DataLife Engine > Поступ сучасних ідей в управлінні > Кравець Р.А. Формування інститутів фінансового прогнозування

Кравець Р.А. Формування інститутів фінансового прогнозування


13-11-2011, 16:26. Разместил: Кравець Р.А.
УДК 336
© Кравець Р., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с

Формування інститутів фінансового прогнозування

В історії світової економіки очевидним є мінливість економічної ситуації і зокрема фінансової. Так протягом всієї історії простежується закономірність конкурентних переваг тих суб’єктів господарювання, які якнайкраще прогнозувала перебіг майбутніх подій і завдяки цьому володіли можливістю пристосовуватись до них.
Наукові спроби пошуку ефективних методів і моделей прогнозування відбувались на усіх етапах становлення економічної науки. На кожному з таких етапів були розроблені певні способи його реалізації, з певним рівнем точності.
В сучасних умовах економічне прогнозування набуло надзвичайно важливого значення, оскільки в умовах сьогоднішньої економічної нестабільності правильне і своєчасне рішення є життєво необхідним для усіх економічних систем. Особливе місце в прогнозуванні займає саме фінансове прогнозування, оскільки в останні роки фінансовий сектор економіки набуває все важливішого значення.
Фінансове прогнозування – передбачення ймовірного фінансового стану держави, галузі, підприємства, обґрунтування показників фінансових планів.
Для одержання значного позитивного ефекту від використання фінансового прогнозування є необхідним одержання фінансових прогнозів максимально високої точності. Досягнення цієї мети є можливим завдяки використанні різноманітних методів прогнозування. Зокрема в теорії фінансового прогнозування виділяють такі групи методів:
1. суб’єктивні;
2. казуальні;
3. екстраполяції;
4. синергетичні;
5. економетричні;
6. альтернативні.
Використання кожної з цих груп методів фінансового прогнозування є ефективним лише за певних умов і обставин. Для формування максимально якісних фінансових прогнозів є необхідним правильний підбір методів фінансового прогнозування в фактичній ситуації. При реалізації цього завдання суб’єкти прогнозування можуть зустрітись з такими перешкодами:
1. На мікроекономічному рівні це:
1.1. Окреме підприємство може не мати можливості залучення експертів, або мати можливість залучення експертів з сумнівним рівнем професійних знань для використання суб’єктивних методів прогнозування;
1.2. Суб’єкт господарювання може не мати власних працівників з необхідним рівнем кваліфікації і досвідом для використання казуальних, синергетичних та методів екстраполяції, або не мати достатнього часу для їх використання у зв’язку із зосередженням працівників на основній діяльності;
1.3. Для суб’єктів господарювання може бути надто складним і дорогим використання економетричних та альтернативних методів (штучний інтелект, генетичний алгоритм та інші), що пов’язано із необхідністю наявності працівників відповідної кваліфікації, а також необхідного технічного та програмного забезпечення.
2. На макроекономічному рівні це:
2.1. Неузгодженість дій різних державних структур, в процесі фінансового прогнозування;
2.2. Відсутність необхідного технічного та кваліфікаційного забезпечення в окремих державних відомствах і структурах.
Подолати ці перешкоди є можливим завдяки формуванні і функціонуванні спеціалізованих інститутів фінансового прогнозування, на макро- та мікроекономічних рівнях. Спеціалізовані інститути фінансового прогнозування володіють такими перевагами:
1. Такий інститут володіє можливістю залучити висококваліфікованих працівників та експертів для використання різноманітних методів фінансового прогнозування;
2. Завдяки спеціалізації інституту на фінансовому прогнозуванні є можливим зменшити вартість фінансового прогнозування;
3. Є можливим використання спеціалізованого технічних засобів;
4. Детальне дослідження історичного, а також використання власного досвіду фінансового прогнозування;
5. Такий інститут зацікавлений в якомога точнішому фінансовому прогнозі, оскільки саме точні фінансові прогнози формують імідж необхідний для подальшого ведення такої діяльності;
6. Також на рівні держави, інститут фінансового прогнозування дозволяє узгодити і врахувати фінансові прогнози різних сфер економіки, що дозволяє досягти максимального рівня їх точності.
7. Та інші.

Відповідно очевидним є необхідність розвитку інститутів фінансового прогнозування в економічній системі держави, а також вивчення можливостей їх розвитку і вдосконалення, оскільки їх діяльність забезпечує формування додаткових передумов фінансової стійкості та розвитку її суб’єктів.
Література
1. Вітлінський В.В. Моделювання економіки: навч. посібник / В.В. Вітлінський. – К.: КНЕУ, 2003. – 408 с.;
2. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навч. посібник. / Терещенко О. О. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с..

Вернуться назад