Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2011 » Саварін Л.А. Законодавче регламентування вексельного обігу в Україні
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
15-11-2011, 02:59

Саварін Л.А. Законодавче регламентування вексельного обігу в Україні

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2011

УДК 336
© Саварін Л.А., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-46с

Законодавче регламентування вексельного обігу в Україні

Як відомо вексель з'явився дуже давно. Він – одна із найдавніших форм боргової розписки і виник з появою письма. За даними археологічних розкопок Шумерської цивілізації було знайдено глиняні таблички, які можна назвати векселями [1]. Також існує думка, що вексель – цінний папір, який виник у XII – XIII ст. в Італії внаслідок розвитку торгівлі і банківництва [2].
Векселі активно почали використовуватися в Україні з початком переходу країни до ринкових економічних відносин. До набуття Україною незалежності панувала адміністративно-командна система господарювання, яка витіснила вексель з обігу ще в 1930 роки. Якраз на той час у світі вексель набував дедалі більшого значення як платіжно-розрахунковий засіб [3].
Світова практика використання векселів створила досконалу нормативно-правову базу й сформувала багатовікові морально-етичні традиції зобов'язань та прав учасників їх обігу. Отож в Україні потрібно як найшвидше усвідомити недосконалість адміністративних важелів і широко розпочати використовувати економічні інструменти, одним з яких і став вексель.
Першим кроком до розгортання великомасштабного вексельного обігу в Україні стало прийняття ряду нормативно-правових актів у цій сфері, зокрема таких як: Закон України « Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі» (далі УВЗ) від 6 липня 1999 р. № 827-XIV, Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» від 6 липня 1999 р. № 826-XIV та Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» 1999 р. № 828-XIV. В свою чергу прийняття Закону України «Про обіг векселів в Україні» 05.04.2001 № 2374-III і Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV мало б урегулювати проблеми, пов’язані із забезпеченням відновлення вексельного обігу на території країни [7].
Особливості ж обігу векселів в Україні визначає Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 року. У ньому, зокрема, визначено:
Векселі складаються у документарній формі на спеціальних бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).
Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їхніх установчих документах.
Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
Векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів.
Сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена в національній валюті України за курсом НБУ на день настання строку платежу чи в іноземній валюті з додержанням вимог валютного законодавства України [6].
Зважаючи на велику кількість нормативно – правових актів на жаль рано говорити про досконалість вексельного законодавства. В деякій мірі це зумовлено різними точками зору на вексельні правовідносини між національним і зарубіжним рівнем вексельного законодавства. Як відомо, норми чинного українського вексельного законодавства побудовані на принципах німецького й частково французького вексельного права [3]. Очевидно, саме це і є причиною виникнення багатьох незрозумілих ситуaцій, пов’язаних із застосуванням векселів у торговoму oбороті. Наші законодавці вимушені адаптуватися до систем європейського права, хоча як показує практика, до деяких його елементів наша нормативна база ще не готова. І саме це породжує доволі негативні наслідки й неврегульованість законодавства. Серед інших проблем – судова практика, яка містить протиріччя; неоднозначне трактування різними державними органами операцій із векселями; спірні питання в оподаткуванні; заборона на торгівлю векселями на фондових ринках; виконання вексельного зобов’язання; ускладнення визнання векселів недійсними; порядок притягнення до відповідальності за невиконання вексельного зобов’язання та ін.
Якщо говорити про удосконалення вексельного законодавства, то 6 серпня 2008 р. Верховною Радою України був зареєстрований законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу векселів» під № 3041, внесений за поданням Кабінету Міністрів України.
Цей законопроект передбачав внесення змін до законів України «Про обіг векселів в Україні», «Про господарські товариства», «Про виконавче провадження», до Бюджетного й Господарського кодексів України й Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою приведення законодавства у відповідність до Закону України «Про обіг векселів в Україні», а також встановлював адміністративну відповідальність та встановлював санкції за порушення умов видачі векселів.
Як бачимо прийняття зазначеного вище законопроекту сприяє підвищенню довіри вітчизняних і зарубіжних інвесторів до фондового ринку України. Але, якщо враховувати нестабільну політичну ситуацію, цей законопроект може спіткати сумна доля, – зникнення у небуття. А питання про попередження можливих зловживань в процесі прoведення вексельних операцій і притягнення винних до відповідальності так і залишаються невирішиними. Адже визнати вексель недійсним на практиці досить важко, навіть можна сказати неможливо. Цікавим фактом є те, що лише в ст. 33 Уніфікованого закону про переказні векселі й прoсті векселі (Додаток № 1 до Женевської конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі й прості векселі від 7 червня 1930 року) йдеться про недійсність векселя. Ця стаття встановлює, що вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред’явленням; у визначений строк від пред’явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Якщо векселі містять інші строки платежу або передбачають оплату частинами, вони є не надійсними [5]. Ці вимоги стосуються як простих так і переказних векселів.
Оскільки сьогодні векселі активно використовуються суб'єктами господарювання і набувають усе ширшого застосування, то необхідно вдосконалювати вексельне законодавство, забезпечити ефективну його реалізацію, зокрема задля забезпечення стабільності.
Джерела:
1. Інтернет – видання «Бізнес» [ Електронний ресурс ].‒ Режим доступу http:/ /www.business.ua/blogs /finansy/blog_aohrimenko/ 726/
2. Гроші та кредит: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002.
3. Інтернет – видання, Юридичний журнал « Юстініан » №9,2004 рік [ Електронний ресурс ].‒ Режим доступу: http:// justinian.com.ua /article.php?id = 1436
4. «Правовий тиждень»щотижнева інформаційно- правова газета, [ Електронний ресурс ].‒ Режим доступу : http://www.legalweekly.com.ua/
5. ЗАКОН УКРАЇНИ Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 34, ст. 290
6. ЗАКОН УКРАЇНИ Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001, № 2374-III. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2374-14
7. Офіційна сторінка Верховної Ради України, [ Електронний ресурс ].‒ Режим доступу: http:// zakon.rada. gov. ua/
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
^