Стратегічні орієнтири » Якість фінансових послуг та інструментів » Заліщук Р.Р. Вплив грошово-кредитної політики НБУ на фінансову стійкість банківських установ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1333
  • Автор: Roksolana
  • Дата: 21-04-2016, 23:30
 (голосов: 0)
21-04-2016, 23:30

Заліщук Р.Р. Вплив грошово-кредитної політики НБУ на фінансову стійкість банківських установ

Категорія: Якість фінансових послуг та інструментів

УДК 336.71
Заліщук Р.Р.
ЛНУ ім. І. Франка
ЕкфС-62з

Вплив грошово-кредитної політики НБУ на фінансову стійкість банківських установ

Забезпечення стабільного розвитку та фінансової стійкості банківського сектору країни значною мірою обумовлене ефективністю та цілеспрямованістю здійснення з боку Національного банку України грошово-кредитної політики, а також послідовністю та доцільністю застосування тих чи інших інструментів грошово-кредитного регулювання.
Значимість грошово-кредитної політики в економіці держави, особливості практичного застосування інструментів монетарної політики щодо регулювання грошово-кредитного ринку та у механізмі управління фінансовою стійкістю комерційних банків, зумовили необхідність дослідження дієвості грошово-кредитної політики НБУ в контексті впливу на ефективність функціонування економіки у цілому та фінансову стійкість банківської системи зокрема.
Проблемам зміцнення фінансової стійкості банківських установ України присвятили свої праці такі вітчизняні науковці, як Бондаренко А.Ф. [1], Вовк В.Я. [2], Дзюблюк О.В. [3] , Довгань Ж.М. [4], Єфремова Н.Ф. [5], Левицький В.В. [6], Непочатенко О.О. [7] та ін.
Ефективність грошово-кредитної політики щодо забезпечення фінансової стійкості комерційних банків значною мірою залежить від узгодженості її цілей та дії інструментів із завданнями й механізмами реалізації фіскальної і бюджетної політики. Помилки у стратегічних і тактичних цілях можуть спричинити зворотний результат. Вітчизняна монетарна політика нині має бути максимально адаптованою до умов та реалій фінансової глобалізації з метою попередження кризових ситуацій і подолання у разі їх виникнення негативних наслідків із якомога меншими втратами та потрясіннями для загальноекономічного стану країни.
Банківська система є з, одного боку, передавальною ланкою монетарної стратегії, а з іншого – саме фінансова стійкість і надійність банківських інститутів є однією з головних цілей грошово-кредитної політики.
Зокрема, здійснення центральним банком монетарної політики рестрикційного типу (підвищення облікової ставки, збільшення норм обов'язкового резервування) призводить до змін у структурі й до зменшення обсягів активних операцій комерційних банків. Надто жорстка рестрикційна політика, котра передбачає значне обмеження грошової маси та державних витрат, може призвести до спаду виробництва, зростання взаємних неплатежів між суб'єктами господарської діяльності, та відповідно до збільшення частки неповернутих кредитів, що, в свою чергу, негативно відображається на якості банківських активів як одного з головних чинників фінансової стійкості комерційних банків. Політика експансії передбачає зниження центральним банком рівня відсоткових ставок за своїми активними операціями, що стимулює попит на позички, а отже, й кредитну діяльність банків, що, в свою чергу, забезпечує підвищення прибутковості останніх.
Дія механізму монетарної трансмісії у фінансовому секторі економіки полягає у сукупному впливі інструментів грошово-кредитної політики на ринкові процентні ставки, валютний курс, що позначається на обсягах депозитів та кредитів. У реальному секторі економіки – зміни на фінансовому ринку відображаються на витратах підприємств і домогосподарств та на сукупному попиті, відбувається корегування темпів економічного росту, інфляції та інших макроекономічних змінних.
Облікова політика – є одним із найважливіших інструментів центрального банку. Варто зауважити, що зміни в її спрямуванні також безпосередньо впливають на банківську ліквідність, яка, в свою чергу, є одним із головних чинників, що визначає фінансову стійкість комерційних банків. Оскільки обліковій політиці практично не притаманні адміністративні ознаки (на відміну від мінімальних обов'язкових резервів), то ефективність та результативність її дій залежить від розвитку грошово-кредитних відносин у країні. У розвинутих країнах із порівняно високим коефіцієнтом монетизації зміна облікової ставки на кілька пунктів спричиняє значний вплив на економіку.
Політика облікової ставки спрямована на регулювання попиту та пропозиції на кредитні ресурси. За допомогою облікової ставки НБУ регулює рівень концентрації потоку кредитів по вертикалі (центральний банк -комерційні банки), а також по горизонталі (комерційні банки - позичальники), так збільшуючи чи зменшуючи пропозицію і попит кредитних ресурсів. Саме за допомогою облікової політики визначають спрямування монетарної політики, зокрема політики "дорогих" чи "дешевих" грошей. Коли облікова ставка зростає, відповідно зростають і ставки за кредитами, що призводить до зменшення обсягу інвестицій в економіку, а це, в свою чергу, зумовлює спад виробництва.
