Стратегічні орієнтири » Чинники формування інститутів фінансового ринку » Грозик У. Розвиток послуг з фінансового аутсорсингу
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
22-12-2011, 10:13

Грозик У. Розвиток послуг з фінансового аутсорсингу

Категорія: Чинники формування інститутів фінансового ринку

УДК 336
© Грозик У., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-46с

Розвиток послуг з фінансового аутсорсингу


Протягом останнього десятиліття у світі простежується тенденція до поступового збільшення компаніями з різних галузей економіки обсягів споживання послуг, які надаються через угоди субпідряду, для виконання тих видів діяльності, що можуть бути передані третім особам без нанесення шкоди основній діяльності компанії. Наприклад, за оцінками фахівців, тільки в економіці Великобританії в 2010 р. частка послуг з аутсорсингу у ВВП склала близько 8%, наблизившись до загальних обсягів послуг британського фінансового сектора і забезпечивши зайнятість близько 10% працездатного населення країни. При цьому постійно зростає обсяг послуг з аутсорсингу фінансовими посередниками.

Деякі вітчизняні компанії вже використовують аутсорсинг, але в основному у сфері ІТ-послуг, наприклад, коли фінансова чи промислова компанія використовує послуги сторонніх спеціалізованих компаній для створення власної інформаційної системи, розробки програмного забезпечення тощо. Аутсорсинг фінансових послуг на українському ринку в основному обмежується веденням бухгалтерського обліку та аудиту, оскільки для багатьох компаній питання збереження конфіденційності інформації при використанні аутсорсингу, прозорості менеджменту, можливих ризиків і розподілу відповідальності перед регулятором ринку між основною компанією та компанією-субпідрядником поки залишаються відкритими.

Законодавче врегулювання угод із аутсорсингу в Україні практично відсутнє. Лише кілька нормативних документів, в яких згадується аутсорсинг, прийняті НБУ. Зокрема, один із них стосується здійснення операцій із використанням спеціальних платіжних засобів і зазначає, що платіжні організації платіжних систем і постачальники платіжних послуг мають право передавати виконання певних своїх функцій або частини не притаманних для банків технічних функцій юридичним особам–агентам, тобто передавати на аутсорсинг.
У іншій Постанові НБУ, яка стосується організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, надається досить змістовне визначення аутсорсингу. Під ним розуміється виконання певних функцій і робіт, які традиційно вважаються «внутрішніми» і виконуються штатними працівниками, шляхом залучення зовнішніх незалежних сторін на договірній основі, і яке використовується для оптимізації витрат у банку. Також цією Постановою вітчизняним банкам рекомендується в разі потреби розглядати можливість здійснення внутрішнього аудиту ризик-менеджменту із залученням третіх осіб (тобто на умовах аутсорсингу), оскільки специфіка діяльності банку з управління ризиками вимагає наявності для її оцінки глибоких професійних знань у сфері ризик-менеджменту.

Сьогодні світовий ринок аутсорсингу продовжує стабільно зростати, зокрема в 2010 р., у порівнянні з 2008 р., він зріс на 6%, досягнувши максимального значення за три роки. При цьому ринок ІТ-аутсорсингу зазнав збільшення обсягів угод на 5% у порівнянні з 2008 р., а аутсорсинг бізнес-процесів зріс на 12%. Найбільші темпи відновлення ринку аутсорсингу були зафіксовані на фінансовому ринку, який залишається одним із найбільших споживачів таких послуг, зокрема у сегменті банківських, фінансових послуг і страхування. Наприклад, тільки в фінансовому секторі США щороку укладається угод із аутсорсингу на суму, що дорівнює приблизно 15% усіх коштів фінансової індустрії країни.

Як зазначалося вище, найчастіше через угоди субпідряду компанії отримують послуги, пов’язані з інформаційними технологіями. За оцінками фахівців Інституту аутсорсингу – міжнародної професійної асоціації провайдерів аутсорсингу, більше половини компаній у світі здійснюють діяльність, пов’язану з інформаційними технологіями, через аутсорсинг. Цей сегмент на сьогодні за обсягами угод займає близько 28% світового ринку аутсорсингу. Далі в порядку зменшення частки ринку йдуть аутсорсинг людських ресурсів (16% ринку, використовують 19% компаній), аутсорсинг маркетингу та логістики (14% ринку, 22% компаній), аутсорсинг фінансових послуг (11% ринку, 20% компаній) та аутсорсинг адміністративної та офісної діяльності (9% ринку, 19% компаній).

Фінансові посередники раніше зверталися до аутсорсингу менш охоче, ніж компанії з інших секторів бізнесу, але в останні роки спостерігається стійке прискорення і розширення аутсорсингу на фінансовому ринку. Одним із факторів, що гальмували розвиток аутсорсингу, було небажання власників відмовитися від повного контролю над своїм бізнесом. Проте поступово почало з’являтися розуміння, що в аутсорсинг передаються окремі види робіт, а не контроль над ними. Аутсорсинг дає можливість фінансовим компаніям сфокусуватися на своїх основних функціях, спрямованих на створення додаткової вартості, тоді як виконання неосновної повсякденної роботи може бути передоручене професійним фахівцям.

