Стратегічні орієнтири » Інформаційне забезпечення 2018 » Бешко О.Я. Особливості організації податкового обліку на вітчизняних підприємствах
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 616
  • Автор: Oksana Beshko
  • Дата: 19-04-2018, 22:16
 (голосов: 0)
19-04-2018, 22:16

Бешко О.Я. Особливості організації податкового обліку на вітчизняних підприємствах

Категорія: Інформаційне забезпечення 2018

Поняття «податковий облік» вперше з’явилося в практиці діяльності українських підприємств в другій половині 1997 р. З того часу на відповідальних осіб суб’єктів господарювання покладається обов‘язок одночасно вести два окремих види обліку: бухгалтерський згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та податковий, правила та процедури якого визначені чинним податковим законодавством.
На той час виникнення податкового обліку було пов’язано, перш за все, з прийняттям оновлених редакцій Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», які встановлювали особливий порядок розрахунку об’єктів оподаткування, що не узгоджувався з правилами та процедурами, прийнятими у бухгалтерському обліку. Тому, якщо раніше суми податку, які необхідно сплатити до бюджету, можна було отримати безпосередньо з бухгалтерського обліку шляхом проведення незначних коригувань, то з прийняттям вищенаведених законів це стало неможливим.
Чинними нормативно-правовими актами, зокрема Податковим кодексом України, не визначене та не встановлене ні поняття «податковий облік», ні загальні принципи та порядок ведення такого обліку, порядок документального підтвердження записів у податковому обліку, як це законодавчо встановлено для бухгалтерського обліку. Проте, приписами п.16.1 ПКУ встановлено, що платники податків зобов’язані:
• вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
• подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів [3].
Також обов’язок ведення податкового обліку покладається на окремих учасників податкових правовідносин:
• п.14.1.180. зобов’язує податкових агентів вести податковий облік;
• в п.180.1. зазначено, що податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном зобов’язана вести особа – управитель майна; особа – інвестор (оператор), веде окремий податковий облік, пов'язаний з виконанням угоди про розподіл продукції;
• відповідно до п.210.8. дилер зобов'язаний вести окремий податковий облік операцій з придбання та постачання культурних цінностей та окремий облік операцій з придбання та постачання інших товарів/послуг, до яких застосовується загальний режим оподаткування;
• платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюють для цілей оподаткування окремий (від інших видів операційної діяльності) бухгалтерський та податковий облік витрат і доходів за кожним видом мінеральної сировини за кожним об’єктом надр, на який надано спеціальний дозвіл згідно з п.252.2.;
• п.336.1.: інвестор зобов'язаний вести окремий податковий облік податку на прибуток підприємств, одержаного від виконання угоди про розподіл продукції, та податку на прибуток підприємств, одержаного від інших видів діяльності, не пов'язаних з виконанням цієї угоди [3].
Якщо раніше у Законі України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-XII була норма стосовно ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про фінансово-господарську діяльність, то зараз Податковий кодекс обмежується тільки обліком і звітністю, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Нові терміни і документи, які не були притаманні бухгалтерському обліку, почали використовуватися в Україні з введенням в дію законів «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.07.1997 р. №283/97-ВР та «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, а саме:
• податкова накладна, яка водночас є і податковим, і розрахунковим первинним документом;
• книга обліку продажу та придбання товарів (робіт, послуг), а надалі – реєстр, де на підставі податкових накладних ведеться облік податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, тобто є зведеним обліковим регістром;
• податкова декларація, яка є документами звітності [52].
В зазначених законах були також встановлені спеціальні правила щодо складання декларацій про податок на прибуток підприємства та податок на додану вартість. Такі правила визначені і в Податковому кодексі.
Суми витрати та доходів, що декларуються платником будь-якого виду податку, формуються на основі первинних документів, які підтверджують здійснення у відповідному звітному періоді господарських операцій. Ця теза випливає із Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і базується на тому, що всі види звітності, в тому числі і податкова, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який ведеться за первинними документи, котрі фіксують факти здійснення господарських операцій.
