Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2019 » Довбуш Г.М. Форфейтинг як інструмент фінансування зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
30-10-2019, 22:19

Довбуш Г.М. Форфейтинг як інструмент фінансування зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Категорія: Фінансовий ринок 2019

Довбуш Г. М., 2019
ЛНУ імені Івана Франка, ЕКДМ-51с

Форфейтинг як інструмент фінансування зовнішньоекономічної діяльності підприємства

В умовах недостатньої ліквідності підприємств та дефіциту обігових коштів діяльність підприємств супроводжується зростанням комерційних ризиків та банкрутства. За таких обставин виникає потреба використовувати різні види фінансових інструментів, які б забезпечили надходження грошових коштів у якнайшвидші терміни. Для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність таким інструментом є форфейтинг. Форфейтинг як елемент торгового і фінансового посередництва в сучасному його розумінні застосовується більше ніж п’ятдесят років. Забезпечуючи фінансову підтримку товарного кредитування, він дає змогу рефінансувати дебіторську заборгованість, забезпечує прискорення оборотності оборотних активів постачальників та підвищення ефективності використання економічного потенціалу [4, c. 392].
Дослідження змісту форфейтингу здійснюється відповідно до його економічної, міжнародної приватно-правової, операційної та цивільно-правової природи. З огляду на першу – це кредит, на другу – зовнішньоекономічний контракт, третю – банківська, а в широкому сенсі господарська операція, четверту – договір форфейтингу [2, c. 1176].
Форфейтинг – це операція з придбання фінансовим агентом, що зветься форфейтор, комерційного зобов’язання позичальника, яким виступає покупець/імпортер, перед кредитором (продавцем/експортером). Дана операція – специфічна форма кредитування торговельних операцій. Основною умовою форфейтингу є те, що всі ризики за борговими зобов’язаннями переходять до форфейтора без права повернення на зобов’язання продавця [1, с. 20–24].
Форфейтинг є операцією подібною до факторингу, тобто одна з форм короткострокового та середньострокового кредитування зовнішньоторговельних угод у формі придбання банком платіжних зобов’язань, поданих у формі векселів, без права зворотної вимоги до продавця. На відміну від факторингу, форфейтинг виключає регрес (регрес – зворотна вимога відшкодування сплаченої суми) до експортера. Основними учасниками такої угоди є продавець (експортер, який приймає векселі в оплату вартості поставлених товарів і звільняється від усіх ризиків, пов’язаних з отриманням платежу за векселями), покупець (імпортер), форфейтер (покупець векселя чи той, хто здійснює плату за векселем під час кредитування у формі форфейтинга) і гарант [5, с. 889-890].
За форфейтування продавець вимоги, наприклад переказного векселя, захищає себе від будь-якого регресу включенням до індосаменту слів “без обороту”. Продавцем векселя, що форфейтується, зазвичай є експортер; він акцептує його як платіж за товари чи послуги і прагне передати всі ризики і відповідальність за інкасування форфейтера (тобто банк, що обліковує векселі) в обмін на негайну оплату готівкою. Форфейтер, придбавши платіжні зобов’язання, відмовляється від свого права висувати зворотні вимоги до будь-якого з попередніх власників зобов’язання.
Предметом угоди форфейтування є дебіторська заборгованість покупців товарів, як правило, у формі переказних чи простих векселів. Використання векселів як форфейтованих платіжних зобов’язань зумовлене їх широким застосуванням у кредитуванні торговельних операцій, простотою оформлення, уніфікованістю та стандартизованістю вексельного обігу в більшості країн світу. Рахунки дебіторів та розстрочки платежів, які використовуються за акредитивної форми розрахунків, також можуть бути предметом угоди форфейтування, але ці документи застосовуються рідше [5, с. 890].
Виділяють два види форфейтингу: внутрішній (угода відбувається між учасниками однієї країни) та зовнішній (залучаються виробничі резерви різних країн або іноземний капітал) [4, с. 393].
Форфейтування зазвичай є середньостроковою угодою на термін від шести місяців до 5–6 років. Проте кожен форфейтер установлює свої часові межі, виходячи головним чином з ринкових умов для визначеної угоди [5, с. 890].
У форфейтингу, на відміну від факторингу, ймовірність відмови постачальників від надання відстрочки платежу є мінімальною, оскільки форфейтинг розрахований на сектор середнього і великого бізнесу. Провести одноразову плату за постачання вартісних унікальних товарів для покупців проблематично, отже, постачальники змушені надавати відстрочку платежу за допомогою обслуговування форфейтером [4, с. 393].
У результаті дослідження інформації від International Forfaiting Association (IFA) було виділено переваги форфейтингу, які стосуються [3, с. 189–191]:
1) усунення ризиків. Це полягає:
- у відсутності політичних та комерційних ризиків;
- у забезпеченні фінансування на 100% від вартості контракту;
- у захисті від ризиків збільшення швидкості і коливання обмінного курсу;
2) посилення конкурентних переваг. Це полягає у тому, що:
- продавці товарів можуть пропонувати кредит для своїх клієнтів, що робить їхню продукцію більш привабливою;
- продавці можуть займатися бізнесом у країнах, де ризик несплати може бути досить високим;
3) підвищення грошового потоку. Це полягає у тому, що:
- продавці можуть приймати оплату готівкою, пропонуючи умови кредитування для своїх клієнтів;
- усуваються дебіторська заборгованість, банківські кредити або умовні зобов’язання з балансу;
4) збільшення швидкості й простоти фінансових операцій. Це полягає:
- у використанні швидких та індивідуальних фінансових рішень;
- у прискореному фінансуванні зобов‘язань (залежно від законодавства окремої держави і використовуваного фінансового інструменту);
- у наявності, як правило, короткої й простої документації;
- у відсутності обмежень на експорт;
- у знятті навантаження за борговими паперами (векселі, трати, акредитиви і т. п.) з експортера з управління.
Основним недоліком форфейтингу є його вартість, адже він є досить дорогим видом банківських послуг, що пояснюється ризикованістю цієї операції для форфейтера. Але, використовуючи форфейтування, підприємство-експортер керується стратегічними міркуваннями, згідно з якими форфейтування може виявитись дуже вигідним для нього [5, с. 890].
Станом на 01 січня 2018 р. до структури International Forfaiting Association входять 123 члена (рис. 1).