Хоча економія може бути первинним поштовхом до аутсорсингу, переваги є набагато глибшими і ширшими. У реальності аутсорсинг може забезпечувати більш високу гнучкість для організації, яка націлена на розширення операцій. Ризики керуються, витрати жорстко фіксовані, усуваються кадрові ускладнення. Фінансові організації в кінцевому підсумку розвивають спритність, яка дійсно дозволяє їм йти в ногу з ринком і швидко реагувати на зміни, включаючи формування, скорочення, нарощування або навіть зміну стратегії в цілому.
Існує багато причин, що спонукають компанії до аутсорсингу, зокрема можливість істотного збереження коштів через аутсорсинг деяких функцій компанії, що користується перевагами ефекту масштабу чи має доступ до більш дешевої робочої сили в іншій країні.

Якщо узагальнити основні причини, що призводять до аутсорсингу певних видів діяльності, та ранжирувати їх у порядку зменшення їх значущості можна так (в дужках наведений відсоток компаній та організацій, що використовує аутсорсинг із наведених причин):
– концентрація компанії на основній діяльності (55%);
– скорочення та контроль над операційними витратами (54%);
– вивільнення ресурсів для інших проектів (38%);
– недостатність власних ресурсів для здійснення певних видів діяльності (25%);
- скорочення витрат часу на реалізацію продукції (18%);
– розподіл ризиків (12%);
– використання переваг офшорних компаній (12%);
– діяльність є важкою для управління або вийшла з-під контролю (10%).

Мотивація для аутсорсингу в країнах Європейського Союзу має певну географічну специфіку. Зокрема, Європейський Центральний Банк виділяє такі мотиви, що спонукають банки ЄС до аутсорсингу: зменшення витрат (89%), доступ до нових технологій (60%), концентрація уваги банку на основній діяльності (58%), використання ефекту масштабу (29%), вивільнення ресурсів (24%), збільшення якості послуг (24%), зростання гнучкості бізнесу (16%).

Незважаючи на те, що важливість аутсорсингу в фінансовій діяльності зростає досить швидко, моделі аутсорсингу в банківському, страховому та фондовому секторах дещо відрізняються. Так, багато страхових компаній та менеджерів фондів сьогодні аутсорсингують інвестиційний менеджмент зовнішнім чи компаніям, пов’язаним із ними. Також деякі андеррайтери до-зволяють страховим брокерам брати на себе частину ризиків при розміщенні. Одним із факторів зростання обсягів фінансового аутсорсингу є необхідність скоротити витрати коштів на здійснення експертизи нового ринку, де компанія планує розпочати свою діяльність, за рахунок залучення сторонньої компанії. Проте угоди з аутсорсингу можуть заподіяти компанії-замовнику таких послуг певну шкоду.

Отже, аутсорсинг фінансових послуг на кредитному ринку може здійснюватися лише за умови відповідності певним умовам. По-перше, якщо здійснення аутсорсингу не впливає на здатність менеджменту управляти ризиками. По-друге – тільки при стандартизованому роздрібному кредитуванні бізнесу, оскільки лише наявність чітких стандартних критеріїв оцінки та прийняття рішень постачальником відповідних послуг є гарантією позбавлення кредитних інститутів від подібних ризиків.

Наведемо ключові ризики, на які наражається компанія, що використовує аутсорсинг:
1. Стратегічний ризик:
– постачальник послуг може здійснювати діяльність на свій власний розсуд, що може суперечити або не відповідати стратегічним задачам компанії;
– неможливість запровадження всебічного нагляду за діяльністю постачальника послуг.
2. Ризик репутації:
– поганий сервіс від аутсорсингової компанії;
– взаємодія з клієнтами не відповідає загальним стандартам компанії;
– діяльність сторонньої компанії не відповідає етичним чи іншим стандартам компанії.
3. Операційний ризик:
– технологічні помилки
– недостатні фінансові можливості для виконання зобов’язань;
– ризик того, що компанія вважатиме складним або над дорогим здійснення постійного нагляду за діяльністю постачальника послуг.
4. Ризик виходу:
– обмежені можливості компанії щодо повернення послуг до себе, що пов’язано з недостатньою кількістю в компанії необхідного персоналу або з можливістю втрати накопичених інтелектуальних цінностей;
– ризик того, що запроваджена компанією стратегія виходу (відмови від аутсорсингу) буде недоречною. Це може бути наслідком надмірної залежності компанії від однієї фірми-постачальника послуг та надзвичайно високих витрат при терміновій відмові від аутсорсингу.
5. Ризик при розташуванні аутсорсингових компаній за кордоном: політичний, соціальний та законодавчий клімат можуть створити додатковий ризик.

Отже, аутсорсинг є новим і достатню потужним інструментом управління підприємством. Але для забезпечення ефективності його застосування необхідно провести глибоку аналітичну і організаційну роботу, об'єктивно оцінити не тільки очікувані поточні результати, але й довгострокові наслідки передавання виконання окремих функцій стороннім спеціалізованим виконавцям.

Список використаних джерел:
1. Загородній А.Г. Аутсорсинг та його вплив на витрати підприємства / А. Г. Загородній, Г. О. Партин // Фінанси України. – 2009. - №9. – С. 87-97
2. Аутсорсинг. Вимушена необхідність // Режим доступу: http://texno-online.com.ua/archives/52
3. Лученко В. Виробничий аутсорсинг / Лученко В. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://luchenko.com
4. Гавриленко К. Аутсорсинг як інструмент зниження витрат у системі стратегічного управління / К. Гавриленко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – 1 (91). – С. 104-109.

Посилання: Аутсорсинг, розвиток ринку

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
^