Зважаючи на вищевикладене, всі документи, які запроваджені та використовуються для так званого податкового обліку і податкової звітності, повинні підтверджуватися первинними документами, що містять відомості про господарську операцію та засвідчують її здійснення. Такими документами є: видаткові та прибуткові накладні; рахунки-фактури; акти виконаних робіт (наданих послуг); платіжні документи тощо, які складаються на виконання умов певних договорів. Без вказаних документів, сама по собі, податкова накладна (як спеціальний податковий документ) не може бути складена [51].
Зважаючи на те, що у Податковому кодексі України, міститься посилання на визначення об’єкта оподаткування на підставі первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, що є одним із методів податкового обліку, можна зробити висновок, що податковий облік є елементом бухгалтерського обліку відносно до спеціального податкового законодавства, яким регулюється система оподаткування в Україні.
Таким чином податковий облік – це система групування інформації для визначення податкової бази за податками на підставі первинних документів, згрупованих відповідно до передбаченого діючим податковим законодавством порядку. Податковий облік ведеться з метою формування повної та достовірної інформації про порядок врахування господарських операцій, що були здійснені платником протягом звітного періоду з метою оподаткування, а також забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю перерахування податків до відповідних бюджетів [53].
Бухгалтерський і податковий облік мають різні цілі. Так метою бухгалтерського обліку є надання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства для потенційного інвестора. В свою чергу податковий облік виконує фіскальні і регуляторні функції. Тому певні відмінності між зазначеними системами обліку є зрозумілими. Поряд з цим бухгалтерський облік – це упорядкована система регістрів, із затвердженим планом рахунків та аналітикою, завдяки чому досягається досить високий рівень об'єктивності фінансових показників. Бухгалтерський облік в Україні базується на Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і найбільшою мірою інтегровані до системи обліку Євросоюзу. Ця умова є надзвичайно важливою для обраного Україною напрямку розвитку економіки – європейського вибору розвитку інвестиційної моделі економіки [54].
Отже, основними завданнями та цілями податкового обліку є:
• формування повної і достовірною інформації про величину доходів і витрат організації, які визначають розмір податкової бази звітного податкового періоду та порядок їх формування;
• забезпечення цією інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів для контролю за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю розрахунків з бюджетом по податку на прибуток. Зазначимо, що зовнішніми користувачами інформації, отриманої на основі узагальнення результатів економічної діяльності за допомогою податкового обліку, можуть бути виключно податкові органи. Зміст даних податкового обліку (в тому числі даних первинних документів) є податковою таємницею. Особи, які отримали доступ до інформації, що міститься в даних податкового обліку, зобов'язані зберігати цю таємницю [53].
Предметом податкового обліку, як однієї із складових бухгалтерського обліку, є господарська діяльність підприємства. Однак податковий облік направлено в першу чергу на нарахування та сплату податків. Тому і предмет податкового обліку необхідно розглядати в більш вузькому розумінні.
Так, об’єктом оподаткування податком на прибуток визначено прибуток, який обчислюється шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань. Наразі у бухгалтерському обліку фінансовий результат визначається як різниця між доходами і витратами. Отже, при порівнянні двох підходів складається попереднє враження про їх ідентичність, з тією відмінністю, що при розрахунку оподатковуваного прибутку амортизація виділена окремою складовою [55].
Проте різниця між двома системами обліку закладена глибше. В основі побудови бухгалтерського обліку лежать принципи нарахування та відповідності доходів і витрат. Принцип нарахування означає, що доходи і витрати відображаються в обліку та звітності у момент їх виникнення, а не в момент руху грошових коштів. Принцип відповідності доходів і витрат передбачає зіставлення доходів виключно з витратами, які були понесені заради отримання цих доходів. У податковому ж обліку датою виникнення валових доходів і витрат вважається, за деякими виключеннями, дата події, що сталася раніше. Щодо валових доходів, – то це або дата одержання коштів (будь-якої іншої компенсації), або дата відвантаження продукції (надання товарів, робіт, послуг); щодо валових витрат, то це або дата сплати коштів (надання будь-якої іншої компенсації), або дата одержання продукції (товарів, робіт, послуг). Це основна причина отримання різних показників прибутку за двома видами обліку [56].
