Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2011 » Лісова А.В. Альтернативні способи виходу вітчизняних підприємств на міжнародні фінансові ринки
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1977
  • Автор: Lisova A.
  • Дата: 11-01-2012, 21:52
 (голосов: 0)
11-01-2012, 21:52

Лісова А.В. Альтернативні способи виходу вітчизняних підприємств на міжнародні фінансові ринки

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2011

УДК 336
© Лісова А.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-48с

Альтернативні способи виходу вітчизняних підприємств на міжнародні фінансові ринки

Сучасні реалії диктують нові правила гри на фінансовому ринку. Особливо взнаки даються проблеми капіталізації перспективного підприємництва, рішення яких криється у пошуку та залученні джерел дешевих грошей.

Протягом останніх років спостерігалась чітка тенденція великих вітчизняних підприємств до виходу на міжнародні ринки капіталів, зокрема методом IPO. Доцільність та ефективність такої стратегії неодноразово обгрунтовувалась як українськими так і зарубіжними дослідниками. Однак, з огляду на рівень розвитку та організації українського бізнесу, вважаю, що необхідно змістити акцет досліджень на основну рушійну силу економіки – мале та середнє підприємництво.

Сучасні тенденції до інтернаціоналізації та глобалізації спонукають до пошуку нових рішень проблем нестачі капіталу. Криза 2008-2010 рр. стала етапом пошуку нових шляхів для бізнесу, особливо найчутливішої його частини – середнього і малого підприємництва.

Стандартні вимоги до компаній, що намагаються вийти на міжнародні біржі, зазвичай є непосильними для вітчизняних компаній. Цю проблему вирішують різними способами – або компанія-емітент погоджується на лістинг своїх акцій на одному з допоміжних майданчиків при іноземному фондовому ринку, або нарощує економічні показники ще протягом десятка років, або шукає альтернативний метод.

Крупні компанії давно оцінили переваги виходу на міжнародні фондові ринки, і зазвичай, обирають для себе спосіб Initial Public Offering (IPO) - первинного публічного розміщення акцій.

Одна з альтернатив - reverse acquisition, RA (зворотнє поглинання) – це операція, за якої приватна компанія стає публічною шляхом поглинання її уже існуючою публічною компанією . Основна відмінність від IPO полягає у тому, що таким методом можна вивести підприємство на міжнародну біржу зводячи до мінімуму затрати часу на підготовчо-організаційних етапах (від 2-3 років – до року, або в особливо екстремальних випадках – до 3 місяців), а за рахунок цього – також економлячи на супровідних послугах (зокрема на андерайтингу та аудиту).

Капіталізація фірми, що може досягатись на міжнародному фондовому ринку, в 3-5 разів перевищує вартість компанії, яка торгується лише на внутрішньому ринку. Крім росту капіталізаці за рахунок операційних показників бізнесу, додатковим фактором підвищення вартості буде сама можливість компанії оперативного та ефективного залучення іноземного акціонерного, а також дешевого коротоко- і довгострокового кредитного фінансування. Окрім того, додаюься щей такі переваги, як:
- отримання прямого доступу до інозених інвестиційних ресурсів, з метою довгострокового фінансування масштабних інноваційних проектів;
- підвищення ліквідності за рахунок швидкої і безперешкодної реалізації на ринку будь-яких пакетів акцій, що, зважаючи на зростання капіталізації компанії, дозволяє суттєво не розмивати частку власників;
- забезпечення економічної безпеки шляхом набуття статусу публічної корпорації, що утруднює виставлення невиправданих перетензій до компанії, більшість мінотаріїїв якої є іноземцями.
- Вимоги до компанії, яка використовує метод Reverse merger значно м’якші, порівняно зі стандартним IPO, зокрема:
- Активи і/або річний оборот можуть складати від $5-10 млн.,
- Аудит може бути проведений за 2 роки,
- Компанія може тільки виходити на точку прибутковості.
- Сумарні видатки на вивід компанії на міжнародну біржу складають $500-530 тис., тоді як для IPO знадобиться мінімум $0,8-1 млн., при відсутності гарантії виходу на фондовий ринок.
- Мінімізація інформації для розкриття

У багатьох випадках перспективні компанії з малим, або ж нульовим оборотом, застосовуючи метод RM, без посередництва андерайтерів (які, як правило, не беруть на себе ризиків роботи з інноваційним венчурним бізнесом) виходили на іноземні ринки цінних паперів.