Нині для регулювання ліквідності банківської системи Національний банк використовує такі основні механізми рефінансування: кредити овернайт, надані через постійно діючу лінію рефінансування; кредити рефінансування надані шляхом проведення тендера; операції прямого РЕПО, операції своп.
Підвищення облікової ставки обмежує ресурсні можливості комерційних банків, що призводить до зростання відсоткових ставок за кредитами, що пропонуються клієнтам.
Дана ситуація зумовлює зменшення попиту на банківські кредити, тим самим негативно відображається на отриманні банками додаткового прибутку.
Враховуючи також те, що рівень фінансової стійкості комерційних банків значною мірою залежить і від фінансового стану клієнтів, й обмеження можливостей щодо отримання останніми кредитів у зв'язку зі зростанням відсоткових ставок, створення ситуації «кредитного голоду» в реальному секторі економіки негативно відображається на фінансовій стійкості банківської системи в цілому.
Зауважимо, що національний банк не є постачальником ресурсів для комерційних банків, він здійснює регулювання грошової маси та підтримку ліквідності банків на визначених умовах. НБУ своїми розпорядчими документами може встановлювати для банків додаткові вимоги залежно від термінів рефінансування.
Аналізуючи динаміку операцій з рефінансування, вважаємо за недоцільне застосування обмежень на банківську діяльність до банків, які одержують кредити рефінансування за стандартними операціями на відкритому ринку, за винятком, якщо банк стикається з проблемами, що потребують тривалої підтримки з боку НБУ. Раніше НБУ здійснював операції з рефінансування під облігації внутрішньої та зовнішньої позик, облігації підприємств, що вільно обертаються на ринку, та інших цінних паперів. Тепер НБУ розробив схему рефінансування, за якою депозитні сертифікати стають інструментом рефінансування. На нашу думку, це суттєво розширює можливості для рефінансування банків, хоча нині такий механізм є невигідним для банків через низьку процентну ставку (1-2%). Тому на сучасному етапі виникає гостра необхідність запровадження механізмів, які дозволили б комерційним банкам разом із Національним банком України ефективніше адаптуватися до будь-яких змін економічної кон’юнктури. Отже необхідним є:
• удосконалення інструментів рефінансування комерційних банків;
• переймання принципів міжнародної практики в питаннях рефінансування, за якими будь-який банк, у разі потреби, має впевненість в отриманні кредиту центрального банку;
• в умовах кризи видавати кредити рефінансування під жорстоким контролем, стійким і платоспроможним банкам.
Зазначені пропозиції сприятимуть формуванню сучасної системи рефінансування в Україні, яка забезпечить стабільність банківської системи та дасть потужний поштовх до подальшого розвитку національної економіки.
Список використаних джерел:
1. Бондаренко А.Ф. Взаємозв’язок маркетингової діяльності банку та його фінансової стійкості [Електронний ресурс] / А.Ф. Бондаренко,
Н.В. Красюк // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. – 2014. – Вип. 40. – С. 43-52. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pprbsu_2014_40_7.
2. Вовк В.Я. Забезпечення фінансової стійкості банківської системи в умовах кризи / В. Я. Вовк, Ю. В. Дмитрик // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2011. – № 2. – С. 41 – 44.
3. Дзюблюк О.В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного
функціонування кредитної системи : монографія / О.В. Дюблюк, Р.В. Михайлюк. – Тернопіль : ТНЕУ, 2009. – 316 с.
4. Довгань Ж.М. Антикризове регулювання, банківський нагляд і монетарна політика в механізмі забезпечення фінансової стійкості банківської системи [Електронний ресурс] / Ж. М. Довгань // Бізнес Інформ. – 2013. – № 2. – С. 222-227. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2013_2_48.
5. Єфремова Н.Ф. Фінансова стійкість сучасного комерційного банку та її основні елементи / Н.Ф. Єфремова, О.В. Золотарьова, Ж.О. Грозан // Економічний простір. – 2011. – № 52/1. – С. 149 – 158.
6. Левицький В. В. Управління фінансовою стійкістю комерційного банку [Електронний ресурс] / В.В. Левицький. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vcndtu/2011_50/36.htm
7. Непочатенко О.О. Теоретичні основи фінансової стійкості банківської системи / О. О. Непочатенко, П. К. Бечко // Економіка: реалії часу. – 2013. – № 3. – С. 77-82.

Посилання: Національний банк України, фінансова стійкість, грошово-кредитна політика

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
^