Довбуш Г.М. Форфейтинг як інструмент фінансування зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Рис. 1. Кількість учасників IFA у світових масштабах, од.


Джерело: [6].

Найбільша кількість членів International Forfaiting Association (із країн Європи) у Великобританії, Швейцарії, Німеччині, Італії, Голландії та Австрії (рис. 2).

Довбуш Г.М. Форфейтинг як інструмент фінансування зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Рис. 2. Переважна кількість учасників IFA за країнами Європи


Джерело: [6].

Необхідно відзначити, що один із чинників зростання швейцарських банків полягав у розвитку форфейтингу протягом 1950–1960-х років, коли Західна Німеччина намагалася проникнути на ринок до європейських сусідів. Економіка Німеччини сконцентрована переважно на секторі промислового виробництва та у сфері послуг. Італія є першокласним експортером машино-технічної продукції. Нідерланди мають сучасну високорозвинену постіндустріальну економіку. Британія створювала зарубіжні ринки для британської продукції, де не останню роль зіграв форфейтинг (це давало Британії змогу займати лідируючі позиції у міжнародній торгівлі) [3, с. 189].
Таким чином, слід зазначити, що високий інтерес деяких країн до форфейтингу сприяє просуванню продукції на міжнародному ринку [4, с. 295].
Отже, форфейтингом забезпечується процес фінансування експортера шляхом купівлі векселя, де вказана сума дебіторської заборгованість імпортера без права регресивного звернення. Форфейтинг пропонує переваги для бізнесу, він знижує ризики, пов’язані з міжнародною торгівлею, забезпечує і збільшує грошові потоки; так, експортери можуть бути конкуренто-спроможними на світовому ринку. Цей інструмент фінансування експортних операцій у світовій практиці дедалі актуалізується, оскільки дає можливість швидко повертати і залучати кошти в оборот. Світові тенденції розвитку форфейтингу свідчать про збільшення використання форфейтингу, особливо в Європі та Азії.
Список використаних джерел:
1. Басюк Т. П. Фінансові аспекти зовнішньоекономічних операцій. Економіка, фінанси, право. 2017. № 6. С. 20–24.
2. Москальов А. А. Світовий досвід та перспективи використання форфейтингу та міжнародного факторингу в Україні / А. А. Москальов, О. В. Щавінська // “Молодий вчений”. – 2018. – № № 11 (63). – С. 1176-1179.
3. Хачпанов Г.В. Форфейтинг як головний стимул розвитку економіки. XIII International Research and Practice Conference «Key instruments of human coexistence organisation: economics and law». Kiev and London (6.07.2017). Р. 189–191.
4. Хома І. Б. Особливості використання та вдосконалення форфейтингу в Україні на основі міжнародного досвіду / І. Б. Хома, І. Л. Данилів // Приазовський економічний вісник. – Електронний науковий журнал. – Випуск 5 (10). – 2018. – Класичний приватний університет. – Запоріжжя. – С. 392-397.
5. Яценко М. С. Альтернативні форми фінансування зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання / М. С. Яценко, Ю. С. Максименко // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2018. – № 22. – С. 886-893.
6. International Forfaiting Association. URL: http://itfa.org (дата звернення: 08.10.2018).
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Май 2021 (4)
Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
^