Стратегічні орієнтири » Чинники формування інститутів фінансового ринку » Сак П.А. Нота участі в кредиті: проблеми та перспективи розвитку
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2273
  • Автор: Borodatuj
  • Дата: 27-12-2011, 13:24
 (голосов: 0)
27-12-2011, 13:24

Сак П.А. Нота участі в кредиті: проблеми та перспективи розвитку

Категорія: Чинники формування інститутів фінансового ринку

УДК 336
© Сак П.А., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-47с

Нота участі в кредиті: проблеми та перспективи розвитку

Окремі аспекти проблем мобілізації фінансових ресурсів на міжнародному фондовому ринку шляхом емісії єврооблігацій були предметом наукових пошуків Б. Івасіва, В. Комара, О. Рубана, Є. Савєльєва, В. Фещенка, О. Хмиз та інших. Не вирішені ранішечастини загальної проблеми. Однак динамізм економічних змін в Україні та світі зумовлює необхідність вивчення нових схем мобілізації фінансових ресурсів вітчизняними суб'єктами господарювання за кордоном.
Нота участі в кредиті - борговий цінний папір, одна з можливих структур випуску єврооблігацій, що дозволяє інвесторам придбати частки у виданому позичальникові кредит або кредитному портфелі. Кредит надає емітент нот - спеціально створена компанія (SPV, Special Purpose Vehicle). На відміну від кредитних нот, кредитна подія або випадок дефолту по LPN прив'язаний до даної конкретної позиці, а не до кредитних подій самого позичальника. Тримачі LPN беруть участь на пропорційній основі в отриманні відсотків та основних платежів по кредиту. Міжнародні інвестиційні банки підписують угоду про участь в кредиті з місцевими банками, а також пропонують їм LPN в якості варіанту короткострокового інвестування, задовольняючи тим самим потреби місцевих позичальників і збільшуючи місцевим банкам дохід по кредиту, коли один або декілька банків є кредиторами позичальника.
Залучення єврооблігаційної позики корпоративними емітентами класично може здійснюватись за однією з трьох альтернативних схем: пряма емісія єврооблігацій, випуск кредитних нот та нот участі в кредиті. Пряма емісія єврооблігацій емітентом-позичальником найбільш ефективно забезпечує створення позитивного іміджу емітента на міжнародному ринку капіталу – внаслідок формування публічної кредитної історії, емітент єврооблігацій в майбутньому отримує доступ до залучення значних обсягів фінансових ресурсів на більш вигідних умовах.
Але згідно з вимогами чинного законодавства, вітчизняні суб'єкти господарювання не мають права емітувати цінні папери, номіновані в іноземних валютах, тому залучення капіталу на зовнішньому фінансовому ринку відбувається за двома такими альтернативними схемами – випуск нот участі в кредиті (LPN) та кредитних нот (CLN), що фактично може бути першим кроком компанії до IPO на зовнішньому ринку капіталу в майбутньому .
Звернемо увагу на те, що відповідно до ст. 37 Закону "Про цінні папери та фондовий ринок", українські емітенти можуть розміщувати цінні папери за межами України виключно на підставі дозволу ДКЦПФР, який видається за умови проведення державної реєстрації випуску цінних паперів, допущення цінних паперів попередніх емісій суб'єкта господарювання до біржових торгів на одній з українських фондових бірж (про що подається відповідна довідка до ДКЦПФР) та відповідності кількості цінних паперів, які розміщуються за межами України, нормативу, встановленому регулятором вітчизняного ринку цінних паперів (остання вимога стосується лише емісії акцій – частина акцій, яку емітент має намір розмістити на зовнішньому фінансовому ринку не може перевищувати 30 % від загального обсягу емітованихцим суб'єктом господарювання акцій) [1].
Аналіз Рішення ДКЦПФР "Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на обіг акцій або облігацій підприємств українських емітентів за межами України" від 17.10.97 N 36 (із змінами) дає підстави стверджувати, що даний нормативно-правовий документ створює додаткові перешкоди для виходу вітчизняних корпорацій на зовнішній фінансовий ринок [3].
Використання цих інструментів мобілізації боргового капіталу є найбільш оптимальним в умовах дефіциту валютних коштів для підприємства і часових обмеженнях в акумуляції фінансових ресурсів, а також дає змогу попередньо створити кредитну історію і зробити бренд компанії-позичальника більш відомим серед іноземних інвесторів. Схема мобілізації боргового фінансування шляхом випуску ноти участі в кредиті:
1. Розташована за кордоном дочірня структура позичальника (SPV-емітент)
випускає ноти через банк-андеррайтер, а вітчизняна материнська
компанія виступає гарантом за такою позикою.
2. Банк-андерайтер розміщує ноти серед іноземних інвесторів.
3. Інвестори перераховують кошти на рахунок (SPV) за посередництвом
банку-платіжного агента.
4. Банк-платіжний агент переказує отримані від продажу нот грошові кош-
ти на рахунок дочірньої компанії-емітента за мінусом комісії за посеред-
ництво.
5. Після отримання материнською компанією ліцензії НБУ на одержання
кредиту від нерезидента, SPV-емітент переказує гроші на рахунок віт-
чизняної материнської компанії відповідно до договору кредитування
між цими підприємницькими структурами.
6. Дочірня компанія SPV спрямовує кошти на обслуговування боргу (суму
відсотків) за кредитними нотами банку-платіжному агенту.
7. Після закінчення терміну обігу нот інвестори пред'являють їх до пога-
шення банку-андерайтеру.
8. SPV-емітент, використовуючи платежі материнської компанії за пози-
кою, погашує ноти за посередництвом банку-платіжного агента.
Привабливість єврооблігаційного ринку для вітчизняних суб'єктів гос-
подарювання пояснюється можливістю залучення позикового фінансування
на тривалі терміни (від 3 до 10 років) та нижчими відсотковими ставками по-
рівняно з національним фінансовим ринком.
Найбільшу кількість операцій з розміщення єврооблігаційних позик
емітентів, основна діяльність яких здійснюється в Україні, було проведено на
Лондонській та Люксембурзькій біржах (рис. 1).

