Стратегічні орієнтири » Фінанси підприємств 2012 » Вавренчук Н.С. Оптимізація структури оборотних активів підприємства
Информація до матеріалу
 (голосов: 1)
26-03-2012, 19:03

Вавренчук Н.С. Оптимізація структури оборотних активів підприємства

Категорія: Фінанси підприємств 2012

ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-53с

Оптимізація структури оборотних активів підприємства

Формування оптимального обсягу та структури оборотних активів підприємств є одним із основних елементів комерційної діяльності підприємства. Заниження величини оборотних активів спричиняє нестійкий фінансовий стан підприємства, перебої виробничого процесу і, як наслідок, зниження обсягу виробництва і прибутку. У свою чергу, завищення розміру оборотних активів знижує можливості підприємства здійснювати капітальні вкладення для розширення виробництва. Відволікання грошових коштів, як власних, так і залучених не дає можливості підприємству більш раціонально й ефективно використовувати вільні грошові кошти [4, с. 190].
Оптимізація структури оборотного капіталу є однією із найбільш важливих і складних завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу представляє собою таке співвідношення використання власного і залученого капіталу, при якому забезпечується найбільш оптимальне співвідношення між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, при якому максимізується ринкова вартість підприємства.
Для визначення оптимальної потреби в оборотних активах використовуються два методи: прямий і аналітичний.
Прямий метод визначення оптимального розміру оборотних активів застосовується під час створення нового підприємства або для уточнення потреби в оборотних активах підприємства, якщо значно змінюється асортимент виробництва продукції в плановому періоді.
Аналітичний метод застосовують за умови функціонування підприємства більше року, коли в основному сформовані виробничі запаси і не змінюється асортимент продукції в плановому періоді.
Оптимізація розміру запасів товарно-матеріальних цінностей пов'язана з попереднім їх поділом на дві основні групи – виробничі запаси та запаси готової продукції. У розрізі кожної з цих груп виділяються запаси поточного зберігання (постійно оновлювана частина запасів, що формуються на регулярній основі і рівномірно споживаються в процесі виробництва продукцїї або її реалізації споживачам) і запаси сезонного зберігання (зумовлені сезонними особливостями закупівлі сировини, виробництва продукції або його споживання). Серед цих видів запасів основна увага в процесі оптимізації їх розмірів повинна приділятись запасам поточного зберігання (на більшості підприємств вони становлять єдиний вид запасів оборотних товарно-матеріальних цінностей) [2, с.163].
Для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовується ряд моделей, серед яких найбільше поширення отримала “модель економічно обгрунтованого розміру замовлення” (Economic ordering quality – EOQ model) або модель Уілсона. Вона може бути використана для оптимізації розміру, як виробничих запасів, так і запасів готової продукції.
Основними методами визначення оптимальної дебіторської заборгованості в плановому періоді є нормативний та розрахунково-аналітичний.
В основу нормативного методу покладено систему фінансових норм та техніко-економічних нормативів, що характеризують абсолютну величину дебіторської заборгованості, а також джерела їх фінансового забезпечення. Слід зазначити, що норми та нормативи можуть бути класифіковані за категоріями покупців, видів грошових розрахунків, строків погашення.
Сутність розрахунково-аналітичного методу полягає у тому, що на основі фінансово-економічних показників заборгованості за попередні періоди, які беруться за базові, та індексів їх зміни у плановому періоді відповідно до зміни моделі грошових розрахунків визначається планова величина дебіторської заборгованості підприємства. Розрахунково- аналітичний метод застосовується як доповнення до нормативного і дає змогу формувати плановий показник та орієнтири під час формування стратегії управління дебіторською заборгованістю.
Оптимізація розміру грошових активів пов'язана з попереднім розподілом їх середнього залишку на дві основні групи: а) залишок грошових активів, що забезпечує поточні операції із закупівлі сировини, матеріалів, напівфабрикатів, оплати праці, сплати податків, оплати послуг сторонніх підприємств та ін.; б) залишок страхових грошових активів, що становить їх резерв на випадок непередбачених затримок надходження грошових коштів у процесі реалізації готової продукції (якщо підприємство має вільний доступ до короткострокових фінансових кредитів і їх вартість невисока, розмір залишку страхових грошових активів може бути зведений до мінімуму або взагалі не визначатися) [1, с.231].
У процесі оптимізації структури оборотних активів повинні формуватися їх пропорції за рівнем ліквідності окремих їх видів. Хоча всі види оборотних активів у тому або іншому рівні є ліквідними, проте загальний рівень їх ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства за всіма його поточними зобов’язаннями з врахуванням чинника часу. Такий рівень платоспроможності забезпечується за умов:
а) невідкладні зобов'язання (з терміном виконання до 1 місяця) Грошові активи;
б) короткострокові зобов 'язання (з терміном виконання до 3 місяців) Грошові активи + дебіторська заборгованість;
в) поточні зобов'язання (з терміном виконання до 1 року) Оборотні активи в цілому.
З врахуванням цих критеріїв, у структуру активів можуть буги внесені відповідні зміни.
Оптимізувати платіжний оборот підприємства можна шляхом коригування потоків платежів, запровадження режиму економії, зменшення потреби у фінансових ресурсах.
До основних заходів нормалізації платіжного обороту відносять [3, с.213]: виключення зайвих платежів за сировину, тепло-, водо- та енергоресурси за рахунок їх більш економного та раціонального використання; оптимізацію бази оподаткування прибутку; придбання необхідних підприємству основних засобів на правах оренди і лізингу; купівлю товарно-матеріальних цінностей на умовах відстрочки платежу; пролонгацію кредитів та перенесення термінів окремих платежів за домовленістю з постачальниками.
Визначення оптимальної структури оборотних активів з врахуванням всіх критеріїв допоможе підприємству встановити співвідношення між власними і позиченими оборотними активами, яке буде наближатися до оптимального, і за таким принципом здійснювати фінансування потреби в них.

Література:
1. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. Т.1. – К.: Ника-Центр, 1999. – 592 с.
2. Герасимчук З. В., Вахович І. М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник // Видання друге, перев. і доп. – Луцьк: “Надстир’я ”, 2007. – 421 с.
3. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005 – 485 с.
4. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. 7 видання, без змін. – К.: КНЕУ, 2008. - 552 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
^