Ще одна різниця між бухгалтерським і податковим обліком полягає у різному трактуванні доходів і витрат. Так, при визначенні валового доходу у податковому обліку застосовується поняття звичайної ціни, яка може відрізнятися від фактичної ціни продажу, за якою визначається дохід у бухгалтерському обліку. Існують вагомі відмінності у двох видах обліку при визнанні доходів за окремими операціями, зокрема реалізації та ліквідації основних засобів, операціями з валютою, цінними паперами та деривативами, операціями лізингу тощо. Що стосується витрат, то з позицій бухгалтерського обліку витратами є все, що принаймні чогось коштує підприємству. У податковому ж обліку перелік витрат є чітко визначеним і жорстко обмеженим. Так, не включаються до валових витрат у податковому обліку будь-які витрати, не пов’язані з веденням господарської діяльності; наприклад витрати на паркування легкових автомобілів, сплату штрафних та фінансових санкцій тощо. Крім того, є певний перелік витрат, стосовно яких встановлено ліміт врахування у податковому обліку: суми наданої доброчинної допомоги (не менше 2 і не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року), витрати на організацію прийомів, презентацій і свят (не більше 2% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року); витрати, пов’язані з професійною підготовкою фізичних осіб (не більше 3% фонду оплати праці звітного періоду); витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів (50% від суми витрат) тощо [56].
Наступною вагомою характеристикою двох систем обліку є відмінності при визначенні сум амортизаційних відрахувань підприємства: різний перелік об’єктів, що амортизуються; різні методи та терміни нарахування амортизації; різний порядок відображення в обліку витрат на ремонт та амортизацію об’єктів, проведення їх переоцінки тощо.
Результатом цих відмінностей є два непов’язані між собою результати діяльності підприємства: прибуток (збиток) у бухгалтерському обліку та прибуток (збиток) як об’єкт оподаткування у податковому обліку. Через різні алгоритми їх розрахунку підприємство, будучи збитковим за даними фінансової звітності, може сплачувати податок на прибуток і навпаки [56].
За цих обставин, коли належні до сплати суми податків можна одержати виключно з даних податкового обліку, необхідність його запровадження та ведення стає беззаперечною. Разом з тим обчислені за правилами податкового обліку суми податків, впливаючи на стан та рух фінансових ресурсів суб’єктів господарювання вимагають і відповідного відображення у бухгалтерському обліку.
Механізм відображення у бухгалтерському обліку сум податку на прибуток регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток». Відповідно до логіки, закладеної в основу цього стандарту оскільки одночасно існують фінансові результати, розраховані для цілей податкового обліку (податковий прибуток) та цілей бухгалтерського обліку (обліковий прибуток), то й податок має визначатися не тільки з величини оподатковуваного прибутку, а й з величини облікового прибутку. Для визначення сум податку на прибуток, які будуть відображені у фінансовій звітності, треба порівняти фінансові результати, одержані у двох видах обліку та виявити причини відмінностей між ними, розмежувавши відповідно тимчасові та постійні різниці [56].
Дотримання вимог П(С)БО 17 викривляє показники форми 1 «Баланс». Так, відстрочені податкові активи, що з’являються у балансах підприємств-платників податку на прибуток, – являють собою фактично суму надлишково нарахованого у податковому обліку податку на прибуток (якщо виходити з правил бухгалтерського обліку), як дебіторська заборгованість держави. Проте така заборгованість є умовною, оскільки реального боргу не існує і поверненню він не підлягає. І хоча в майбутньому ця сума буде анульована, за підсумками поточного періоду вона штучно збільшує величину активів підприємства та його фінансових результатів.
Відстрочені податкові зобов’язання на практиці є сумою недоплаченого податку на прибуток (якщо розраховувати суму податку за правилами бухгалтерського обліку). Фактично її можна розглядати у якості джерела фінансування діяльності підприємства, його заборгованості перед державою. Зазначений борг теж є умовною величиною: реальної заборгованості немає і сплаті вона не підлягає. У наступних звітних періодах ця сума буде анульована, за підсумками ж поточного періоду вона штучно занижує величину фінансових результатів підприємства [56].
Як бачимо дотримання вимог П(С)БО № 17 не тільки ускладнює сам облік, а й безпідставно його викривляє, знижуючи рівень його достовірності. Як результат, у бухгалтерському обліку деформовано представляється не лише величина податку на прибуток підприємства, а й фінансові результати його діяльності, сума активів і зобов’язань.
Отже, маємо підстави стверджувати, що дотепер методи обліку в бухгалтерському та податковому обліках залишаються суперечливими, що створює перешкоди для стандартизації та гармонізації обліку.
З прийняттям Податкового Кодексу бухгалтерський облік та податковий були наближені один до одного, але повністю уникнути розбіжностей не вдалося. Тому, незалежно від призначення двох систем обліку - податкового та бухгалтерського, завжди існує необхідність співставності двох систем і виявлення причин розбіжностей, якщо показники однієї системи різко відрізняються від іншої системи.

Посилання: податкова робота, податковий облік

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
^