Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2014 » Гевко О. Оцінка банківського сегменту кредитному ринку України
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1187
  • Автор: Oksana888
  • Дата: 19-05-2014, 01:06
 (голосов: 0)
19-05-2014, 01:06

Гевко О. Оцінка банківського сегменту кредитному ринку України

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2014

Гевко Оксана,
студентка Львівського Національного університету імені Івана Франка

Оцінка банківського сегменту кредитному ринку України

Банківський кредит – це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику юридичним та фізичним особам. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи, вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів.
Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити, а також кошти одержані від випуску цінних паперів. Основними принципами банківського кредитування є забезпеченість, строковість, платність та цільова направленість. Недотримання цих основних принципів призводить до певних проблем в кредитуванні, основними із них є зростання проблемних кредитів в портфелі банку, тобто це ті кредити, за якими несвоєчасно проводяться виплати процентів та основного боргу [2].
Для стабілізації економічної ситуації Національний банк почав активніше надавати імпульси процесам кредитування шляхом застосування монетарних механізмів та інструментів. Ще наприкінці 2011 року Національний банк України розпочав активніше підтримувати ліквідність банків через механізми рефінансування. У 2012 році було збільшено терміни та скасовано окремі обмеження на здійснення операцій прямого РЕПО. Активно використовуються Національним банком України і процентні важелі впливу.
Пропозицію на кредитному ринку формують банки та небанківські кредитні установи. Станом на 2014 р. в Україні зареєстровано 878 установ, що мають право надавати кредитні послуги, з них – 180 банки і 698 небанківські кредитні установи. Детальна інформація про динаміку зміни кількості банків України відображена нижче, на рис. 1, де ми можемо бачити кількість банків, що мають ліцензію НБУ, значно не змінювалася з 2010 по 2014 роки, і була в межах від 176 до 183 банків.


Рис. 1. Динаміка зміни кількості банків України

На 1.01. 2014 р. в Україні діяло 49 банків з іноземним капіталом. У повній власності (100% статутного капіталу) іноземних інвесторів перебувало 34 % (19 банків) від загальної кількості банків, які мають ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій. В цілому, протягом 2013 року частка іноземного капіталу зменшилась з 39,5% до 34%.
Слід зазначити, що банки з іноземним капіталом продовжують згортати діяльність на роздрібному ринку та переорієнтовуються на корпоративний сегмент. А деякі банки, у зв’язку з відсутністю у найближчій перспективі суттєвих передумов для покращення ділового клімату, а також зі складною ситуацією в Єврозоні, продовжують процес виходу з українського банківського ринку.
Структуру кредитів в національній валюті продовжує переважати короткострокове та середньострокове кредитування (51,13% та 36,31% станом на 01.10.2013 р. відповідно та 49,57% і 37,74% станом на 01.01.2013 р. відповідно). На частку кредитів, виданих в національній валюті строком понад років, припадає 32,60% станом на 01.10.2013 р. (37,0% станом на 01.01.2013 р.), тоді як на кредити до 1 року припадає 33,21% (29,6% станом на 01.01.2013 р.).
Отже, на сьогоднішній час в банківському кредитуванні існують певні проблеми, і їх вирішення потребує деякого часу. Значний вплив на вирішення ситуації, яка склалася може заподіяти НБУ проведенням валютних своп-операцій, які потрібні для вирішення проблеми нестачі гривневих ресурсів. Також не менш важливим є довіра населення і впевненість в економічній стабільності країни.
Для запобігання появи проблемної заборгованості банкам потрібно переглянути свою кредитну політику, шляхом введення більш жорстких вимог для надання кредиту, це може бути перевірка кредитної історії та доходів позичальника. Стосовно вже існуючої проблемної заборгованості, вирішенням такої проблеми може бути продаж проблемних кредитів колекторським агентствам. Приведені шляхи вирішення проблеми збільшення простроченої заборгованості можуть використовувати банки в портфелях, яких існує високий рівень проблемних кредитів.

Список використаних джерел
1. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: навч. посіб. / В.Д. Лагутін. – 3-тє видання. – К.: "Знання", 2002. – 215 с.
2. Петрук О.М. Банківська справа: навч. посіб. / О.М. Петрук; за ред. Ф.Ф. Бутинця. – К.: "Кондор", 2007. – 466 с.

Посилання: ЛНУ імені Івана Франка ЕкфМ - 61з 2014 р.

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
^