Рис. 2. Розподіл кількості емісій єврооблігацій українських компаній за біржами
лістингу (Джерело: побудував автор за даними [5])
Водночас найбільші обсяги фінансового капіталу було залучено на Ір-
ландській та Лондонській фондових біржах – 32 та 29 % від обсягу всіх ре-
сурсів відповідно (рис. 3).


Термін організації випуску нот участі в кредиті – 18 тижнів, термін обігу LPN становить 5-10 років, обсяги запозичення – 100 млн дол. США та більше. Для випуску LPN необхідна наявність звітності компанії-емітента (SPV) за міжнародними стандартами, а
також кредитних рейтингів від одного-двох авторитетних міжнародних агентств. ). Високий рейтинг корпорації є не обов'язковим при розміщенні єврооблігацій, проте його наявність передбачає можливість здійснити емісію на більш вигідних для позичальника умовах. Компанія-емітент повинна обов'язково пройти due diligence детальну юридичну перевірку діяльності компанії (due diligence).
Процедура Due Diligence – передбачає формування об'єктивного уявлення про реальний фінансовий стан об'єкта інвестування; усі ризики, які можуть значно погіршити фінансовий стан, оцінку ринкової вартості акцій об'єкта інвестування, аналіз дебіторської заборгованості та активів, аналіз фінансових результатів за попередні періоди. SPV, що випускає ноти участі в кредиті, повинна також в обов'язковому порядку пройти процедуру лістингу на одній із закордонних фондових бірж
Таким чином, єврооблігаційний ринок дає змогу в умовах обмеженості можливостей залучення на національному фінансовому ринку необхідного для нормального функціонування та ефективної фінансово-господарської діяльності обсягу капіталу мобілізувати необхідне боргове фінансування на тривалі терміни і за нижчими цінами порівняно із вартістю банківського кредитування та ресурсами вітчизняного фондового ринку. Однак доступним цей інструмент фінансування є лише для великих компаній із структурованим бізнесом і високими кредитними рейтингами.
Отже, основною метою корпоративних емітентів, що виходять на ринок єврооблігаційних позик є, насамперед, диверсифікація джерел залучення фінансових ресурсів та хеджування валютних ризиків. Зауважимо, що використання єврооблігаційного ринку дає змогу підприємницьким структурам не лише залучити значні обсяги "довших" та дешевших, порівняно із мобілізованими на внутрішньому фінансовому ринку, ресурсів, а й отримати додаткові вигоди від конвертації валютних надходжень в інші валюти у випадку сприятливого коливання обмінних курсів.
Література
1. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок": за станом на 30 лист. 2010 р./Верховна Рада України. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua/
2. Енциклопедичний довідник з інвестування / за ред. В. Фещенка. – К. : Українське
агентство фінансового розвиток, 2009. – 594 с.
3. Рішення ДКЦПФР Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на обіг акцій або облігацій підприємств українських емітентів за межами України від 17.10.97 р., № 36.
4. Рубан О. Спецпроект "Корпоративні фінанси": Бонд. Євробонд // Український діловий тижневик "Контракти". – 2006. – № 50. – 11 грудня. [Электронный ресурс]. – Доступный з http://www.archive.kontrakty.ua
5. Украина: Эмиссии долговых бумаг. [Электронный ресурс]. – Доступный з http://www.cbonds.inf
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
^