Стратегічні орієнтири » Фінансовий ринок 2020 » Пшик Р.М. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВЕКСЕЛЬНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 71
  • Автор: Пшик Р.М.
  • Дата: 29-10-2020, 23:00
 (голосов: 0)
29-10-2020, 23:00

Пшик Р.М. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВЕКСЕЛЬНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

Категорія: Фінансовий ринок 2020

УДК 336
Пшик Р.М., 2020
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-42с

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВЕКСЕЛЬНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

Вексель належить до найдавніших цінних паперів: вперше він почав застосовуватися в античній Греції, а найбільшої популярності набув у середині ХІІ століття в Італії. В Україні вексель почав широко використовуватися лише у 20-х роках ХХ століття, коли було прийнято «Положення про вексель», а у 1937 р. – Положення про переказний і простий вексель, затверджене ЦВК і РНК СРСР. Проте на практиці векселі на радянському ринку до 1990 р. не використовувалися, що й зумовило нерозуміння їх правової природи й відсутність широкого вжитку на території незалежної України.
В Україні, як і в інших країнах, що набули незалежності після розвалу СРСР, відродження вексельного обігу відбувалося у процесі ринкової трансформації та пошуку способів вирішення проблем неплатежів. Особливо сприяло цьому процесу формування корпоративного сектора економіки. Це підтверджується тим, що вже в період з 1997 до 1999 рр. вексель був на другому місці на ринку цінних паперів, поступившись облігаціям внутрішньої держаної позики (ОВДП). Після серпневої кризи 1998 р. вексель став основним фінансовим інструментом на ринку цінних паперів. На початку 2000 р., незважаючи на значне скорочення векселів Головного управління держказначейства та регіональних відділень пенсійного фонду, в цілому вексельний обіг продовжував посідати панівне становище на фондовому ринку[3].
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
В Україні використовуються два види векселів:
1) простий;
2) переказний (тратта).
Простий вексель являє собою борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця виплатити певну суму грошей при настанні певного терміну.
Переказний вексель – це борговий цінний папір, який мітить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред’явленням або в день, указаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останньої, або пред’явникові вексельний обіг продовжував посідати панівне становище на фондовому ринку[2].
Обсяги операцій з векселями в Україні на фондовому ринку можна проаналізувати на основі даних, наведених у табл.1.
Таблиця 1
Обсяги операцій з векселями упродовж 2005–2019 рр.
Пшик Р.М. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВЕКСЕЛЬНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ
[left][/left]
[/center][center]

Джерело : Складено автором на основі звітів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР)
Дані табл. свідчать, що загальні обсяги торгів на фондовому ринку збільшилися у 2014 р. у 5,7 рази порівняно з 2005 р., а у 2019 р. у 1,9 раз, порівняно з 2005 р. Частка векселів у загальному обсязі торгів за останні п’ятнадцять років коливається від 0,1–33 %, хоча до 2012 р. це коливання було значно меншим. У 2011 р. обсяг торгів векселями на фондовому ринку становив 358,2 млрд грн при ВВП 1302,08 млрд грн – тобто 27,5 %. 2019 р. обсяг торгів векселями становив 20,2 млрд грн при ВВП 3974,5 млрд грн – 0,5 %, таке різке зниження причинене наслідками податкової реформи 2013 року.
Отже, можна зробити висновок, що обсяги операцій з векселями є суттєвими, а це свідчить про потребу економіки в цьому інструменті.
Такому значному зростанню ролі та місця вексельного ринку в Україні в період, що аналізується, сприяли такі чинники:
 формування основ ринкової економіки. В інших умовах, тобто при відсутності приватної власності, приватної фінансової відповідальності, можливості розвитку економіки на основі об’єктивних законів ринку векселів і вексельного обігу апріорі не могло бути;
 розробка нормативно-правової бази відповідно до положень Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 р., дала можливість забезпечити регулювання випуску, обігу, погашення векселів і стягнення за векселями, а також повністю забезпечити права всіх сторін вексельного ринку;
 прийняття Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 5.04. 2001 року, що став першим національним документом на рівні закону, який регулює вексельний обіг в країні[1].
Таким чином, дослідження становлення та розвитку вексельного ринку України в різні періоди його функціонування дають можливість зробити висновки про те, що він поступово формується як важлива складова ринкової економіки взагалі та ринку цінних паперів зокрема. Подальший розвиток вексельного обігу, підвищення його ефективності та впливу на економічні процеси в країні залежить від здійснення економічних реформ, удосконалення законодавства, створення умов для організованого ринку векселів.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про обіг векселів в Україні». URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2374-14
2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15
3. Ніколенко С. С. Формування ринку цінних паперів в умовах ринкової трансформації : [монографія] / С. С. Ніколенко, О. М. Шевченко. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008. – 159 с.
4. Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). URL: https://www.nssmc.gov.ua
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
^