлінні факторингом, а саме:
– аналіз дебіторів та дебіторської заборгованості;
– формування факторингового портфелю дебіторів;
– оцінити доцільність управління факторингом.
Основними методами управління факторингом на підприємствах торгівлі вважаємо АВС-XYZ аналіз, з допомогою якого групують дебіторів за доходами, які вони приносять підприємству та за терміном погашення дебіторської заборгованості.
Найбільш ефективним методом збалансованості факторингового портфеля є диверсифікація, тобто так необхідно оптимізувати факторинговий портфель дебіторів підприємства, при якому отримати максимальні доходи з мінімальними ризиками. Факторинговий портфель повинен формуватися з урахуванням поділу дебіторів, які приносять доходи від кредитних операцій та залежно від терміну погашення дебіторської заборгованості.
Економічний механізм управління факторингом торговельних підприємств ґрунтується на таких принципах як: ефективність, доцільність, раціональність та диференційованість.
В основу економічного механізму управління факторингом торговельних підприємств покладено такі функції як: планування, організація, мотивація, аналіз та контроль.
Основною функцією управління факторингом є планування грошових потоків, яка реалізується через функції факторингу (фінансування, адміністрування дебіторської заборгованості, страхування кредитних ризиків).
Організація як функція управління спрямована на налагодження взаємозв’язків між учасниками факторингової угоди. Не менш важливою функцією управління є мотивація, яка ґрунтується на основних завданнях факторингу, які умовно можна поділити на економічні, фінансові та маркетингові. До економічних завдань факторингу належить збільшення оборотності оборотних коштів, до фінансових – покращення фінансового планування, поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства, зменшення дефіциту оборотних коштів та кредитного навантаження, а маркетингові завдання факторингу дають можливість збільшити обсяг продажу товарів, утримати потенційного покупця, розширити ринки збуту товарів, поліпшити імідж у свого постачальника завдяки регулярності та точності в розрахунках, знизити ризики при продажах в кредит. Вирішення вище перелічених завдань мотивує підприємства використовувати факторинг у своїй діяльності.
Наступною функцією управління є аналіз факторингу в діяльності торговельних підприємств, який включає показники доцільності застосування факторингу на підприємствах. Показники доцільності застосування факторингу на підприємствах відображають ефективність використання оборотних коштів, покращення платоспроможності та зростання рентабельності продажу торговельних підприємств.
Останньою функцією управління є контроль за механізмом управління факторингом.
Невід’ємною складовою управління факторингом торговельних підприємств є його реалізація, яка складається з п’яти блоків: аналіз дебіторів підприємства, аналіз дебіторської заборгованості та оцінювання її реальної вартості, планування грошових потоків від факторингової операції, реалізація факторингу та моніторинг й контроль за погашенням дебіторської заборгованості.
Висновки. Розроблений економічний механізм управління факторингом на торговельних підприємствах, який включає такі складові, як суб’єкт, об’єкт управління, мета управління на основі якої формуються завдання, методи, принципи та функції управління з допомогою яких забезпечується досягнення кінцевих результатів (реалізація механізму), сприятиме прийняттю ефективних управлінських рішень пов’язаних із налагодженням взаємозв’язків із контрагентами з метою зменшення неплатежів з одночасним зростанням обсягу продажу та як наслідок збільшенням прибутків підприємств.

Список використаних джерел
1. Лозовський О. М. Особливості управління підприємством в сучасних ринкових умовах господарювання / О. М. Лозовський, О. О. Кузьмінська // Молодий вчений. – 2014. – № 4 (07) (1). – С. 77 – 79.
2. Гусєва О. Ю. Імперативи стратегічного управління торговельними підприємствами з урахуванням макротрендів бізнесу / О. Ю. Гусєва // Зб. наук. праць «Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності». – 2015. – Вип. 1 (11). – С. 115-123.
3. Белей О.І. Система процесного управління комерційною діяльністю торговельних підприємств / О.І. Белей, С.Е. Белей // Молодий вчений. – 2015. – № 2 (17). ‑ С. 75 – 78.
4. Попович Н.М. Теоретичні аспекти управління торговельним підприємством / Н.М. Попович // Режим доступу: chtei-knteu.cv.ua/herald/content/download
5. Артищук І.В. Інтелектуалізовані системи управління торговельним підприємством / І.В. Артищук, О.І. Белей // Режим доступу: Lviv Polytechnic National University Institutional Repository http://ena.lp.edu.ua
6. Стасюк Н.В. Механізм управління товарооборотом як соціально-економічна система [Электронный ресурс] / Н.В. Стасюк // Ефективна економіка. – 2011. – № 15. – Режим доступа: htpp://www.economy.nayka.com.ua.
7. Захарін С. В. Інвестиційне забезпечення економічного розвитку / С. В. Захарін // Фінанси України. – 2004. – №10. – С. 72 – 81.
8. Габор В. С. Формування механізму ефективного господарювання сільськогосподарських підприємств / В. С. Габор // Інноваційна економіка. – № 3. – 2012. – С. 101–104.

Вернуться назад