Технологія проведення RM передбачає залучення так званої SPV- організації - special purpose vehicle – компанії, яка проведе де-юре емісію та розміщення акцій майбутньої міжнародної підприємницької структури безпосередньо на іноземній біржі. SPV зазвичай бувають у вигляді:
- Shell company - публічної оболонки компанії, яка веде тільки номінальну діяльність, розпродала активи і покрила свої зобов’язання, зберігши при цьому лістинг на біржі та курс акцій близький до нуля. Вартість залежить від «чистоти» фінансової історії, ділових показників, репутації, терміну лістингу та ін., і зазвичай становить від $200 тис.
- Blank-check company – спеціально створеної для продажу оболонки, яка ніколи не проводила реальних операцій. Вартість створення - від$100-200 тис.
- Ідеальним варіантом було б створення spv «під себе» - тобто самими власниками вітчизняної непублічної компанії (це гарантія повного контролю над усіма процесами RM, але збільшення витрат часу на побудову бізнес-структури, фінансових затрат необхідність ліцензії регулятора країни, у якій планують злиття) або ж довіреними особами-резидентами країни, на біржу якої планується вихід (резидентність засновника спрощує процедуру отримання ліцензії). Така оболонка оцінюється в $100-200 тис.

Вибір між створенням власної SPV, покупкою blank-check чи shell company повинен здійснюватись власниками з усією відповідальністю і прийняттям усіх заходів для мінімізації ризиків. Тому, зазвичай технічна організація процедури RM передається посереднику (загальна вартість послуг – 1-3%).

Характерною рисою Reverse merger є те, що власники акцій мають обмежене право вимоги до емітента де-юре (SPV, холдингова фірма), а реальну відповідальність за виплату по акціях несе емітент де-факто (операційна компанія, група непублічних компаній). Базуючись на цій вимозі, угоду проводять у трьох варіантах:
- Поглинання – публічна компанія (SPV ) купляє приватну цілком, разом з активами і пасивами, повністю її асимілюючи. Результат – операційна компанія припиняє своє існування, але, при цьому, зберігаються усі її корпоративні права та обов’язки.
- Реорганізація з обміном акціями - акціонери приватної компанії обмінюють свої акції на акції SPV, при чому приватна фірма стає 100% дочірньою компанією у корпорації SPV. Акціонери приватної компанії отримують контрольний пакет акцій SPV. (технологія: SPV проводить додаткову емісію акцій, в обмін на які отримує 100% акцій операційної компанії, внаслідок чого, SPV контролює приватну компанію, а її колишній власник володіє SPV).
- Реорганізація з обміном акцій на активи – SPV проводить додаткову емісію, скуповує всі/майже всі активи приватної компанії, оплачуючи їх контрольним пакетом своїх акцій. Приватна компанія самоліквідується, отримані акції пропорційно розміщуються серед акціонерів приватної компанії.
Загалом, розподіл акцій по закінченні процедури злиття такий: 90-95% контролюють акціонери (колишні власники приватної компанії), 3-7% переходять до власників SPV, які підтримували ліквідність компанії на початкових етапах торгівлі, а решта 1-3% передаються посереднику за здійснення програми RM та за подальше просування на фондовому ринку.

Дане дослідження в найбільшій мірі стосувалось саме середнього (по міжнародних стандартах) бізнесу, основний акцент поставлено на пошук рішення актуальної на сьогодні проблеми нестачі фінансування в обхід інертної вітчизняної фондової системи. Як результат - можна стверджувати, що при застосуванні розглянутої схеми підприємство має максимальні шанси легально, безпечно і у необхідному обсягу залучити інвестиційні ресурси за посередництвом закордонних фондових бірж.

Використані джерела:
1. Гвардин С.В. Риски IPO// «Корпоративный финансовый менеджмент». - №3\2007. - Москва.
2. Климчук А. Вихід на публічні ринки капіталу США способами, альтернативними до IPO / А. Климчук // Consorsis Capital. – 2011.
3. Рубаха М.В. Первинне публічне розміщення акцій на міжнародному фондовому ринку як метод залучення фінансування вітчизняними суб’єктами господарювання / М. Рубаха // Економіка, планування, управління у галузях. – 2011. – С. 238 -245.
4. Червякова С.В. Особливості здійснення вітчизняними підприємствами IPO на міжнародних фондових майданчиках / С. Червякова. – 2011.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
^